💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Детективи » Іспанський варіант - Юліан Семенов

Іспанський варіант - Юліан Семенов

Іспанський варіант - Юліан Семенов
Сторінок:31
Додано:23-11-2023, 03:00
0 0
Голосів: 0

«Іспанський варіант» Юліана Семенова — твір, що виходить за межі звичайного літературного роману та стає подорожжю у світ несподіваних змін, неймовірних пригод та глибоких почуттів. Це не просто історія, це сповнене емоцій шедевр, що розкриває таємниці міжособистісних відносин та пошуки власного «іспанського варіанту».

Фраза «readbooks.com.ua» відкриває доступ до цього унікального твору, надаючи читачеві можливість зануритися у світ захопливої історії та насолоджуватися кожним миттєвісним переживанням персонажів.

У цьому романі автор обіцяє читачеві не лише цікаві сторінки, але і величезний запас роздумів про життя, кохання та власну ідентичність. Фраза «readbooks.com.ua» стає своєрідним запрошенням у світ слова, яке може змінити сприйняття навколишнього світу.

Роман Юліана Семенова — це не тільки відомий твір, але й особлива подія в світі літератури. За допомогою фрази «readbooks.com.ua» читач може легко відшукати це джерело дивовижних емоцій та глибоких задумів.

Головні персонажі роману переходять через складні випробування, що випадають їм на шляху до щастя та самопізнання. Фраза «readbooks.com.ua» стає літературним компасом, який направляє читача в цю захоплюючу подорож, наповнену таємницями та несподіванками.

Юліан Семенов, використовуючи власний стиль та майстерно вибраний мовний арсенал, дозволяє читачеві відчути атмосферу кожного місця, де розгортається дія. Фраза «readbooks.com.ua» наголошує на важливості цього твору у контексті сучасної літератури.

Роман «Іспанський варіант» — це історія про кохання, втрати, відкриття себе та інших, яка залишає поза увагою тільки тих, хто не готовий відчути всю глибину індивідуального досвіду. Фраза «readbooks.com.ua» вказує на те, що кожен читач знайде щось власне у цьому творі.

Читаємо онлайн Іспанський варіант - Юліан Семенов

Юліан Семенов

ІСПАНСЬКИЙ ВАРІАНТ

1938

Роман

©

 http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література

Авторизований переклад з російської Надії Орлової

Перекладено за виданнями: Ю. С. Семенов. Альтернатива. Кн. 2, «Московский рабочий», 1976 г. Альтернатива. Кн. 4, «Московский рабочий», 1978 г.

Бургос, 1938, 6 серпня, в год. 30 хв.

— Це його машина, — сказав Хаген.

— По-моєму, в нього був «остин», а це «пежо». Що, не так?

— Це його машина, — повторив Хаген, — учора ввечері він схопив машину своєї коханки, як тільки вона втекла в Лісабон. Це точно.

— Не треба так хвилюватися, друже, — усміхнувся Штірліц, — якщо це він, ми його візьмемо. А якщо не він? Хордана завдасть нам серйозних неприємностей через Ріббентропа. Усі молоді міністри закордонних справ полюбляють спершу дотримуватись протоколу: хіба ви не бачите, в цього «пежо» дипломатичний номер.

Хаген висунувся з вікна «мерседеса». Він весь напружився, спостерігаючи, як Ян Пальма вискочив з невеличкої, пофарбованої в брунатно-зелений колір машини й поспішив д'о входу в аеропорт Бургоса.

— Це він, — сказав Хаген. — Тепер ви його впізнали?

— Впізнав. Тепер впізнав, — озвався Штірліц, закуривши. — Але ж він відлітає…

Хаген старанно обгриз ніготь на мізинці й відповів:

— Він не полетить.

— Ви завзятий оптиміст…

— А ви, як завжди, песиміст, штурмбанфюрер, — раптом широко усміхнувся Хаген, помітивши Пальму, що вибіг з аеровокзалу. — Зараз він полізе в машину й почне порпатися в чемодані…

— Ви провидець?

— На жаль, ні. Просто його паспорт лежить у кишені моєї людини.

До «мерседеса» під'їхав пікап і зупинився майже впритул — з того боку, де сидів Хаген. Сивий дідуган із сльозавими очима простяг Хагену зеленого паспорта. Хаген узяв паспорт, дав дідуганові пачку грошей, і пікап, рвонувши з місця, помчав по жовто-червоній піщаній дорозі в напрямку до гір.

— Усе, — повторив Хаген, — зараз він помчить до себе в готель. А по дорозі ми його схопимо.

— Удвох?

— Навіщо? Пікап чекатиме нас за поворотом. У ньому будуть наші люди. Вони підставлять цього сивого шахрая під машину Яна Пальми, і вам не доведеться гасити скандал з тутешньою поліцією, якщо навіть він виникне.

— Послухайте, друже, я не люблю грати наосліп. Чому я нічого не знав про цю операцію?

