Пристань Ескулапа - Едмунд Нізюрський

— Дозвольте сказати, капітане, — зауважив я, — ваше мовчання в цій справі таки нервує.

Трепка якось дивно глянув на мене і не промовив ні слова.

Той день був особливо багатий на події. О п'ятій годині надійшли інформації про наших підозрілих. Журка відразу схопив їх і замкнувся в кімнаті. Впустив нас тільки за годину.

— Судячи з вашого виразу обличчя, — сказав Трепка, — там якісь сенсаційні відомості.

— Так, є кілька цікавих деталей, — відповів Журка. — Мацьошек сидів у тюрмі за… шпигунство. Тільки торік його звільнили і реабілітували. Мацьошекова була в 1953 році під слідством у справі крадіжки ковдр і морфію з лікарні на Очках, де вона працювала черговою санітаркою. Слідство було припинене за браком достатніх доказів.

— А Галінка? — запитав я.

— Галінка? — посміхнувся Журка. — О, це справжня повість. Батько її, залізничник, загинув у вересневі дні. Мати померла під час окупації. Галінка з тринадцяти років сама собі заробляла на життя і навчалася на вечірніх курсах. 1955 року вона закінчує школу лаборантів у Лодзі. Потім працює у повітовій лікарні в Островцю Свєнтокжиськім. Під час пожежі в лабораторії вона, рискуючи життям, рятує від смерті дитину. Це підкреслено. Потім була призначена на посаду заступника завідуючого лабораторією міської лікарні в Кельцях, де здобуває чудову репутацію. 1956 року переводиться до Другого гематологічного інституту у Варшаві. Це майже як позитивний герой сучасної повісті.

— Надто позитивний… — закусив я губи.

— Ти, здається, чимось незадоволений? — здивувався Журка.

— Ні, чого ж… — збрехав я, бо й справді був чимось незадоволений. Ні, це невлучне визначення. Я був неспокійний. Але чому? Я й сам не знав.

Журка знизав плечима і перейшов до дальших повідомлень.

— Є також невелика деталь, яка стосується доктора Заплона. До 1955 року він працював в установі судової медицини. Потім раптом відчув покликання до наукової праці і. перейшов в інститут. Варто звернути увагу, що рік тому він дуже намагався стати асистентом професора Містраля…

— Ну й що?

— Містраль рішуче відхилив його кандидатуру. Про інших у повідомленнях нема нічого такого, чого ми досі не знали. Зате звертає на себе увагу той факт, що всі, за винятком Касіци, просили в цьому році, щоб їм видали закордонні паспорти.

— Це цікаво! — зауважив Трепка.

— Мацьошеки хочуть відвідати родичів у Франції. Заплон, Протоклицька і Йонаш збираються їхати до Швейцарії як стипендіати ЮНЕСКО. Міхал Касіца і Галінка Стор мають намір взяти участь у туристській подорожі в Прагу і Відень. Але найважливіша, я вважаю, оцінка наукових творів «Дзета» і «Гама», — Журка таємниче посміхнувся. — Я віддав, ці твори фахівцям, щоб вони висловили про них свою думку. І їх думка просто вражає.

— А саме?

— Як оригінальні наукові твори вони не мають наукової цінності. Ось і думки видатних гематологів. Доцент Туронь пише: «Це компілятивні роботи, цінні з погляду скоріше педагогічного, ніж творчо-наукового». А професор Косовський оцінює їх просто як «систематизацію загальновідомих положень».

— А проте ці рукописи загинули у день вбивства. Як це пояснити?

— Пояснень може бути два: викрадення рукописів не було причиною вбивства. Їх украли з тактичною метою: щоб приховати справжній мотив убивства, або ж скерувати наші підозри на невинного. Тому цілком можливо, що рукописи будуть підкинуті, якщо їх не підкинули ще досі. Може бути й інше пояснення, особисто для мене більш переконливе, — Журка хитро всміхнувся. — Звернімо увагу на один істотний факт. У нашому розпорядженні поки що тільки фрагменти обох творів. Ніхто не знав їх повністю. Навіть Касіца. Містраль передав йому тільки уривки. Касіца твердить, що це — найважливіші фрагменти. Але ж це тільки твердження Касіци. Насправді може бути навпаки. Містраль міг не говорити Касіці про найголовнішу частину твору, де були якісь відкриття, а опублікувати дав менш важливу. Таким чином мотив був би врятований. І в першому, і в другому випадку дальші дії випливають самі собою. Треба знайти рукописи, що десь зникли.

— Шкода, що ти тільки тепер прийшов до цієї геніальної думки, — сказав я іронічно, — досі рукописи могли вже помандрувати з «Пристані» у так звану синю далечінь.

— Не думаю, — буркнув Журка. — З «Пристані» за цей час виїжджав тільки професор Касіца. А Касіцу я не підозріваю.

— А Міхал?

— Не вірю, щоб Міхал мав щось спільного з цією історією.

— Його поява того вечора біля «Пристані» досить підозріла, — зауважив я.

— Якщо вірити Заплонові, — сказав Журка. — Але Заплон не дуже достовірний свідок. Та, зрештою, чого ти хочеш? Припустімо навіть, що рукописів уже немає в «Пристані». Зумію організувати розшуки їх і за стінами «Пристані». І знайду, з-під землі вирву.

— Ваш ентузіазм дуже похвальний, — промовив Трепка. — Але я, друже, думаю, що шукати їх так далеко не доведеться.

Журка рвучко, немовби його стукнуло електричним струмом, підвів голову і глянув на капітана.

— Невже ви натрапили на якийсь слід?

— Можливо, друже, — посміхнувся Трепка. — Не забувай, що міліціонер, який саджає капусту, має певні можливості, яких немає у того, хто провадить слідство у кабінеті.

— Ви знайшли решту рукописів? — видавив Журка, червоний, мов рак.

— Рукописів? Е ні. Дуже вже високо ти оцінюєш мої можливості, друже, — скромно сказав Трепка. — Я знайшов долари.

— Долари? — Журка витріщив очі.

— Ви, бачу, здивовані, — зітхнув Трепка. — Це тому, що при розслідуванні справи у вас було надто мало уяви. Надто мало уяви, друже мій Журка. Ви вважаєте, що речі використовуються тільки для того, для чого вони створені. Але ж іноді речі набувають нових цінностей, нових функцій та значень і можуть використовуватися з тією метою, яка їх творцеві навіть не снилася. Чи не спало тобі на думку, що серйозний твір професора Містраля міг зазнати різних переробок і перетворень, або, як кажуть, метаморфоз, і перетворитися насамперед у долари?

Вигляд у Журки був