Іспанський варіант - Юліан Семенов

— Який фільм? — спитав він касира й глянув на відображення у склі: двоє все ще плелися за ним.

— Цікавий фільм — шпигуни, гонитва, стрілянина…

— Багато стріляють?

— Разів дванадцять… Я, правда, не дивився, я тільки чув ці постріли по динаміку.

— Дванадцять — це мало.

— Пан хоче купити квиток?

— Ні, дякую: дуже мало стріляють…

«Яка ж сволота все-таки мої дружки, — думав Ян, спускаючись у метро, — я відриваюсь від шпиків, я підставив голову під ніж, а вони відвертають носа від мене, як од прокаженого. А втім, я зробив би так само, якби був на їхньому місці. І зовсім вони не сволота. Але ж довго грати в фашиста я не зможу — зламаюсь».

Він одірвався від переслідування коло зупинки «Мітте»: на стоянці таксі була тільки одна машина, і він узяв її, навіть встиг помітити, як шпики заметушилися на площі. Він довго блукав по місту, поки не переконався, що «хвіст» відстав.

Прохідними дворами він вийшов до Каналу. Його наздогнав високий есесівець і сказав:

— Ви впустили носову хусточку.

— Ви помиляєтесь, — відповів Пальма, — моя носова хусточка у мене в кишені, як мені здається.

— Пробачте, значить, я помилився.

— Спасибі.

— Ще раз пробачте, але я був певен, що цей синій носовичок саме ваш.

— Ну, здрастуйте, — сказав Ян, — я злякався, коли побачив вас у формі.

— До неї треба звикнути… Ви — Доріан?

— Я. А ви — Юстас?

— Такий же, як ви — Доріан, — похмуро відповів офіцер, — ходімо, тут у мене квартира.

«Центр. З відомостей, одержаних через Ріббентропа, видно, ї що найближчим часом слід чекати серйозних акцій Гітлера в Іспанії. Доріан»

«Центр. Шеф абверу Кандріс двічі вилітав з Берліна на шість днів. Удалося з'ясувати, що він був у Португалії і на островах, які належать Іспанії.

Доріан передав цінні плівки про роботу активістів «Англо-німецького товариства». Висилаю через зв'язок. За Доріаном пущено хвіст. Хто ініціатор переслідування і чи є це профілактичним заходом щодо іноземця, встановити поки що не пощастило. Юстас»

На аеродромі Яна проводжав Лерст і референт міністра.

— Пане Пальма, — сказав Лерст, піднімаючи бокал з ігристим білим мозелем, — нам було вельми радісно приймати вас тут, у країні ваших друзів. Я п'ю за ваш щасливий політ і за якнайшвидше повернення до нас.

— Друзі друзями, — засміявся Ян, — а вчора за мною йшли назирці двоє ваших поліцейських.

— За іноземцями в нас стежить гестапо, — відповів Лерст, — але за вами не могли стежити, це якась помилка.

— За мною почали стежити в Лондоні, — мовив Ян, — так що помилки бути не могло: поліцейські скрізь однаково тупі й невдатні на вигадку — живуть собі за інструкцією, та й годі…

— Я перевірю, — пообіцяв Лерст, — може, вас переплутали з кимось… Мене, наприклад, часто з кимось плутали в Лондоні, але стежили так, що я себе не відчував самотнім — навіть у ліжку…

Берлін, 1938, 6 серпня, 15 год. 17 хв.

Вони запрошували гостей. Він відповідав за чоловіків, вона — за жінок. Спочатку подзвонила по телефону всім вона. Він же домовився лише з трьома своїми приятелями. Четвертий сказав:

— Любий Вольфганг, я трохи затримаюсь, бо Рудді вночі відлітає і мені хочеться провести його.

— Я відвезу вас. Це на Темпельхоф?

— Ні. Це в іншому місці. Я затримаюсь, але буду у вас неодмінно.

— Ти можеш попросити його взяти посилку в Бургос?

Він закурив, прислухаючись, як голос на другому кінці проводу запитував Рудді про посилку. Телефони в Берліні працювали чудово, і тому він почув, що відповів Рудді: «Скажи йому, що я лечу кудись на північ, не базікай про Бургос!»

— Вольфганг, він летить у Бремен, чому ти подумав, що він летить у Бургос?

«Я подумав так, бо знаю, кого він возить до Іспанії», — міг би відповісти Вольфганг. Але він сказав:

— Я жду вас, мій друже, в будь-який зручний для вас час. Марта зробила чудовий айсбайн у баварському стилі, вам сподобається.

«Центр. Літак СД відходить у Бургос сьогодні ввечері спецрейсом. З якого саме аеродрому відлітає літак — невідомо. Луїза»

Саме тоді секретар Гейдріха передав у шифрвідділ імперського управління безпеки таку радіограму:

«Бургос. Посольство Німеччини при уряді генерала Франко. Штірліцу, Хагену. Літак № 259 під командуванням обер-лейтенанта Грілля прибуде по латиша завтра о 9. 00. Виділіть для супроводу трьох чоловік. До прильоту Грілля попрацюйте з латишем з приводу викраденого «месершміта».

Поки йшли собі обидві ці шифровки — одна в Москву, а друга в Бургос, — Штірліц і Хаген уже допитували Яна про його участь у викраденні нового «месершміта». Нову модель літака викрали з Бургоса за дев'ять годин до вбивства Лерста.

— Ти скажеш мені все! — лютував Штірліц, спрямувавши на обличчя Яна потужну електричну лампу. — Ти допоможеш цим і собі, і мені, і Хагену! Ти скажеш, щоб урятувати своє життя, інакше я не поставлю навіть пфеніга за твою голову!

— Що я повинен сказати?

— Правду!

— Запитуйте, тільки конкретно, і не кричіть… У мене голова тріщить.

— Хто з американців сидів з тобою в барі?!

— Коли?

— Вранці, перед тим, як Манцер викрав месер?!

— Мене вже питали про це.

— Хто?

— Лерст.

— І що ж ти йому відповів?!

— Те саме, що відповім вам: я не знаю його імені. Я журналіст, а не похоронне бюро, мені не потрібні дані співбесідника, мені потрібен співбесідник…

— Як же викрали ви «месершміт»? — закуривши, спитав Штірліц. — Давайте по-джентльменськи, Пальма. Розкажіть усе: це у ваших інтересах…

— Чому ви думаєте, що я причетний до «месершміта» та й взагалі до всієї вашої авіації?!

… Гестапо мало неабиякі підстави вважати, що Пальма багато чого знав про авіацію загалом, а вже про цей новий «месершміт», який проходив бойові випробування в Іспанії, — тим паче.

Епопея з літаками почалася рік тому. Республіканцям потрібні були винищувачі: фашисти вдень і вночі висіли над Мадрідом і Барселоною. Літаки купували скрізь: у Польщі й Голландії, в Швеції і Франції. Закуповували відкрито й через підставних осіб за долари й фунти, франки й песети, а часом за звичайнісінькі брудно-жовті бруски — за золото.

«Центр. За моїми відомостями фашисти організовують компанію по продажу старої зброї республіканцям через Бернгардта. Він утворив підставну фірму, яку очолює Йозеф Вельтен, агент адмірала Канаріса. Вельтен скуповує зброю в усіх країнах, жене її