Дев'ять Принців Амбера - Роджер Желязни
Я посміхнувся, побачивши його роздратування.
— Все одно ти скоро будеш моїм, сказав він. — Як тільки захоплять твій флагман.
— Але поки цього не сталося, — відповів я, — спробуй-но мою рецептуру!
І я вдарив по ньому всією силою волі якою володів, давлячи на мозок, знищуючи його своєю ненавистю. Я відчув його біль, і це змусило мене вдарити ще сильніше. За всі ті роки, які я провів у засланні, я бив по ньому, вимагаючи, нарешті, розплати. За те, що він кинув мене на погибель під час чуми, за все інше… Я бив по бар'єрах його розуму, вимагаючи помсти. За ту автокатастрофу, в яку він мене втягнув, я бив по ньому, намагаючись викликати в його мозку муки у відповідь на мої страждання.
Контроль його почав слабшати, і мій тиск посилився. Я згинав його волю, і поступово він відступав.
— Диявол! Ти диявол! — Скрикнув він в самому кінці і накрив мою карту долонею. Контакт перервався і я стояв, тремтячи.
Я цього досягнув. Я переміг його в змаганні волі. Більше я вже ніколи не буду боятися свого брата-тирана, в якому б поєдинку нам не довелося брати участь. Я був сильніший його.
Навколо щосили йшов бій. По палубах текла кров. Впритул до нашого борту стояв корабель, зачепившись абордажними гаками, і на наші палуби хлинуло військо Каїна. Інший корабель намагався пришвартуватися з правого борту. Над головою просвистіла стріла з арбалета.
Я витягнув меч і кинувся в гущу подій.
Не знаю, скільки я вбив того дня. Я втратив їм лік після дванадцяти або тринадцяти, але їх було мінімум в два рази більше в першій сутичці. Та сила, якою природньо володіє принц Амбера, і яка дозволила мені підняти мерседес, послужила мені в той день гарну службу, коли я вбивав одного противника мечем і одночасно викидав другого рукою через борт.
Ми вбили всіх на борту обох пришвартованих до нашого кораблів, відкрили кінгстони і відправили їх в Рембо, де Рендом напевно побавиться, дивлячись на їхні останки. У цій битві я втратив половину команди, а в мене самого було безліч ударів і подряпин, але страшного — нічого. Ми пішли на допомогу іншому нашому кораблю і потопили ще один рейдер Каїна.
Залишки команди врятованого корабля поповнили мою.
— Крові! — Вигукнув я. — Крові і помсти в цей день, мої воїни, і вас вічно пам'ятатимуть в Амбере!
І вони як один підняли свої шпаги і заволали:
— Крові!
І галони, ні… ріки крові пролилися в той день. Ми знищили ще два рейдери Каїна, поповнюючи свою команду залишками команд врятованих кораблів. Коли ми прямували до шостого судна противника, я забрався на щоглу і озирнувся навколо.
Сили Каїна перевершували нас приблизно втричі. Від мого флоту залишилося близько п'ятдесяти суден. Ми потопили шостий рейдер, і нам не довелося гнатися за наступним. Вони самі йшли до нас. Їх ми теж потопили, але я кілька разів був поранений у цій битві, яка знову скосила половину моєї команди. У мене були поранені ліве плече і праве стегно, права нога боліла від глибокого порізу.
Коли ми послали і цих на дно, до нас рушили наступні два.
Ми відступили і з'єдналися з одним з моїх кораблів, який тільки що вийшов переможцем зі своєї битви. І знову ми об'єднали команди, на цей раз перейшовши на інший корабель, який отримав менше ушкоджень, ніж мій флагман, що вже починав кренитися і черпати воду.
Але перепочити ми не встигли. Майже відразу ж до нас підплив черговий рейдер і солдати спробували піднятися на наші палуби.
Люди мої стомилися, та й я був не в кращій формі. На щастя, солдати Каїна теж досить вимоталися. Перш ніж другий рейдер встиг прийти до них на допомогу, ми перейшли на нього, вбили всю команду і залишилися там, тому що рейдер був у чудовому стані.
Ми потопили наступний корабель, і у мене залишилося сорок чоловік команди і прекрасний рейдер, але сам я задихався.
Тепер у полі зору не було нікого, хто зміг би прийти до нас на допомогу. Кожен мій корабель вів бій щонайменше з одним кораблем Каїна. До нас став наближатися ще один рейдер, від нього ми просто втекли.
Таким чином, ми виграли приблизно двадцять хвилин. Я спробував піти в Відображення, але так близько від Амбера це було дуже важко і зайняло би масу часу. Куди легше підійти до Амбера, ніж піти звідти, бо це місто є центром всього. І якщо б у мене було ще хвилин десять, то мені б це вдалося.
Але цих хвилин у мене не було. Коли корабель підплив ще ближче, я побачив вдалині ще один, що йшов в нашому напрямку. На щоглі майорів чорно-блакитний прапор, нижче були кольори Еріка і білий єдиноріг. Каїн особисто вирішив взяти участь в нашому знищенні.
Ми потопили перший корабель і навіть не встигли відкрити його кінгстони, як Каїн уже накинувся на нас. Я стояв на закривавленій палубі, навколо мене зібралися чоловік дванадцять, а Каїн забрався на ніс корабля і крикнув мені, щоб я здавався.
— Чи збережеш ти життя моїм людям, якщо я це зроблю?
— Так, — відповів він. — Я сам втрачу багато людей, якщо не погоджуся на твою пропозицію, а в цьому немає потреби.
— Даєш слово принца? — Запитав я.
Хвилину він розмірковував, потім кивнув головою.
— Добре, — сказав він. — Накажи своїм людям скласти зброю і перейти на мій корабель, коли ми підійдемо.
Я засунув свій меч у піхви і кивнув людей, що оточували мене:
— Ви билися добре і заслужили мою любов. Але ми програли.
Поки я говорив, я ретельно помахав перед ними закривавленими руками, потім обережно витер їх про плащ, ніби знехотя.
— Складіть зброю, і знайте, що подвиги цього дня, які ви вчинили, ніколи не будуть забуті. І коли-небудь я возвеличу вас при дворі Амбера.
Мої люди — дев'ять високих червоношкірих і троє маленьких волохатих — плакали, складаючи зброю.
— Не думайте, що все втрачено в боротьбі за місто, — сказав я. — Ми програли тільки одну битву, а битви ідуть всюди. Мій брат Блейз пробиває собі дорогу в Амбер в цю саму хвилину. Каїн дотримає свого слово і пощадить
