Діаболік - С. Дж. Кінкейд
Коли члени Сенату вийшли у вестибюль, де на них чекали відомі люди Імперії, — грошовиті особи — я зустрілася очима з несподіваним відвідувачем, який зчинив переполох біля дальнього входу.
Це був Тайрус.
Раптова поява особи королівської крові здійняла вихор перешіптувань і глухий шум голосів. Я побачила, як вельможі переводять погляди з Тайруса на мене, тому що чутки про те, що між спадкоємцем Імперії і новоспеченим Сенатором фон Імпірінс щось відбувається, швидко розлетілися при Дворі.
Нам залишалося лише прояснити для всіх, що саме відбувається між нами. Він підійшов і взяв мене за руки.
— Кохана, ти дозволиш мені прислати кількох слуг, які допоможуть тобі зібратися на сьогоднішнє свято?
Усі погляди були прикуті до нас.
— Це велика честь для мене, Ваше Високопреосвященство.
Тайрус приклав мої долоні до своїх щік, не зводячи з мене очей, і торкнувся своїми холодними губами місця на моєму зап’ястку, де відчувався пульс.
— Я рахуватиму хвилини.
І пішов геть, а я залишилася в центрі зали, що була заповнена людьми, які не зводили з мене очей.
Я розвернулася і покинула залу. Я пішла до покоїв, у яких проживали Ексцеси, щоб особисто поговорити з Невені, перш ніж до неї дійдуть будь-які чутки.
Коли я з’явилася на порозі, якусь мить Невені просто мовчки розглядала мене, а потім стисла в міцних обіймах.
Цей жест застав мене зненацька, і я не одразу збагнула, що слід обняти її у відповідь.
— Ти повернулася! З тобою все гаразд? Ти отримала мою записку?
— Так, — холодно відповіла я, відсторонюючись від неї. — Дякую за турботу про Дедлі. Хочеш, щоб я дістала тобі запрошення на сьогоднішнє торжество?
Невені відсахнулася від мене, здивована моєю пропозицією. Мені здалося, що з нею щось не так, а потім її обличчя налилося кров’ю.
— І що, це все?
Я насупилася.
— Ти більше нічого не хочеш мені розповісти? — Її погляд згас і очі стали ніби скляними. — Сайдоніє, де ти була весь минулий тиждень? Що з тобою сталося? Люди казали, що тебе викрав Тайрус Домітріан і... ще багато різних жахливих речей! А твоя поведінка перед тим, як ти зникла... я думала, ти скоїла якусь дурницю.
— Нічого подібного.
Ми з Тайрусом обговорили наш план. Ми збиралися офіційно оголосити себе парою під час свята, але я хотіла наперед розповісти про це Невені.
— Насправді, — сказала я, — ми з Тайрусом тепер разом.
— Р-разом?
— Так.
— Ви закохані?
— Так, — я виклала заздалегідь узгоджену з Тайрусом версію подій, сподіваючись, що це прозвучало щиро. — Ми з ним провели п’ять блаженних романтичних днів на «Олександрії»...
— З Тайрусом? Божевільним Тайрусом Домітріаном?
— Так, а сьогодні ми разом ідемо на свято. Якщо ти також бажаєш туди...
— Його дядько вбив твою сім’ю! — закричала вона. — Я боялася, що тебе також вбили! Що ти робиш, Сайдоніє? Ти з’їхала з ґлузду? Думаєш, я хочу піти на торжество, щоб танцювати весь вечір з усіма тими людьми?
Вона розплакалась.
Я стояла розгублена і безсила перед потоком її люті, страху і печалі. Раніше вона завжди з ентузіазмом відвідувала різні заходи при Імператорському Дворі. Мені навіть не спало на думку, що Невені може по-іншому відреагувати на мою пропозицію, але сьогодні вона вочевидь не бажала йти зі мною на свято.
Я ніколи не замислювалась над тим, як їй живеться при Дворі.
У мене просто не вистачало співчуття для цього.
— Мені шкода, Невені.
— Не потрібні мені твої співчуття! Я не розумію тебе! Твоя сім’я мертва. Невже ти нічого не відчуваєш?
— Звісно, що відчуваю.
Я б могла розповісти їй, як мені боляче, як я прагну зменшити цей біль, що сповнив мене після втрати Сайдонії. Я б могла розповісти про бій із Енміті, не на життя, а на смерть, про жагу Імператорської крові, про те, чому ми з Тайрусом насправді разом. Я б могла їй усе це розповісти і, можливо, вона б зрозуміла, але це була не лише моя таємниця. Це була наша з Тайрусом спільна таємниця, і я не могла наражати на небезпеку нас обох.
Тож спробувала іншу тактику.
— Ходімо зі мною на свято, — я намагалася її переконати. — Можливо, ти зможеш відволіктися від думок про смерть матері.
Але мої слова і спроба проявити співчуття тільки ще більше засмутили її.
— Просто залиш мене. Я не хочу йти на якесь зневажене сонцем свято. Невже ти не розумієш, що вони збираються святкувати? Це святкування вбивства людей, яких
