Навіщо. What For - Марія Старожицька

Червонець

— Понял.

Мартинов

— Не понял, а «так точно, товарищ майор».

Червонець

— Понял.

Мартинов

— Тебе на голову в шахте вагонетка не падала?

Червонець (піднімає автомат з парти, дивиться на курок, перевіряє пальцем, далі кладе на місце автомат, Мартинов уважно стежить за його діями — його автомат далеко)

— Пока нет

Мартинов (примирювально)

— Вообще-то «никак нет, товарищ майор», ну да ладно. Твоя бывшая — украинка, оттого злая такая?

Червонець

— Никак нет, товарищ майор, русская. Это я — украинец.

Мартинов

— Что-то я чего-то не понимаю…

Червонець

— Так точно, товарищ майор, не понимаешь. Поехали!

3 сцена

Поле, залишки згорілих машин. Бійці підходять по одному.

Лавр

— Мої всі на пожарці були. Я не встиг до них залізти, якісь секунди, ще й образився, що поїхали. Танк і два ПТУРи. Всіх, всіх немає… Восьмий, Тур, Ред, Бані, Ахім…

Слон

— Если идти в плен, русский офицер дал слово чести, что не убьет. Только что для него честь? Там уже гора автоматов сложена. Раненых берут. Один ко мне подходит, говорит, забинтуй мне голову, чтобы с кровью — пойду как раненый, а то узнают — убьют. Я, говорит, главный герой Майдана.

Велес

— И что ты?

Слон

— Забинтовал. Фуфло он, а не герой. Ты-то как?

Велес

— Буду выходить. Мне в плену делать нечего. Узнают — убьют. Я же раньше опером был, два года как на пенсию вышел. Моих крестных половина ополчения.

Слон

— Вместе пойдем. Мне тоже в плен нельзя. А то еще штабс-капитан Рыбников заговорит во сне на родном японском языке…

Поет

— А я все хотів спитати, де ти так російську мову і літературу вивчив? Батьки?

Слон

— Так Брайтон. Там никто по-английски не говорил. Приехали в чужую страну, но уверены, что все их порусски поймут. «В чужой монастырь со своим уставом». Я поэтому и понял, что тут, на Донбассе, произошло — такое же переселение русских, уверенных, что они у себя дома. Ты идешь или остаешься?

Поет

— Мій дід, батька тато, він до Берліна дійшов, казав, що полон гірше смерті. Ще як мене на строкову в Афган, сказав це на проводах. А дід по матері воював в УПА. Помер у 90 років. Він знав, що ця війна буде. Чекав її. Рік не дочекався. І він би в полон не йшов, скорше себе гранатою підірвав би. До речі, є в кого граната?.. Ну, зайва…

Лавр

— На, тримай.

Поет

— Лишаєшся?

Лавр

— Виходжу. Поспішатиму, бо мене кохана чекає. А гранати в мене три, ну, вже дві. Мені вистачить.

Поет

— Ти що таке надумав?

Лавр

— Ти про що?

Поет

— Про гранати. Я ж по очах бачу.

Лавр

— Ну, я ж гранату кину — кільце лишиться. Ну, чека. І так двічі.

Поет

— То й що?

Лавр

— Обручки нам зроблю. По війні.

Поет(хитає головою)

— Ювелір... Збирай тоді зброю, воду, де що є. Поки тихо, підемо навпростець через поле.

Стрілка (підходить)

— Я з вами.

Поет

— У нас Велес кульгає. Спитай Гая, вони швидше йтимуть. Там всі спецназівці, морпіхи.

Стрілка

— Вони вже пішли. Я просилася, а вони наче недочули… Може, і справді не почули. Там двох точно контузило, а це значить, що в голові гуде… А може, і я тільки подумки...

Лавр

— Так ти ж наче газелькою їхала?..

Стрілка

— Нема вже газельки. Нікого звідти немає… Не питай, бо не стримаюся.

Слон

— Пошли уже. Замуж — нет, а так — да.

Стрілка

— Так я краще б заміж. Точно не так страшно.

1 сцена

Поле. Мартинов і Червонець з біноклями.

Мартинов

— Раненых завтра отдадим. Там уже сдохло несколько. Пленных можно по городу прогнать.

Червонець

— Так был же уже на днях такой парад.

Мартинов

— Ну так, народу понравилось. Зрелище. Можно хоть каждый день гонять. И каждый день новых. Жаль, дед мой не дожил, он всю войну фашистов бил. У матери