Сестри-вампірки 3 - Надя Фендріх

Сільванія затрусила головою.

– Та що ти… Це… Це дуже небезпечно! Як ти не розумієш? Ми ж не в Трансільванії! І я не хочу, щоб всі знали, що ми не такі, як вони!

Дака щосили стиснула руку в кулак.

– Але я і справді не така, як усі!

– Навіть Урсула ще не зізналася Дірку ван Комбасту, що вона вампірка. Це при тому, що вони живуть разом і чекають дитину, – заперечила їй Сільванія.

Вони саме проходили повз сусідську садибу. Дірк украй відповідально готувався до народження первістка, а тому доглянутий садок перед його будинком вже був усіяний табличками з написами «В будинку маленька дитина!» і «Дотримуйтеся тиші!»

Дака кинула сердитий погляд на садок. Пш-ш-ш-ш-ш! Полум’я охопило бездоганно підстрижений маленький кущик. Тут же в будинку Цепешів відчинилося вікно, і на вулицю висунулася кучерява голова Ельвіри. Здавалося, з її очей зараз теж вирветься полум’я, та таке потужне, що Дака і Сільванія миттю перетворяться на купки попелу.

– Дако! Ти з глузду з’їхала? Що ти робиш? Негайно обидві додому! Rapedadi! – гнівно вигукнула фрау Цепеш.

– Fumps. Ненавиджу Німеччину. Що не зробиш – усе заборонено! – гарикнула Дака.

Однак не послухатися мами вона не наважилася: якщо вже Ельвіра каже «rapedadi», то це означає, що краще поквапитися.

Ельвіра пекла свій фірмовий павуковий пиріг. Щоправда, від павуків у цього пирога залишилася лише форма, адже дістати павукові ніжки для начинки в Німеччині досить важко. Але Ельвіра знала, як Міхай любить цей пиріг, і їй дуже хотілося зробити приємний сюрприз чоловікові, який останнім часом став напрочуд задумливий і цілодобово пропадав у себе в підвалі. Втім, удень вампірові і належить дрімати в якомусь темному і прохолодному місці, але чуйне серце підказувало фрау Цепеш, що з чоловіком коїться щось недобре.

Ельвіра зняла з пальців залишки тіста, витерла руки об фартух і, зітхнувши, глянула на звичний хаос на кухні. Мда… не так просто знайти час на прибирання, коли в тебе троє дітей, чоловік-вампір і робота. Однак Ельвіра великою чепурухою ніколи й не була, але якби їй відверто сказали про це – вона б, швидше за все, образилася.

У коридорі стояли притулені до стіни кришки для унітазів, що Ельвіра незадовго до цього вкрила лаком і залишила сохнути. Річ у тому, що фрау Цепеш була не тільки мамою трьох дітей і дружиною чистокровного вампіра. У Біндбурзі вона відкрила власну крамничку, де продавала дизайнерські кришки для унітазів. Кожна кришка була ексклюзивною і робилася на замовлення. Покупці завжди йшли з крамниці задоволені, тому й справи йшли добре. Коли на світ з’явився малюк Франц, Ельвіра стала працювати вдома. На щастя, Франц довго спав, даючи мамі можливість займатися ділом. Це неабияк тішило жінку, а от решта рідні, на жаль, тішила не завжди…

– Яка нечисть в тебе вселилася? Як тобі могло спасти на думку метати вогняні погляди посеред білого дня? Та ще куди! На кущі біля будинку гера ван Комбаста! – почала вона відчитувати Даку, щойно та переступила поріг кухні.

– Ха! – ображено бовкнула Дака. – Бачила б ти, який феєрверк влаштувала сьогодні Сільванія на уроці фізкультури!

Сільванія кинула на Даку гнівний погляд. Коли ж її сестра нарешті навчиться тримати язика за зубами?!

Ельвіра отетеріла від здивування. Сільванія? Невже її Сільванія на таке здатна?