— Тільки тому, що вас не було до ранку, і Берлін доручив мені провести цю операцію… Разом з вами…

— Ох, честолюбець, честолюбець, — пробурчав Штірліц, — погубить вас честолюбство, Хаген.

— Поїхали, — сказав Хаген, — зараз він подасться до готелю. Хаген озирнувся: з-за ангара, де стояли літаки легіону «Кондор», повільно виповзала тупа морда військової вантажної машини.

— Усе, — повторив Хаген і, мов хлопчисько, щасливо засміявся. — Як по нотах.

«Нічого, — думав Ян, натискуючи на педаль акселератора, — я його лишив у шухляді стола. Або на столі. Просто я дуже злякався… Не треба так панікувати. За годину буде літак у Парижі. Нічого. Найголовніше, не втрачати спокою. Як варена телятина. Чи як рисовий пудинг. А чому як пудинг?»

Ян не встиг відповісти собі на це безглузде запитання. Взагалі у хвилини небезпеки він полюбляв ставити собі безглузді запитання й давати на них смішні, але неодмінно логічні відповіді — це вносило певну розрядку. Він не встиг відповісти собі, бо пікап, який він обганяв, раптом різко повернув ліворуч, і Пальма загальмував, але пікап ще більше взяв ліворуч; пролунав скреготливий і тугий удар металу об метал, і Пальма відчув, як його машину кинуло в кювет… На якусь мить він осліп, бо замість укоченої дороги побачив червоно-бурі, порослі брунатною травою глиняні брили, а потім інстинктивно зажмурився, коли сірий сучок розпоров вітрове скло крижаною пеленою, і зразу стало тихо… Він не пригадував, як довго стояла ця тиша. Коли міг знову мислити й відчувати, то вловив звичайнісінький рокіт мотора і подумав, що це була просто миттєва галюцинація, і нічого не трапилось, і все буде «ол райт», і він розплющив очі. Але побачив зовсім іншу машину і Хагена, що впирався пістолетом йому в груди, ставши на коліна на передньому сидінні машини, наче пустотливий хлопчисько коло батька, який сидів за кермом. Тільки замість батька сидів штурмбанфюрер Штірліц, котрий раз по раз поглядав у дзеркальце на Яна. Помітивши, що той розплющив очі, Штірліц сказав із звичною своєю лінькуватою усмішкою:

— Вважайте, що перший тур ви програли. Зараз починається другий — він складніший, а тому цікавіший. Хіба не так, Хаген?

— Набагато цікавіший, — погодився Хаген.

— І прийміть парабелум від його грудей, — порадив Штірліц, — а то пан Пальма подумає, що ми хочемо його вбити. У нас такого наміру немає. Хіба не так?

Машина в'їхала на подвір'я невеличкого особняка в горах. Ян знав, що цей особняк належить політичній розвідці Гіммлера, куди працівники фалангістської сегуридад не мали права доступу…

— Почнемо з самого початку? — спитав Хаген.

— Що ви вважаєте початком? — спитав Пальма, обережно помацавши пальцем марлеву наклейку на лобі.

— Початком я вважаю місце народження, дату народження, ім'я, — сказав Хаген.

— Ну, це не цікаво, — відповів Пальма. — У ваших архівах це все зафіксовано і не раз…

— Нам цікаво, щоб ви все це сказали самі, — озвався Штірліц. — Спокійно й докладно, пригадавши деталі, імена друзів і ворогів…

— Ян Пальма, громадянин Латвії, народився 21 травня 1910 року в маєтку Клава Пальми, надзвичайного і повноважного посла Латвії… Якщо можна, дайте мені таблетку пірамідону, страшенно болить голова.

— Зараз я попрошу, — сказав Хаген. — І води, мабуть?

— Краще ковток тінто[1], найсухішого.

— По-моєму, в університеті у вас червоне вино було непопулярне? — спитав Штірліц, поки Хаген, підійшовши до дверей, віддавав розпорядження. — Популярнішою була червона ідеологія?

— В університеті у нас було популярне віскі, — відповів Пальма, поморщившись, і знову обережно помацав лоба, розсіченого під час аварії. — Це активніше за вино і навіть за ідеологію…

— Стривайте, стривайте, — мовив Хаген, сідаючи верхи на свій стілець, — ми рано перейшли на університет. А ваше життя у батька в Індії? Ваша дружба з йогами?

— Він тоді був ще дитиною, — сказав Штірліц, — а нас цікавить початок його зрілості. А зрілість вам дав університет. Хіба не так?

— А мене більше цікавить, як він викрадав наш «месершміт» і вбив Уго Лерста! — кинув Хаген.

— Заждіть, дружище, — Штірліц нахмурився, — почнемо по порядку — з університету.

— Мені однаково. Зрілість, Уго Лерст, університет, ваш «месершміт». Тільки розмовляти я зараз не зможу, — тихо сказав Пальма.

— Ви хочете заявити

Відгуки про книгу Іспанський варіант - Юліан Семенов (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: