Діаболік - С. Дж. Кінкейд

— Занадто крикливий вибір для вас, Сенаторе фон Імпірінс! Це підходить для Вельмишановних Панянок меншого рангу, які намагаються вихвалятися своїм статусом.

Мабуть, у мене був поганий смак. Усі мої пропозиції обсміяли. Двоє слуг роздягли мене, щоб прикрасити мою шкіру, вприскуючи трохи блиску під очі й над підборіддям, а потім ввели додатковий пігмент у шкіру під вилицями. Вони навіть нанесли тіні на мій ніс, у результаті чого, коли я подивилася в дзеркало, у мене склалося враження, ніби він прямий, тому що гуля стала ледь помітною.

Під їхнім керівництвом мою шкіру натерли ароматичними оліями, а лазери ботів краси прибрали всі дефекти. Слуги вибрали для мене тонку шовкову сукню сніжно-білого кольору, щоб під час танцю в приміщенні з нульової гравітацією її м’які складки розвивалися плавними лініями. Оскільки черевики були призначені винятково для носіння в зоні нульової гравітації, а не для повсякденних прогулянок, вони були зроблені з майстерно з’єднаних дуг, прикрашених китицями із самоцвітів. Я оглянула непрактичний предмет, згадуючи настанови Сутери ну Імпірінс: не можна було дуже розмахувати ногами, щоб не поранити китицею когось або навіть саму себе.

Хіба що, я хотіла когось поранити.

Останнім штрихом стала серія витончених коштовних кілець для рук і стегон — магнітних керуючих кілець, які використовували для переміщення під куполом бальної зали. Розміщуючи їх під різними кутами один до одного, можна було скеровувати тіло в повітрі.

— Чи не бажає Вельмишановна Панно масаж, щоб розслабитися перед подією? — люб’язно поцікавився Шезар нан Домітріан, коли слуги спакувались, щоб перенести обрані для свята коштовності ближче до бальної зали.

— Я розслаблюся, якщо ви залишите мене в спокої на годину. Як я розумію, ми закінчили?

Коли він кивнув, я запитала:

— Скільки я вам винна?

Він похитав головою.

— За все платить Тайрус Домітріан. Я ніколи не бачив закоханого Спадкоємця Прімуса. Він ніколи не був закоханий до нестями, але, здається, ви вкрали серце Його Високопреосвященства.

— Так, він... ми дуже закохані, — співуче промовила я, сподіваючись, що це прозвучало переконливо. Після чого я нарешті звільнила свою руку з намащених парфумами долонь Шезара.

Його поведінка здалася мені дивною, надто улесливою. Хоч я й була поважною особою, Сайдонією Імпірінс, раніше зі мною ніколи так не поводилися.

Але Шезар нан Домітріан був лише першим із тих, хто відреагував на мій новий статус у ролі коханої Спадкоємця Імперії Прімуса, але не останнім.

СФЕРИЧНИЙ КУПОЛ, у якому розташовувалася бальна зала, був ніби стиснутий в обіймах Ленджерхорн Річ — одного з вигнутих кронштейнів. Купол нагадував Велику Геліосферу з безліччю вікон, з яких було видно безмежний Космос, а по його периметру розмішувалися приватні кімнати для Вельмишановних Панів.

Кристалічна речовина купола була розмальована орнаментами і переливалася в променях небесних світил, відбиваючи міріади сяючих призм.

Мої Служниці та слуги Тайруса внесли вибрані для свята одяг та коштовності. Вони одягли мене в приватних покоях для слуг, біля купола бальної зали, який своєю чергою відокремлювався від загальної конструкції «Валор Новус».

Купол бальної зали від’єднався від Хризантеміума і, злегка похитуючись під дією гравітаційних сил, рушив до мальовничіших місць шестизіркової системи, щоб танцівники могли насолодитися прекрасним видом із вікна під час виконання танцювальних кульбітів. Невдовзі купол бальної зали вийшов на орбіту найменшої з шести зірок, зупинившись біля фіолетових і блискучо-рожевих спалахів газопилової туманності, з якої можна було милуватися газовим гігантом і його вісьмома місяцями — напрочуд красивими пейзажами, що утворювали нескінченні декорації на тлі неосяжної темряви Космічного простору.

Простір заполонили вступні акорди, що сповістили перших танцюристів про необхідність зайняти свої позиції. Звісно, першими танець виконували Імператор і його нинішня куртизанка — кузина Сенатора фон Кантернелла. Я наблизилася до великого однобічного вікна своєї кімнати і вхопилася за спеціальні перила, прикрашені оригінальним орнаментом.

Силу тяжіння деактивували.

Відчуття легкості трохи шокувало мене: мені здалося, ніби кожна клітина тіла злетіла вгору. Заплетене волосся здійнялося навколо моєї голови міріадами тонких вусиків, а м’які складки плаття злетіли як водорості, що спливають над водами озера.

А потім із різних боків величезного купола в центр бальної зали плавно рушили дві фігури. Імператор і Вельмишановна Пані Кантернелла. Коли я побачила на власні очі чоловіка, який убив Сайдонію, по моїх жилах розлилася гаряча й отруйна злість. Танцівники простягли руки назустріч один одному, і тільки-но вони з відпрацьованою легкістю сплели їх в повітрі, залунала повільна й чарівна мелодія.

Для того щоб відволіктися від видінь про те, як я вистрибую туди і розриваю його грудну клітку, я змусила себе зосередитися на технічній майстерності виконавців. Імператор і Вельмишановна Пані самовіддано кружляли в танці, а на завершення майже в унісон змахнули руками і повернулися у вихідну позицію. Одяг обох плавними складками розвивався навколо них, створюючи ілюзію, ніби дві квітки розкривають свої пелюстки назустріч сонцю. Великий потік сферичних бульбашок іскристого полум’я почав здійматися в невагоме повітря їм назустріч.

Одна з премудростей в умовах нульової гравітації, попереджала Сутера ну Імпірінс, полягала в тому, щоб призвичаїтися уникати декорацій і натикатися на них під час піруетів. Плаваючі пульсації світла і навіть плавучі