Olya_#1 - Володимир Худенко
(18:51:04)
Max:
А знаєш, що б Я з тобою зробив??
/мультяшний хлопчик у сніжно-білому реглані та бриджах із написом British Technology хтиво оглядає дівчинку в червоній сукні/
(18:51:04)
Mahdu:
— Та досить шептатись!
(18:51:05)
22.
У згаданий центр розваг прибули більш ніж через годину — Махду захотілось пошугати над вечірнім містом. Хмарна пелена на той час уже повністю розсіялась, і роздуте липневе сонце потроху хилилось до мерехтливого громаддя хмарочосів…
Припаркувались віддалік — на відомчій стоянці Voskhod. Net, пройшли між сіреньких житлових блоків, тополиною алеєю в розтяжках інформаційних ліній. Розважальний центр був зовсім поруч — його велетенські різнобарвні куполи висились над рівними стоянками-дахами приземкуватих будівель Єльні. Наземна парковка, як і очікувалось, була переповнена, по ній і по доріжках із різнобарвними дороговказами снували юрби людей — було багато дітвори та підлітків. На «урожайному місці» зовсім неподалік від входу розташувався вуличний комік — невисока чорношкіра кучерява дівчина у великій футболці, принт на якій постійно мінявся, рекламуючи то товари SMatch, то розваги та програмне забезпечення Soft Dreams, то новітні імпланти General Biology… Коло дівчини зібрався вже чималий натовп, і люди все підходили — підійшли й вони.
Дівчина саме доказувала громовим голосом на всю площу якусь історію, і люд довкола котився покотом…
— … Десять баксів за один бургер — але ВЕЛИКИЙ. І в Burger Town.
Сміх.
— А в McDonalds за вісім і шістдесят центів, але маленький, так. Отакий-от…
Скажений сміх…
— Сім тридцять у Wendy's, і такий самий… Чого так?
Божевільний вибух сміху…
— В KFC взагалі за п’ять, але курячі крильця.
Сміх до виводки…
— В паніровці.
Скажений сміх…
— А не бургер.
Істерика…
— Shit! Що робити? Га? По вісім. Але в Burger Town. А у Wendy's по сім, і такий самий. Чи ні?
Якесь божевілля…
— А якщо в Wendy's такий самий за сім, то чого ж в WOS Burger такий самий, як і в Wendy's, але вже за вісім, га?..
Покотом, просто покотом…
— А в Big Kahuna узагалі за п’ятірку, але плестись два квартали, ну?
Якийсь суцільний вереск…
— Fucking shit! Куди ж іти? В Wendy's по сім, але менший… Чи не менший?
Божевілля якесь…
— Чи в PizzaCo по піцу? Ну?
Сміх, сміх, сміх…
— Треба йти, але куди?
Хвилі сміху…
— Більше йти нікуди. Бо виходить так — або в Burger Town, але там по вісім, або в KFC, по їхні факані крильця, так?
Цунамі сміху…
— Ну пішла… Не знаю куди, але пішла.
Лавини сміху оплески…
Дівчина зібралась, поправила футболку (там тепер красувалось яскраво-червоне кружальце з білими ієрогліфами — лого Okinawa Inc.) Забігала очима перед собою…
— Дякую за донатики, дякую, thank you very much… Хто ще? Тема, давайте тему…
Раптом Оля приклала до губ руки і голосно закричала:
— Skytek Corporation!!.
Натовп якось увесь стих, а дівчина ураз понурилась і злякано зиркнула на Олю. Мовчала з хвилю, а тоді жалібно протягла:
— Ну ви що… смерті моєї хочете? Що я вам такого зробила?
І натовп знову вибухнув безтурботним сміхом.
— Хуліганка… — крутнув головою Макс.
А Махду підбочилась і суворо сказала:
— Щигля.
— Ох… — зітхнула Оля.
— Давай-давай.
Оля присіла, і дівчинка дала їй легенького щиглика.
— Щоб знала! — всміхнулась Махду і знов стрибнула на скейт, шугнула над людськими головами, розлякуючи дронів у вигляді вертливих барвистих метеликів Soft Dreams Ltd.
Макс узяв Олю за руку і рушив слідом за малечею, обережно розштовхуючи натовп. Дівчина-комік знов кланялася і дякувала за донати — на її футболці тепер красувався світло-салатовий павучок у барвистому плетиві нейронних ланцюгів…
23.
Перед входом цвів цілий голографічний луг — барвисті метелики Soft Dreams Ltd. пурхали над ядуче-салатовими павукоподібними квіточками Skytek Arts. Махду Одразу ж потягла їх до павільйону зі стилізованою шестернею British Technology…
— Так… — підбочилась уже Оля, суворо зиркнувши на дівча.
Але та лиш благально склала ручки і проказала, кумедно імітуючи голос із рекламного ролика:
— Величезні. Людиноподібні. РОБОТИ!
Оля розгублено зиркнула на Макса.
Okinawa Talk (c)
CHATS: 1
CONTACTS: 2
Olya:
Ніколи не вірила, що це так уже безпечно…
(20:42:44)
Max:
Взагалі то… цілком.
Але якщо переймаєшся — я тобі підіграю /smile/
(20:42:44)
— Ну добре… — зітхнула вона і зиркнула на Махду. — Мамі ні слова!
