Бар «Когут» - Джон Гришем
— Нащо йому нас засуджувати, якщо в нас немає ані страховки, ані активів? — запитала Зола.
— Бо він адвокат. Такі вже вони, всіх засуджують.
— Стривайте хвилинку, — втрутився Тодд, — а це справді непогане запитання. Що як ми поїдемо до Моссберґа й все йому розкажемо? Він сидить там у своєму Чарльстоні, і його не обходить, що ми тут робимо. Розповімо йому, що кинули школу і намагаємось перехопити пару баксів на вулицях, не маючи дозволу на адвокатську практику. Так, ми запороли його справу, і нам дуже шкода. Просто купка кретинів, що з нас узяти? Нащо марнувати папір? Чорт забирай, у нього повно інших справ.
— Добре, ось і поїдеш до Чарльстона, — вирішив Марк. — Мій «Бронко» такої поїздки не витримає.
— А що ти скажеш Рамонові? — нагадала Зола.
Офіціант поставив на стіл два пива й содову. Марк надовго приклався до кухля, потім витер вуста й відповів:
— Рамонові? Ну, мені здається, якщо йому сказати правду, це призведе до катастрофи. Краще вже щось збрехати. Скажу, що експерт не побачив достатньо фактів для відповідальності й ми зараз шукаємо іншого. Нам треба виграти трохи часу, треба Рамона притримати. Хай пройде кілька місяців. Не забувайте, що він сидів на справі два роки й може вдатися до крайнощів.
— Він тепер не відступиться, — висловив упевненість Тодд. — Ти примудрився його розохотити.
— У тебе є краща ідея?
— Ні, наразі немає. Краще й далі брехати. Як показує наша практика: в кожній незрозумілій ситуації продовжуйте брехати.
27
У П’ЯТНИЦЮ 21 БЕРЕЗНЯ, через два дні після початку кінця АПЛ, Едвін Моссберґ дзвонив двічі до полудня. Марк скинув обидва виклики. Він ховався в кав’ярні над букіністичною книгарнею біля Фаррагат-сквер, читаючи безкоштовні щоденні газети й вбиваючи час. Тодд, імовірно, блукав коридорами Окружного суду, а Зола тим часом отаборилася в лікарняній каплиці, де сім’ї пацієнтів радилися із священиками. Проте Марк дуже сумнівався, що обоє цілковито віддаються праці. Їхня мрія про великий легкий прибуток послабила тиск і заколисала їх до помилкового відчуття безпеки.
Тепер, коли їхня мрія так драматично розвіялась, вони стали здавати. Вони погодилися, що зараз головне подвоїти зусилля і загрібати гроші, поки небо не впало на землю, але невдача вбила їхню мотивацію.
Моссберґів електронний лист справив ефект бомби, що розірвалася:
Пане Апшо,
я телефонував двічі, але Ви не відповіли. Ви в курсі тутешнього кодексу?? Моя клієнтка не певна щодо дати пологів, але думає, що це відбулося приблизно в цей час — в кінці лютого або на початку березня 2012 року. Знов-таки, ми не маємо медичних записів. У штаті Віргінія після деліктної реформи дворічний строк давності і я певен, що Ви це враховуєте. Будь ласка, зателефонуйте мені якнайшвидше.
ВРАХОВУЮЧИ ГРОШІ НА ПРОЖИВАННЯ, люб’язно позичені Міністерством освіти, та гонорари, назбирані майже за два місяці неліцензованої діяльності, мінус витрати на їжу, нові комп’ютер і принтер, одяг і вживані меблі, сальдо фірми «Апшо, Паркер і Лейн» становило майже 52 тисячі доларів чистою готівкою. Компаньйони вирішили, що фірма може собі дозволити переліт до Чарльстона й назад.
Марк купив квиток у Національному аеропорті імені Рейгана і полетів, із проміжною посадкою в Атланті, до Чарльстона. Там він узяв таксі до старого пакгаузу в діловому центрі міста, який пан Моссберґ і компанія перетворили на розкішну юридичну контору з видом на гавань. Вестибюль являв собою музей, присвячений героїчним подвигам фірми в залах суду. Його стіни вкривали обрамлені газетні вирізки з детальним описом виграних судових процесів і видатних угод. У одному кутку виставлявся для огляду водонагрівач, який було вибухнув, убивши кілька людей. Біля вікна стояла на постаменті мисливська рушниця поряд із рентгенограмою черепа з бойком усередині. Тут бензопилка, там газонокосарка. За десять хвилин серед цих кривавих історій Марк переконався, що безпечних виробів не існує. Як і від Корбета, від Моссберґа тхнуло дурними грошима й феноменальним успіхом. І як це деяким адвокатам вдається досягти такого багатства? Де саме кар’єра Марка звернула не туди й зійшла з колії? До нього вийшов помічник юриста та провів сходами до грандіозного кабінету, де Едвін Моссберґ стояв навпроти високого вікна й оглядав гавань, приклавши до вуха телефон. Він зиркнув спідлоба на Марка і жестом запросив сідати на масивний шкіряний диван. Кабінет був більший ніж весь четвертий поверх будівлі, де Марк і Тодд переховувалися.
Зрештою Моссберґ засунув телефон у кишеню, протягнув руку й, навіть не усміхнувшись, промовив:
— Радий вас бачити. А де медичні записи?
Марк прибув ні з чим, навіть не взяв портфель.
— Я їх не приніс, — відповів він. — Треба поговорити.
— Ви задавнили, так?
— Так.
Моссберґ сів за журнальний столик навпроти Марка й грізно вирячився на нього:
— Я так і думав. А що сказав експерт?
— Сказав, тримаємо їх за яйця. Груба недбалість і все таке. Він теж не помітив дати, а Корбет сказав, що він шахрай, і строк закінчився через шість днів, за два дні до того, як я уперше подзвонив у фірму Корбета.
— Джеффрі Корбета?
— Так. Ви його знаєте?
— Авжеж. Висококласний адвокат. Отже, ви просто залишили два мільйони на столі.
— Видається, що так.
— Який у вас ліміт відповідальності?
— Я не застрахований.
— Ви практикуєте без покриття помилок і пропусків?
— Саме так. І без ліцензії.
Моссберґ глибоко й гучно, з дренькотом, навіть із гарчанням зітхнув. Потім ляснув у долоні й сказав:
— А розкажіть-но мені цю історію.
За десять хвилин Марк виклав геть усе. Троє хороших друзів у поганій юридичній школі. Тягар боргів, хирлявий ринок праці, Ґорді й міст; жах перед адвокатським іспитом; несамовиті вимоги погашення боргу; божевільна ідея заманювання клієнтів у кримінальних судах; інтрижка з красивою помічницею прокурора, і як наслідок — вигідна угода з Бенсоном, і як наслідок — справа Рамона. І ось я перед вами.
— І ви думали, що вас не викриють?
— Але ж не викрили. Тільки ви знаєте, але що вам до того? У вас і так справ достатньо. І грошей більше ніж ви здатні витратити. І ви доволі далеко від столиці, і наша діяльність ніяк не заважає вам заробляти.
— Якщо не зважати на це дільце з медичною недбалістю.
