Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак

– Зніми маску, зрадник! – Старий коваль Мріадр зробив крок вперед. – Я все одно тебе впізнав!

– Мудрий не той, хто довів щось, а той, хто знаючи правду, не став сперечатися. Чи не про це ми з тобою говорили при нашій останній зустрічі, коваль? – Запитав Книготорговець. – Я звичайно ж її зніму. Тепер вона мені вже ні до чого. Давайте вийдемо на арену – впевнений, що там вже все закінчилося. Відкривайте ворота.

Не зводячи очей з ворога, Дітар підняв руку. За його спиною знову пролунав брязкіт засувів, що тепер вже відкриваються, і скрип воріт. Яскраве сонячне світло потрапило в темний коридор. Мружившись від сонця, загін вийшов на арену. Від побаченого там, Тарсішу негайно знудило. Навіть знаходячись у полоні в канібалів, вона не бачила таких слідів божевільної людської жорстокості!

Купи обезголовлених людських тіл громадилися тут і там. Величезна купа голів лежала прямо по центру. Жовтий пісок лише іноді проявлявся маленькими острівцями на суцільному килимі кривавого місива, що покривало арену. У бічної трибуни стояли десятка два вцілілих учасників цього безумства. Їх охороняли воїни – вбивці. Одного за іншим "переможців" виводили в центр площі і швидко оглядали. Міцних чоловіків відводили убік. Поранених і жінок ставили окремо. Хвилина, і їх голови полетіли до загальної купи. Тарсішу знову знудило.

– Хорошу подругу ти собі вибрав. – Трохи глузливо вимовив Книготорговець. – Після всього пережитого вона досі не може звикнути до смерті?

Він стояв у оточенні охоронців, під захистом Магурани, і Дітар розумів, що кинувши загін у атаку зараз, він згубить всіх. Не було навіть малої надії на успіх.

– Зніми маску, Кіан, досить грати в ці ігри, – Мріадр прийшов на допомогу Дітару. Він дістав свій список і демонстративно порвав його. На це всі звернули увагу.

– Ах, так. Маска… тепер вона не потрібна. – Книготорговець зняв нефритовий захист і, тримаючи її в руці, повернув до ченців гарне, благородне обличчя.

– Кіан? – Чоловік був дуже сильно схожий на Главу Братства. Дітар не міг повірити, і згадав татуювання на руці Авраала. Але риси обличчя Книготорговця говорили краще за слова. – Брат Авраала?!

– Гадаю, нам варто поговорити в іншому місці. – Книготорговець не відреагував на вигук Дітара. Магурана хотіла було теж зняти маску, але Кіан її зупинив. – У мене до вас справа, і дуже серйозна. Інакше я не влаштовував би всю цю виставу. Зараз вас відведуть до лазні, але там прошу не затримуватися, а поспішити до мого будинку, сьогодні він недалеко звідси. Там я все вам викладу і зможу відповісти на ваші питання. На деякі з них. – Уточнив він.

Знесилені фізично і емоційно люди, опустили зброю. Вони програли, і перемога Книготорговця була очевидною. Всі дивилися на Дітара, чекаючи наказу, але в очах усіх, без виключення читалося благання про припинення бою.

– Ми йдемо з тобою. – Дітар насилу вимовляв слова. – Дай мені слово, Кіан, що мої супутники не постраждають.

Книготорговець з цікавістю подивився на ченця, в його посмішці оголилися два ряди сліпуче – білих і гострих, як у шакала зубів.

– Навіщо мені давати тобі слово, чернець? Я можу робити з вами все, що захочу. Можу всіх вас просто вбити або взяти в полон. Невже ти не зрозумів, що тільки сталося? Я пожертвував майже всіма своїми людьми, що покорялися одному моєму погляду, заради того, щоб ви виявилися зі мною за столом перемов. Невже цього не вистачає, щоб зрозуміти вашу важливість для мене? Йдіть, приведіть себе до ладу, вам дадуть новий одяг. Потім чекаю вас на серйозну розмову. Зброю можете залишити тут – ви скоро отримаєте своє.

Всі вимилися, одягнули чистий одяг і пройшли за слугами Книготорговця до його будинку. Там їх розсадили навколо величезного столу, заставленого всілякими стравами. Хазяїн не змусив себе чекати. Кіан ввійшов у супроводі Магурани та дюжини воїнів у сірому. З ним були і четверо в чернечому вбранні. Зробивши знак сідати, головний ворог Братства і брат його нинішнього настоятеля підняв кубок.

– Я не збираюся блищати перед вами красномовством. Те, про що я говоритиму, для мене – питання життя і смерті. Такого ж відношення я чекаю і від кожного з вас! Відповіддю на відмову в моїх проханнях буде негайна смерть.

Слова вилітали, немов стріли з лука, – прямі, гострі, небезпечні. Погляд переходив від одного до іншого. Нарешті очі Книготорговця зупинилися на Дітарі.

– Зараз я знаходжуся в двох кроках від своєї головної мети або… від смерті. Тому і говоритиму коротко і чесно. Я дуже зацікавлений в вас, як у загоні бійців, здатних допомогти в досягненні моєї мети. І не бажаю, щоб ви витрачали час і сили на з'ясування тих або інших подій, я сам все вам розповім.

Книготорговець осушив свій кубок і сів. В гробовій тиші він продовжив:

– Ці четверо ченців, зрадили ваше Братство. Я, ніколи не був зрадником, і таких не потребую. – Кіан лише злегка повів поглядом убік і четверо в чорних мантіях впали обличчями на стіл. В потилиці у кожного стирчали метальні зірки – зброя вбивць сходу. Одразу слуги, що невідомо звідки взялися, підхопили вбитих під руки і винесли із залу. Не встигли всі здивуватися або злякатися, як Книготорговець продовжив.

– Легеза. Нехай ти і жалюгідний найманець, все ж я ціную твої здібності і збираюся їх використати. В тому числі – вміння виживати. – При цих словах Кіан трохи нахилив голову у бік найманця, а той криво посміхнувся. – Проте тобі не обов'язково знаходитися тут. Тому – чекай всіх у готелі і не надумай втекти.

Тепер посмішка Легези стала ще кривішою і похмурішою:

– Мене взагалі не цікавить чуже.

– Щоб тобі не було нудно, мої слуги нададуть тобі вдосталь вина і жінок. Іріда нехай йде з тобою і, якщо захоче, зможе розділити з тобою це свято життя.

– Зараз за столом залишаться лише ті, хто прийшов з Дітаром із Агарії. Іншим – відпочивати. Ви вже зрозуміли – якщо хоч на крок ви оступитися, смерть відразу прийме вас у свої обійми. В мене немає часу на вас.

Нарешті за столом залишилися загін агарійців, Книготорговець, Магурана і їх охорона.

– Агіаса я полонив прямо перед сутичкою на арені. Хвала творцеві, що наділив його мудрістю не віддати своє життя марно. В нього ранг вищий, ніж у вашого командира, так що