Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль
— Так. Це я. — Я не впізнала її. Пухнаста блондинка середнього віку, вона виглядала як чиясь мати. Напевне, якась дитина, що дивилася на човен, була її. — Пробачте, але…
— О, минули роки. Я Лін Вейєр. Я жила по сусідству з вами. У Вілмінгтоні.
Моя щелепа опустилася.
— О Боже. Лінн Вейєр?
— Ну, Лін Броменшенкель, зараз. — Вона обернулася, тягнучись до чоловіка, з яким вона стояла. — Лютер? Це Ельма Векслер…
— Йорк, зараз. Ми жили по сусідству одна з одною два роки.
Вона підскочила, як тоді, коли ми були дітьми.
— Це найдовший час, який я жила на одному місці з татом, який пересувався разом з роботою. — Коли вона посміхнулася, я побачила її десятирічну вдачу, поховану під роками. Її ніс завжди зморщувався, коли вона посміхалася.
— Ви пам’ятаєте "Інцидент з забрудненим пирогом"?
— Я мала через нього стільки клопоту. А потім "Таємниця Скляного будинку", коли Гершель спіткнувся і розбив коліно?
Сміх Ліни взагалі не змінився. Він вибухав від неї, як звукові коливання ракети.
— О, кров. — Вона поклала свою руку на руку чоловіка. — Чесно, це було не так погано, як звучить. Це просто… — чесно, я не знаю, чому я сміюся. Я просто рада тебе бачити.
Ніхто з нас не питався про батьків. Це перестало бути річчю, яку ви робили, з якогось моменту.
Натаніель повернувся від кабінки квитків, тримаючи наші в руці, і нам довелося робити знайомство знову. Один з хлопців був її сином, але він весь час читав книгу, і навіть якщо він бачив мене на шоу містера Чарівника, він не бачив мене на човні.
Коли човен відійшов від причалу, ми з Натаніелем знайшли місце у внутрішній кабіні з Ліною та її чоловіком. Я притиснулася до руки Натаніеля і спостерігала, як зовні пропливає Чикаго.
Голос капітана гримів у гучномовцях, вмонтованих у стелю човна.
— Полудень, люди. Погляньте праворуч і побачите готель Мурано, розроблений Джеттом Бріні. Усі ці круглі балкони повинні нагадувати вам листя на дереві. І, як дерево, воно йде під землю, з цілою мережею бункерів, які створені для теплих і привабливих забав. Зауважте, я ніколи там не був, бо там доведеться мати набагато більше готівки чи грошей, ніж у капітана човна. — Він засміявся з власного жарту.
Я відкинула голову назад щоб поглянути на Натаніеля, який лише хитав головою. Можливо, з тією самою думкою, що була у мене, що підземні бункери це добре, і добре, якщо ви переживаєте за удар нового мереорита, але прямо біля річки? Коли температура підніметься і рівень води підвищиться, це стане катастрофою.
— Тепер ми маємо для вас справжнє задоволення — ми виконаємо круїз навколо озера по воді. — Човен сповільнився, коли ми підпливли до витоку до озера Мічиган.
Натаніель змістився на свому місці, щоб зазирнути у вікно, щоб спостерігати за течією в дії. Він ніколи не переставав бути інженером. — Так… Цікаво, чи… — Його щелепа закрилася.
— Тобі цікаво, чи…?
Він прочистив горло.
— Ага, так. Цікаво… чи прийдуть Міртл та Євген до нас на вечерю, коли повернемось.
— Це не те, що ти збирався сказати.
Куточки його рота скрутилися в кривій посмішці.
— Ні. Але дозволь мені виправити дещо.
Що означало, що це було щось про ракети. Я вдячно погладила його по стегні.
— Це було б чудово. Можливо, ми могли б…
Голос капітана врізався достатньо гучно, щоб ускладнити розмову.
— Минулого року ми взагалі не змогли плавати через те, що озеро повністю замерзло, але ця зима досить м'яка, тому ми можемо подарувати вам хороший вид на Чикаго та круїз поряд з пірсом ВМС та планетарієм Адлер. Цікаві дрібниці: Чи знали ви, що космонавти використовують наш планетарій для практики та навігації?
Ми з Натаніелем зустрілися поглядом один з одним і почали хихикати.
— Нема куди втекти, чи не так?
Вдаючи жах, він сказав:
— Космічна програма скрізь.
Попереду кабіни чоловік Лін забурчав.
— І ця проклята дурна річ, теж.
— Лютер. — Ліна вщипнула чоловіка за руку. — Притримай язика.
Натаніель напружився біля мене.
— Що ви маєте на увазі?
— Кілька років поганої погоди, і вони говорять нам, що ми повинні летіти в космос? — Він знизав плечима, шкіра його шиї при русі випнулася над коміром. — Навіть якщо я повірю цій нісенітниці, чому б не витратити гроші на те, щоб зробити щось тут, на Землі?
— Вони роблять. — Я оперлася рукою на коліно Натаніеля, щоб дати йому знати, що я візьму цю розмову на себе. — Тому ми нормуємо зусилля — вони намагаються усунути все, що дає парниковий ефект. Космічна програма — це лише один аспект.
— Вічна зима. Будь ласка. — Лютер махнув рукою у напрямку до переднього вікна, де почав вимальовуватися замок. — Ви чули капітана.
— Я думаю, ви неправильно зрозуміли. Холод був тимчасовим. Проблема в тому, що температура незабаром почне підвищуватися. "Вічне літо" — ось що насправді повинно нас турбувати. — У Канзас-Сіті, в МАСу, нас оточували люди, які це розуміли, і всі прагнули до однієї мети. — Окрім того, не дуже добре тримати всі яйця в одному кошику, правда? Усі космічні програми означають ще один кошик для яєць.
— Мем. Я ціную ваші думки, але тут працюють економічні сили, і я не очікую, що ви це розумієте. Я про те, що великий бізнес бачить можливість заробити гроші від уряду. Це змови і корупція аж до низу.
