Навіщо. What For - Марія Старожицька
Червонець не сприйняв жарту, з подивом дивиться на Мартинова.
Мартинов
— Испугался?! Да шучу я, шучу. Видишь, снова скажут — Мартынов поэта убил. Попаду в историю. Я же тут для чего — историю делать. Государства российского былую мощь восстанавливать. Это ты тут за деньги, Червонец, тварь ты дрожащая. А я чтобы жизнь за Россию отдать. Но вначале чужих побольше заберу. Плесни-ка еще твоего волшебного напитка. Чтобы зря тосты не говорить.
10 сцена
Тесей перед комп`ютером.
— Вірші у стрічці. Щось в них є…
Читає повільно.
— Цієї ночі сиджу на підвіконні, Очі ріжуть вогники криваво-червоні, Це на тобі кров розстріляних батальйонів — Телевежа сирецька, башта моя Вавілонська…
— Гарна аватарка. Теж не спить — постить про Іловайск. Схоже, в неї хтось знайомий виходить...
— Ну, дівчинко, поки що видаєш бажане за дійсне…
...Я виводжу тебе із цього згубного місця По доріжці світлій в річці від місяця, По словах ясновидиці, Пунктиру на карті, Зіроньці з неба. Ти не зможеш більше тут загубитися Не треба.
— Запитує, у кого є точні карти місцевості та інформація, які населені пункти контролює українська армія... Ну, припустимо, все це є, шукати я вмію... Що-що, а добувати інформацію... А чи можу я впливати на природний відбір? Війна — це катаклізм, вона все одно забере своє... Та що це я?..
Починає швидко набирати особисте повідомлення.
— Готовий спробувати. Хто я?.. Тесей, так вас влаштує?.. Ні, це не позивний. Хоча… Так, це не важливо. Чи є зв'язок з тим, хто виходить?.. Дайте мені його номер і попередьте, щоб точно виконував вказівки... Немає зв'язку?.. Пропадає?.. Вже п'ять годин немає?.. Де був в останній раз? Ну, поле соняшників не орієнтир, там скрізь поля. Після гарбузового?.. Вже дивлюся... Будемо намагатися разом.
11 сцена
Стрілка, Лавр і Слон біля потічка в лісопосадці. П'ють довго, все ніяк не можуть напитися.
Лавр
— Я б оце пив, пив і пив. А потім спав. І далі пив, пив і пив.
Стрілка
— А я б тут жила у лісі. На дереві. Горішки збирала… Поет мене білченям називав, все питав, чи виросли в мене на вушках китички… (очі сповнюються сльозами, схлипує).
Лавр
— Нічого плакати, Поет вже там з усіма зустрівся, з Самольотом, Шульцем, Восьмим, Бані, Редом… Це ми тільки тут невідомо де.
Стрілка (до Слона)
— Обійми мене. Мені дуже страшно.
Слон (ігнорує прохання)
— Связь ночью появилась, вызванивал командование. Глухо. Не берут. А комбат трубку бросил. Кто его знает, что там вообще. Один только Актер ответил. Сказал, что их выходит семь человек, два раненых, попросил, чтобы я поскорее помощь нашел. Так что пойду быст рее.
Стрілка
— Так всі підемо.
Слон
— Я один быстрее выйду, найду машину, наших и заберу и их, и вас. Связь будет, позвоню сразу.
Лавр
— Ну брешеш же.
Слон
— Ты во сне орал так, что за лесом могли услышать. Придушить захотелось. Пойду от греха. Ну и воевать я сюда пришел, а не нянчиться. Это война, солдат выбирает, где он нужнее.
Слон піднімається, бере свою зброю, Стрілка розгублено дивиться на нього.
Стрілка
— Так а я? Ти ж навіть заміж...
Слон
— Какой из меня муж? Я на войне женат, вот ищу ее по свету...
Мовчки швидко йде.
Стрілка
— Чого він?
Лавр
— Жити хоче.
Стрілка
— Так і я хочу.
Лавр (натискає на телефоні виклик, слухає напевне невтішну відповідь, ховає апарат)
— Так отож.
12 сцена
Тетяна та Велес в підвалі, на постілі зі старого матрацу та ковдри.
Тетяна
— Я хочу на нашу свадьбу красивое белое платье со шлейфом. А то за Пончика пришлось в выпускном выходить. Он в ополчении Червонцем стал, чтобы всем нравиться… Кроме меня...
Велес
— Какой из меня муж? Ты бы хоть у бывшей моей спросила... Куда я вас заберу? Мне бы сейчас хоть самому уйти…
Тетяна
— Сиди уже. Прокормлю как-нибудь.
Велес
— Нет, это не жизнь в подвале прятаться. Нога заживет, уйду. У тебя своя жизнь, у меня — своя.
Люк підвалу розкривається, автоматна черга пробиває банки з консервацією біля матрацу.
Червонець
— Выходите по одному.
Тетяна
— Нашел, сука?!
Червонець
— Сука ты, при ребенке ёбаря завести. Выходи, убивать буду.
Велес одягається, Тетяна теж, не дивляться один на
