💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Дитячі книги » Samotni.com - Барбара Космовська

Samotni.com - Барбара Космовська

Читаємо онлайн Samotni.com - Барбара Космовська
дядьком. Усі кажуть дівчині, що їй пощастило… Живе вона в порядних людей, у гарному будинку за містом. Сімейні обіди, церква в неділю і кишенькові гроші. А їй би, певно, була більше до вподоби одна винайнята кімната, тільки щоб із батьками. Але якщо вже інакше не може бути, то настав час змиритися з тими змінами. У її випадку я не планую ні на крихту попускати. За рік випускний іспит, тож час облишити коники.

А Кшисю я маю подякувати за чудові побажання. Він заслужив на морозиво в гарній компанії. Правду кажучи, ми проведемо суботу в конярні, але не затримаємося довше в чарівному за’їзді, де подають мої улюблені тірамісу і крем-брюле. Зате буде морозиво з фісташками, та ще й з двома веселими дівчатами на додачу.

Одна з них подарувала мені свою картину. Я назвала її «Жінка в мандрах». На ній дама у вузькому плащі злегка нахилилася над валізою. Жінка хотіла 6 узяти свої пожитки і рушити далі, але поруч з її багажем лежить зламана шпилька червоної туфлі. Тому-то вона, мабуть, і гадає — чи зняти взуття і босоніж вирушити, чи ж якусь хвилю ще побути безпорадною жіночкою, гарною, одягнутою, але не готовою до дороги.

Дивно, але так я почуваюсь часто. Наче якась колода, що не може зробити наступний крок…

Крапля дощу на шибці

— Дивись, Вікторку, як довго вони стоять, — бабуся показує очима на троянди. Так само вже зморшкуваті та бліді, саме до пари їй. Вони були відбиті в нерівному бою з головною медсестрою, котра, як і всі інші в лікарні, не встояла перед чарівністю літньої жінки.

— Удома на тебе вже чекають свіжі, — Віктор незграбно крутиться на стільці. — Коли повернешся, то це буде справжнє свято. Всі збираються до тебе в гості, — бурмоче хлопчина, збентежений присутністю бабусиної сусідки, яка вбирає кожне слово їхньої розмови.

— Розкажи мені ще раз про тренера, — просить бабуся, і Віктор укотре згадує короткий візит на стадіон.

Бабуся заплющує очі й слухає.

— Ти ще побачиш себе, Вікторку, — каже старенька, коли історія закінчується, — як отих наших сестер Варміцьких, тебе покажуть по телевізору! Але як я тебе впізнаю в цій страшній масці? — нарешті забідкалась вона.

Сусідка, підкахикуючи, важко встає з ліжка. Насилу вдягає халат. Віктор хотів би їй допомогти, але сором бере гору і хлопець дозволяє їй довго шукати підступний рукав. Коли вони лишаються вдвох, бабуся кладе руку на його щоку.

— Дай-но хоч так тебе обніму, — каже вона. — При пані Ружі трохи соромно поплескувати юнака.

Вона дивиться на нього з гордістю. Думає про те, як її онук останнім часом подорослішав. Вона й не знає коли. Але ж старенька не спускала з нього очей. Певно, він зробив це, коли її не було вдома. Вона ніжно посміхається до свого онука, і той відповідає їй усмішкою. Якусь хвилю хлопчина порпається в рюкзаку і знаходить шелесткий пакунок із карамельками.

— Ти слухалася? — питає він, перш ніж цукерки дістануться новій хазяйці.

— Аякже! — Бабуся сплітає зморшкуваті пальці. — Лікар сміється, що я забираю місце у хворих! Пані Ружа теж, але її навіть нема кому звідси забрати, — хвилюється бабуся. — Страшно, еге ж?

— Страшно. Найгірше, коли ти сам. Я про це дещо знаю, — докидає він з гіркою посмішкою.

— Сім’я у пані Ружі є, — зітхає бабуся. — Син привіз її сюди і залишив… Мабуть, уже так… назавжди.

— Як це назавжди? — дивується Віктор.

— Як зазвичай буває.

Шурхотіння капців, які човгають від порогу, тихо повідомляє про те, що вертається пані Ружа. Віктор надягає свою куртку.

— Завтра я по тебе приїду. Мені час уже вертатися, бабусю, — посміхається хлопець їй згори. — До побачення, — ввічливо прощається він з бабусиною сусідкою і перетинає залу широким кроком.

І коли надворі його наздоганяє перший повів теплого повітря, Віктор сповільнюється і подумки вертається до лікарняної розмови.

«От я бовдур, — думає він, застромляючи руки глибоко в кишені. — Я співчуваю бідолашній пані Ружі. Як це так, у неї є діти, а вона все одно самотня?! А що, коли б я поїхав із мамою? Якби зараз я мокнув під лондонською мжичкою або вилежувався в ліжку в неонові смужки… Бабуся теж була б сама і шурхотіла капцями по чужому паркеті…»


Шимон чекав із цілою вишикуваною армією. З порога Віктора вітало військо виструнчених, мов на плацу, пластмасових пляшок під проводом швабри.

— Ось твої союзники, — засміявся чоловік, побачивши стурбоване Вікторове обличчя. — Ти впораєшся, просто прочитай інструкцію.

За годину Віктор міг би рекламувати і продавати не брендові парфуми, а багатофункціональний «Pronto», ароматний лимонний «Сіf» і навіть рідини для миття посуду.

«Бути жінкою — раз чхнути», — подумав хлопчина, прибираючи чергову шафу в ритмі улюбленої балади Саймона і Ґарфанкела.

Відгуки про книгу Samotni.com - Барбара Космовська (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: