Сонце і місяць - африканська казка
Запрошуємо вас у світ захоплюючих пригод та витонченої магії африканської казки «Сонце і місяць». Цей непересічний твір доступний для читання на readbooks.com.ua, вашому надійному партнері у світі літератури.
«Сонце і місяць» — це захоплююча історія, яка розповідає про незвичайне походження та надзвичайні пригоди Сонця та Місяця. Захоплюючі перипетії, зустрічі зі звірями та іншими створіннями, магічні події — все це чекає на вас у цій захоплюючій казці.
Африканська культура та фольклор завжди вражають своєю багатогранністю та мудрістю. Читаючи «Сонце і місяць», ви погрузитесь у колоритну атмосферу африканського світу, де кожен об'єкт має своє особливе значення та символіку.
Казка «Сонце і місяць» зачаровує своїми непередбачуваними поворотами сюжету, вишуканим мовленням та чудово переданими образами. Вона надихає на роздуми про природу добра та зла, про значення гармонії та взаємозв’язку всього живого у світі.
Зануртесь у чарівний світ «Сонця і місяця» разом з readbooks.com.ua та переживайте захоплюючі пригоди разом з незабутніми персонажами африканської казки. Цей твір здатний розширити ваші горизонти та надати нові погляди на світ.
Люди кажуть, що Сонце і Місяць були братами. Сонце було старшим братом, а Місяць – молодшим. Жили вони разом в одній хатині далеко від батьків.
Якось їм сповістили, що їхній батько тяжко захворів і хоче їх побачити перед смертю.
Сонце й каже:
– Я піду завтра зранку, бо вже пізно.
А Місяць, занепокоївшись, що батько може й не дожити до ранку, негайно подався в дорогу і застав батька ще живим. Батько запитав:
– А де твій брат?
– Він прийде завтра.
– Ти один мій справжній син, бо тільки ти поспішив до мене, коли дізнався, що я вмираю.
Батько благословив свого сина Місяця і сказав:
– А твій брат весь час шукатиме мене, але ніколи не побачить.
Сказав і помер.
Сонце прийшло наступного дня аж опівдні. Батька вже не було, і Сонце пішло його шукати. Увечері воно лягло спочивати, стомившись за день. А зранку знову рушило на пошуки. Але й цього разу нікого не знайшло. Розгнівалося Сонце і сховалося за хмари, а щоб покарати людей, наслало удосвіта на землю тропічну зливу.
А потім знову пішло блукати небом. Щовечора воно спускалося на землю, аби хоч щось знайти попоїсти, але так нічого й не знаходило. Знову вирішило покарати рід людський. Тривала посуха впала на землю.
І досі Сонце не може наїстися і, гніваючись, посилає на людей то зливи, то посухи.
Отак Сонце встає щоранку і йде на спочинок увечері, цілісінький день блукаючи у пошуках батька...
А Місяць час від часу з’являється на небі, згадуючи про той день, коли батько помер, благословляючи його.
