Клуб убивць - Макс Дикий
— Як ти це зробив? — вражено запитую я.
— Цей телефон підключений до системи як "надійний" користувач, — зі знанням каже Даня. — Щойно ти сказав мені, що у тебе є мобільний мітингувальника, я швидко зварганив програмку пошуку схожостей з тим зразком, дивним коментарем в стилі петицій, який ми бачили раніше. Якраз коли ти приїхав до мене, все вже було готове для пошуку. Хоча, я не думав, що вийде. Той хакер цього разу прорахувався.
— Тобто на цьому сайті є ще один, прихований, сайт, доступ до якого мають лише окремі люди?
— Я думаю, він реєструє людей в якійсь фанбазі, просить номери телефонів, додає їх в базу "Єпетиції", в свій плагін, і саме ці люди можуть бачити розширений функціонал. Доволі просто, але в той самий час — складно. В інеті майже не залишилось слідів існування цього розширення, ну, ти сам памʼятаєш, — нагадує Даня.
— Але тепер ми зможемо стежити за всім, зщо там відбувається? Знати, що вони планують? — я задоволено потираю руки.
— Якби ж все було так просто, — Даня зітхає. — Я буду радий, якщо так, але треба розуміти, що, скоріш за все, є певна дія-підтвердження аккаунту. Тобто, це не те, що можна розшифрувати. Простіше кажучи, якщо ми будемо поводитись не так, як очікує система, нас випруть з неї. Думаю, там має бути якийсь ритуал-підтвердження. Можна штучно ввести наш телефон, так, ніби він сам потрапив в систему. Але це якщо ми встигнемо розібратись з ритуалом…
— А може там є якась підказка, в самому телефоні? Пароль чи щось записане для пам’яті?
— Зараз перевірю його нотатки і документи в телефоні та в хмарі на ключові слова, — киває Даня. Але за пару хвилин виглядає незадоволеним. — Нічого немає.
— Ех, шкода…Але зараз. поки нас не викинули, давай глянемо, на кого там зараз ведеться збір підписів?
— Давай, — він киває і виводить на екран декілька червоних петицій. — Дивись, тут їх взагалі багато, але оці три з найбільшою кількістю голосів. Хм… Тут описується, що зробила людина, а потім проставляються голоси. Чат теж є, і відлік часу… — він киває в бік екрану. — Цей мужик… Хіба це не той власник заводу, Бойко? Зі скандалу про несанкціоновані викиди відходів у Дніпро?
— Так, це він, — киваю я. — А відлік часу до чого? Щось незрозуміло…
Коли ми відкриваємо петицію, то бачимо текст з "гріхами" Бойко. Тут дійсно згадуються викиди відходів, через які люди хворіють, а ще те, як він незаконно отримав комунальну землю і знищив архітектурну памʼятку.
Під текстом є якийсь стандартний набір показників:
"Єпетиція Х № 212
Набрано голосів: 12052
Вирок: знищення при 20000
Залишилось голосів: 7948
Залишилось часу: 2 д. 03:23 год."
— Якийсь дивний Бог-демократ, — Даня вказує на голоси. — Цікаво, скільки часу йде голосування. Тиждень? Місяць?
Раптом літери на екрані починають ніби сповзати вниз, текст перестає бути читабельним.
— Що за нафіг? — Даня швидко клацає щось, але це не допомагає. — Нас все ж вигнало…
— Що ж тепер робити? Докласти про все начальству? Але чи не сприймуть це просто якимось жартом. тим більше доказів у нас немає…
— Але тепер ми знаємо, де і що шукати, — рішуче каже Даня. — Залишилось тільки розібратись, як. Ти запамʼятав якісь імена, окрім Бойко? Треба попередити цих людей, що вони в небезпеці…
— Так, ще запам’ятав Олега Радича і Ігора Клименчука.
— Якщо встановити за ними стеження, можна зловити "Бога", або його найманця, — він усміхається. — Навіть якщо найманця, це вже прямий звʼязок з "Богом".
— Але їм самим казати про це, чи не потрібно?
— Якщо вони в небезпеці, хіба не мають право знати? — він закушує губу. — Хоча… Це дійсно може завадити операції. Якщо вони будуть поводитись не як зазвичай, думаєш, той Бог клюне на них?
— Може, нам самим стежити за ними? Не кажучи начальству? — запитую я.
— Ти питаєш ботана з айті відділу, — Даня зітхає. — Але в будь-якому разі, я з тобою. У мене тепер з цим "Богом" свої власні рахунки…
— Я скажу своїй напарниці, вона перевірена людина… А на цей телефон будуть і далі приходити ті сповіщення? Про наступні зібрання?
— Не знаю, — він хитає головою. — Якщо хакер достатньо розумний, то телефон, на якому не було виконано умови, буде повністю відключений від системи.
— Шкода, — я зітхаю. — Але в мене є одна знайома журналістка, яка звідкись про все це дізнається. Треба попросити, щоб вона повідомляла, де і що буде відбуватися...
***
Привіт, дяк за коменти та сердечка
