Сім смертей Івлін Гардкасл - Стюарт Тертон

Це зовсім не Чумний Лікар.

— Це з вами Деніел розмовляв біля озера, — кажу я.

Деніел свистить і зиркає на свого партнера.

— Як він у біса побачив це? — питає він Срібну Сльозу. — Хіба ви не вибрали те місце тому, що там нас удвох ніхто не побачить?

— А ще я бачив вас біля сторожки, — кажу я.

— Все дивасніше й дивасніше, — каже Деніел, надзвичайно веселішаючи, дивлячись на свого спільника. — Я думав, що ви знаєте кожну секунду його дня, — він набирає помпезного тону: — «Ніщо не відбувається тут поза мої очі, пане Колрідж», — пирхає він.

— Якби це було так, я не потребувала б вашої допомоги, щоб спіймати Аннабель, — каже Срібна Сльоза. Її голос величний, геть не такий, як у Чумного Лікаря. — Дії пана Бішопа порушили звичайний перебіг подій. Він змінив долю Івлін Гардкасл і за його допомоги помер її брат, а займаючись цим він розпустив нитки, на яких цей день тримається. Він підтримував свій союз з Аннабель значно довше, ніж будь-коли раніше, а це означає, що події трапляються не вчасно, пізніше або раніше, або взагалі не відбуваються. Тепер ніщо не відбувається там, де має відбуватися.

Маска повертається до мене.

— Вас можна похвалити, пане Бішоп, — каже вона. — Такого безладу в Блекгіті вже кілька десятиліть не було.

— Хто ви? — питаю я.

— Те саме я могла б спитати у вас, — каже вона, залишаючи моє питання без відповіді. — Але не стану, бо ви й самі не знаєте, хто ви такий, до того ж, є більш нагальні запитання. Скажу лише, що моє керівництво прислало мене виправити помилки мого колеги. А тепер, будьте ласкаві, скажіть панові Колріджу, де він може знайти Аннабель.

— Аннабель?

— Він зве її Анною, — каже Деніел.

— Навіщо вам Анна? — питаю я.

— Вас це не стосується, — каже Срібна Сльоза.

— Тепер уже стосується, — кажу я. — Певно, вона дуже вам потрібна, якщо ви згодні заради неї вкладати угоди з такими, як Деніел.

— Я відновлюю рівновагу, — каже вона. — Ви вважаєте випадковістю те, що живете саме в тих, у кому живете, в людях, найближчих до вбивства Івлін? Вам не цікаво, чому ви прокинулися в Дональді Девісі саме тоді, коли він був вам найбільш потрібний? Мій колега підігрує вам від самого початку, а це заборонено. Він мав стежити, не втручаючись, прийти до озера й чекати на відповідь. І все. Гірше за те, він відчинив двері істоті, якій ніколи не можна дозволяти піти з Блекгіту. Я не можу дозволити цьому тривати.

— То ось чому ти тут, — каже Чумний Лікар, виходячи з тіні; по його масці стікає цівками дощ.

Деніел напружується й насторожено дивиться на новоприбулого.

— Вибач, що не оголосив про свою присутність раніше, Джозефіно, — продовжує Чумний Лікар, зосередивши увагу на Срібній Сльозі. — Зважаючи на те, як старанно ти ховалася, я не був певний, що ти скажеш правду, якщо спитати тебе прямо. Якби тебе не помітив пан Рештон, я б ніколи не здогадався, що ти у Блекгіті.

— Джозефіна? — перебиває його Деніел. — Ви двоє знайомі?

Срібна Сльоза ігнорує його.

— Я сподівалась, що до цього не дійде, — каже вона, звертаючись до Чумного Лікаря. Її голос пом'якшав, потеплішав. У ньому чується жаль. — Я мала намір виконати завдання й піти звідси непомітно для тебе.

— Я не розумію, навіщо ти взагалі тут? Блекгіт доручено мені, тут усе під контролем.

— Ти що, серйозно?! — каже вона, втрачаючи спокій. — Подивись, як сильно зблизилися Ейден і Аннабель, які близькі вони до звільнення! Він воліє пожертвувати собою заради неї. Ти розумієш це? Якщо ми дозволимо цьому тривати, незабаром вона з'явиться перед тобою з відповіддю. Що ти тоді робитимеш?

— Я впевнений, що до цього не дійде.

— А я впевнена, що дійде, — пирхає вона. — Скажи мені правду, ти дозволиш їй піти?

Це питання змушує його на мить замовкнути, легкий нахил голови каже про його нерішучість. Я переводжу погляд на Деніела, який дивиться на них захопленими очима. Гадаю, він почувається так само, як і я: дитиною, що дивиться на суперечку батьків, не розуміючи й половини сказаного.

Коли Чумний Лікар знов починає говорити, його голос твердий, хоча й тренований; його впевненість забезпечена радше чисельними повторами, ніж вірою.

— Правила Блекгіту дуже прозорі, і я зобов'язаний дотримуватися їх, так само як і ти, — каже він. — Якщо вона повідомить мені ім'я вбивці Івлін Гардкасл, я не можу відмовити їй.

— Які б там не були правила, ти знаєш, що з тобою зроблять, якщо Аннабель звільниться з Блекгіту.

— Вони прислали тебе замінити мене?

— Авжеж, ні, — вона ображено зітхає. — Хіба їхня реакція була б такою стриманою? Я прибула як твій друг, прибрати за тобою цей безлад, поки вони не дізналися, що ти ось-ось припустишся помилки. Я тихо приберу Аннабель, і тобі не треба буде стояти перед вибором, про який ти шкодуватимеш.

Вона дає знак Деніелові:

— Пане Колрідж, будь ласка, переконайте пана Бішопа розкрити місце знаходження Аннабель. Ви, певно, розумієте, що стоїть на кону.

Затоптавши свою сигарету, Деніел киває своєму найманцеві, і той бере мене за руки так, що я не можу зійти з місця. Я намагаюся пручатися, але він надто сильний.

— Це заборонено, Джозефіно! — шоковано каже Чумний Лікар. — Ми не вдаємося до прямих дій. Ми не наказуємо. І абсолютно точно не забезпечуємо їх інформацією, яку вони не мають знати. Ти порушуєш усі правила, яких ми присягнули дотримуватися!

— І ти ще смієш вчити мене? — з докором каже Срібна Сльоза. — Ти тільки й робиш, що втручаєшся.

Чумний Лікар рішуче хитає головою:

— Я пояснив панові Бішопу, що він має тут зробити, та спонукав його, коли він зупинявся, бо на відміну від Деніела та Анни він не прокинувся зі знанням правил. Він мав волю сумніватися або відхилятися від руху до своєї мети. Я ніколи не розповідав йому те, про що він не дізнався сам, як ти розповідала Деніелові. Я прагнув забезпечити рівновагу, а не запропонувати перевагу. Благаю тебе, не роби цього. Нехай події плинуть природним курсом. Він такий близький до розв'язання.

— І через це до цього близька Аннабель! — каже вона більш жорстким голосом. — Вибач, але я мушу вибирати між тим, що добре для пана Бішопа,