В обіймах смерті - Юлія Вирва
Вони завжди з тобою поруч. Твої примари минулого. Автор невідомий.
Невелике місто Вольвичі поступово поринало в глибоку осінню меланхолію. Чи краще сказати депресію. Листя на деревах,які росли обабіч доріг, в парках та скверах змінювали своє забарвлення на яскравіші, подумки прощаючись з життям. Вони нагадують людям про швидкоплинність буття. Життя ми, люди починаємо цінувати занадто пізно, вже перебуваючи в чіпких обіймах смерті. Цієї дивної панни в чорному. Панни, яка обов'язково завітає в гості до кожного з нас. Рано чи пізно. Звісно хочу, щоб це сталося пізніше. Тоді, коли прийде справжня старість.
Сама по собі смерть не страшна. Найбільше людей лякає її постійне очікування. Очікування розплати за усі свої вчинки. Скільки б часу на це не пішло. . Тут є над чим задуматись.
З вами знову я - Аделаїда Мельник. Жінка- телепат. Та, що з легкістю читає думки інших людей. Іноді я втрачаю здоровий глузд через нього. Ненавиджу себе і свій дар. Це нагадування про моє минуле. Про те, що назавжди залишиться в пам'яті. Тож розповім трохи про себе.
Минуло півтора місяці після жахливого та резонансного вбивства Ярини Сонях. Відомої української акторки. Ви,шановні читачі, вже знаєте хто це зробив. Я ж не можу згадувати тут ім'я того, хто мене ледь не знищив. І тут знову нове завдання. Тимур зробив мені пропозицію й тепер я щаслива наречена. Вже подали заяву до РАЦСу. Примари мого минулого зникли мов вранішній туман. Так ніби їх ніколи не існувало насправді. Наразі я просто щаслива жінка. Щаслива та кохана жінка, яка нарешті знайшла свого соулмейта.