Сільванія сумно подивилася на маму і, набравши повітря в легені, випалила:

– Так, було таке…

Три майже ідеальні плани

Жінки родини Цепешів так захопилися з’ясуванням стосунків на кухні, що ані Дака, ані Сільванія, ані Ельвіра не помітили, як просто під їхніми вікнами метушиться сусід.

Дірк ван Комбаст був не тільки самопроголошеним мисливцем за вампірами. Він був ще й украй передбачливий, завжди готовий дати відсіч будь-якій – нехай навіть і смертельній – небезпеці. Побачивши палаючий кущ і всебічно оцінивши ситуацію в садку, чоловік вирішив, що гаяти час не варто. Пристібнувши до пояса каністру з водою, від якої було відведено шланг з водяним пістолетом на кінці, Дірк підійшов до куща, охопленого полум’ям, і натиснув на курок водяного пістолета. Той вистрелив тоненькою цівкою. Мисливець за вампірами не здавався, але всі його зусилля були марні. Тоді він підніс шланг до обличчя і почав уважно його вивчати, як раптом – хлоп! – шланг луснув, і в обличчя Дірку вдарив потужний струмінь води.

«Розпочинаємо план Б!» – не втрачаючи запалу, скомандував собі Дірк і побіг до хати, щоб набрати відро води. У будь-якій складній ситуації чоловік повинен мати ще один план про запас.

Над своїм планом грів чуприну і Міхай. Щоправда, він був не просто чоловіком. Він був 2676-річним нащадком найдавнішого в світі вампірського роду. А 2676-річному нащадку найдавнішого вампірського роду вистачить і одного плану – плану А! Над ним Міхай ретельно працював протягом довгого часу. Через цей план він цілісінькі дні не змикав очей і запізнювався на роботу вночі. Через цей план він не займався своєю родиною і навіть занедбав улюблених кліщів-кровопивців. Але справа була термінова. Спливав визначений термін. І коли нарешті план було втілено в життя, Міхай окинув гордим поглядом плід своєї праці. Сторонній спостерігач був би вельми здивований, побачивши чудернацьку споруду з кошиком посередині. Навколо кошика висіли ободи від велосипедних коліс із вбитими цвяхами замість спиць. Але Міхай Цепеш був певен: з цим його винаходом небезпека більше не загрожує.

Міхай полегшено зітхнув. Але, набираючи повні груди повітря, він мало не задихнувся від мерзотного запаху. Цей запах був значно смердючіший від запаху закаканих підгузків Франца або газів, що час від часу пускав Карл-Хайнц. Що ж це таке? Поруч із конструкцією стояла скриня, а з неї стирчав якийсь білястий предмет з ліловими прожилками. Так-так, це був часник! Одягнувши респіратор і рукавички, Міхай обережно, щоб не зачепити пляшки зі святою водою, відкинув кришку і запхав голівки часнику всередину. Зачинивши скриню, він почав вбивати черговий цвях в обід велосипедного колеса, але, як на зло, схибив і вдарив молотком не по цвяху, а по великому пальцю.

– Fumps! – заволав Міхай і сердито жбурнув молоток убік. Чоловік озирнувся: звичайно, він знав, що в підвалі, крім нього, нікого немає, але у великій родині зайва обережність ніколи не завадить. Лаятися з Ельвірою йому зараз було не з руки, хоча Міхай розумів: сварка з жінкою однаково неминуча. Велика сварка. Врешті-решт йому доведеться в усьому зізнатися Ельвірі й розповісти їй про одну могутню жінку і її підступний план…

Усі знаки вказували на те, що незабаром на домівку Цепешів звалиться нещастя. Але Міхай був готовий битися за свою родину до останньої краплі його чорної вампірської крові, а, якщо треба, то й віддати життя. Так, це був його план Б. Втім, він щиро сподівався, що плану А цілком вистачить, недарма ж він майстрував оборонну споруду.

Зібравши всі свої надсили, Міхай натиснув великим пальцем на цвях, і той легко ввійшов у метал.

* * *

Твердим, упевненим кроком Антаназія прямувала лабіринтом