Подвійне дно - Алла Сєрова

Вона впала, як підкошена. В її подружки зараз з переляку місячні почнуться. Що ж, я так чи інакше отримаю те, за чим прийшла.

— Рудий, принеси з кухні ножа.

— Ти що?

— Роби, що сказала.

Ніж у неї гострий, одразу видно, що живе сама. Там, де є чоловік, ножі завжди тупі. Жінка вважає, що гострити ножа — це чоловіча справа, а чоловік хапається до тої роботи, як свекор пелюшок прати. А як жінка живе сама, господарство в неї в порядку: крани не течуть, двері не риплять, а ножі — потрібної гостроти.

— Вставай, красуне. Ще належишся. Дивіться сюди, обидві, — я зараз виріжу їм серця, обом. — Якщо вам хочеться посперечатись, прошу. Та майте на увазі: кожна ваша відповідь типу «не знаю» коштуватиме кожній з вас якоїсь частини тіла. Наприклад, пальця. Як вам такий сценарій? Бачу, не дуже. Отож розповідайте. Хто вас найняв, коли саме і як ви це зробили. Ніж доволі гострий, а крові я не боюся.

Наразі скло у вікні якось дзенькнуло, одна дівчина впала, інша — теж. Ми з Рудим опинились на підлозі раніше, ніж встигли подумати про потрібність таких дій — то Огієнко штовхнув нас. Здоровий хлоп, одначе. Я опинилась поряд з білявкою. Погані справи, куля великого калібру розірвала її навпіл. Як вона ще жива?

— Білий…

— Що?

— Білий… заплатив…

Я спритно відповзаю у вітальню. Не знаю, чи помітив нас снайпер, бо дівчата стояли саме біля вікна. Можливо, він їх довго визирав, і тільки зараз упіймав у приціл обох. Я розумію. Їх треба було прибирати тільки обох разом, інакше одна, все зрозумівши, залягла б на дно, шукай її тоді. Що ж то в нас за персонаж такий намалювався — Білий? Та це дізнатись буде неважко. Людину з таким прізвиськом знайдемо, в Огієнка є база даних.

…

Він надто поспішає сісти в машину. Людина з чистою совістю так не поспішає. Та я напевне знаю, що совість у цього типа чистою була тільки три хвилини після його народження. Я просто приставляю револьвер до його потилиці і командую:

— Їдь уперед.

Ми кілька днів слідкували за ним. Сучий син скрізь їздить тільки з охороною. Єдине місце, куди він вибирається потай, на оцьому драндулеті — це до коханки, чи коханця — чорт їх розбере, тих трансвеститів. У кожного свої слабкості. Хтось любить довгоногих блондинок, хтось чорнявих істеричних крихіток, комусь взагалі подобаються товстухи, та в кримінальному світі все це вважається нормою. От тільки різні збочення можуть коштувати не лише статусу, а й життя. Поважний бізнесмен Сметанін Дмитро Іванович, відомий в певних колах як Білий, любить трансвестита Ігоря Лиховецького, чи — Ірен. На мій погляд, на Ірен та істота схожа більше, ніж на Ігоря, та голим я отой середній рід не бачила, слава Богу.

Ми довго сперечались, хто саме матиме справу з Білим. Рудий з Огієнком вирішили, що їх більшість і вони можуть диктувати мені умови. Наївні люди, я все одно зробила так, як схотіла, а вони зараз їдуть слідом і кусають лікті. Вбивати Білого немає потреби, про нього подбають найближчим часом — так я гадаю, але світитися перед ним всім трьом теж не варто. Може, в нього перед смертю вирішать взяти ексклюзивне інтерв’ю — так, аби переконатись, що все гаразд. Я можу надягти перуку, окуляри — і мене потім не впізнають. Зрештою, я можу просто змити косметику і ідентифікувати мене тоді можна тільки по відбитках пальців, бо обличчя зникає.

— Куди їхати?

— Поки що — вперед.

— Ти не знаєш, у що вплутуєшся.

— Зараз дізнаюсь. А будеш гундосити і псувати мені настрій — подзвоню декому і розкажу про твою Ірен. І знімочки покажу.

Він високий і худий, під шапкою русявого кучерявого волосся — щуряче обличчя з вузьким підборіддям, масивним носом і азіатськими очима. Нам досі вилазить боком монголо-татарське нашестя, бо інколи в родинах, де ніхто не скаче в гречку, з’являється отаке диво з азіатською фізіономією. Я не люблю азіатів. Загалом вони схильні до жорстокості, брехні і різних збочень.

— Чого тобі треба, грошей?

— Зупинись отут. А тепер поглянь у дзеркальце заднього виду. Бачиш темну машину?

— Так.

— Смикнешся — і тобі гаплик. Ті хлопці не люблять жартувати.

— Що тобі треба?

— Власне, нічого такого. Просто поясни мені, хто тобі замовив оцього клієнта.

Я кидаю йому на коліна Стасеву фотографію. Він якусь мить розглядає її, потім починає смикати повікою. В хлопця нервовий тик. Всі гомики — нервові істоти, не знаю навіть, чому. В мене є теорія, та вона непридатна для оприлюднення.

— Я навіть не знаю, про що ти говориш.

— Не знаєш? Добре, порахуємо на пальцях. Ти — власник агентства «Афіна». Ти постачаєш жінок-охоронців, це якраз входить у моду. Ти маєш сяку-таку освіту, бо не назвав свою агенцію тривіально — «амазонка», а саме Афіна — це богиня-воїн. Ти одружений, маєш вплив у певних колах, а окрім того — приймаєш замовлення на дрібні вбивства: дружина хоче спекатись чоловіка, зять замовляє тещу чи її пса тощо. Я нічого не пропустила? А, так, маєш кількох штатних коханок. Та ніхто не знає твоєї справжньої пристрасті — миле створіння Ірен. І ти не хочеш, щоб хтось дізнався. Отож розказуй мені те, що я хочу знати. До речі, твоїх дівчат убили, чи не ти?

— Ні!

— Добре. Тоді ти знаєш, чия черга помирати. Так розкажи мені, полегши сумління. Хто тебе найняв?

— Я не знаю, про що ти.

— Добре. Їдь у справах, царство тобі небесне.

— Що ти хочеш сказати?

— Виконавців вже пришили, тепер мені цікаво, скільки проживеш ти? Я заставлюсь із своїми партнерами, що не більше доби. Думаю, що виграю.

Він сходить смердючим потом і мені стає гидко. Є такі люди, в них секреція має специфічний запах, і це нестерпно. Якщо я правильно пам’ятаю загальний курс, це пов’язано з деякими захворюваннями внутрішніх органів.

— То ти мені розкажеш? Як ні — то ні, тебе так і так уб’ють, та якщо деякі знімки потраплять до…

— Розкажу. Припини блазнювати, стерво таке. Ти аж надто багато про мене знаєш, і тобою я потім заопікуюсь. А зараз розкажу, якщо тобі цікаво. Найняла мене жінка, невеличка, чорнява, за п’ятдесят, хоч на вигляд і молодша, та мене не проведеш. Показала знімок, сказала, де шукати. Він зупинився в готелі «Південний». Прослідкували і виконали, свідків не