💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера

Аптекар - Стефані Маєр

Читаємо онлайн Аптекар - Стефані Маєр
class="p1">Ейнштейн чекав у тіні біля дверей. Алекс підповзла до нього.

— Лишайся з Лолою, Ейнштейне.

Вона не могла розтлумачити погляд, яким він глянув на неї. Сподівалась, що він зрозумів. Цього разу вона мусить іти сама.

Якщо вона переживе цю ніч, то винайде протигаз для собак.

Алекс сіла навшпиньки біля дверей і обережно вдягла сережки. Вони не личили — тендітні та витончені — до армійського вбрання, але вона не мала часу, щоб перейматись зовнішністю, бо невдовзі дійде до сутички. Схопивши більшу касету в передній кишені вбрання, вона відкрутила кришку й розчинила двері, потім кинула касету всередину.

Нічого не відбулося. Ані криків, ані кроків, що втікають, поки газ сповнює кімнату. Перечекавши дві секунди, вона, зігнувшись, пробігла коридором, тримаючи «Глок» у правій руці, а обріз — у лівій. Вона дуже незграбно орудуватиме лівою, але з такою зброєю, як ця, не потрібно мати хороший приціл, не у ближньому бою.

Вона не марнувала часу на те, щоб обшукувати перший поверх. Якщо хтось піде за нею у наступні п’ять хвилин і не матиме на собі протигазу, невдовзі знепритомніє. Вона програла це в голові, піднімаючись сходами. Ектор зайшов усередину, шукаючи Девіда чи Кевіна, або їх обох. Оскільки він зайшов сам-один, отже, гадала вона, він шукав тільки двох. Убивши Арні, він, певно, гадав, що тепер вони сам на сам. Утім, він, безперечно, украй упевнений у своїх силах, адже пішов діяти соло.

Йому слід було б перевірити всі кімнати внизу. А потім спробувати відчинити двері нагорі. Вона вже була напівдорозі до сходів. Із касети внизу поширювався важкий дим; за нею він не піднімався. Підвівши очі, вона помітила, що двері в кімнату Деніела розчинено, як і двері у ванну кімнату. Удалині праворуч сочилося світло. Це, безперечно, її комірчина.

Вона сховала обріз у кобуру, злізши нагору, поклала лікті на першу сходинку й перехилилась через перила.

Унизу в коридорі сидів чоловік у грубих штанях і армійських черевиках. Його голова та плечі покоїлись на чужих ногах, що простягалися з її кімнати, у таких самих штанях, але замість армійських черевиків — чорні кросівки.

Ектор — це чоловік, що лежить на підлозі в її кімнаті, якщо чоловік у костюмі правильно розповів хід подій. Мабуть, він, відчинивши двері, увімкнув світло й упав. За кілька хвилин Енжел прийшов подивитись, чи не потрібна йому допомога, а побачивши його ноги, прослизнув понад стіною, тримаючи зброю, поки газ не подужав і його.

Вона гадки не має, скільки часу вони вже непритомні.

Поки що все, про що розповідав чоловік у костюмі, підтвердилось. Тому вона почувалась достатньо безпечно, аби, сховавши «Глок», розпочати. Спочатку, схопивши пістолет, який забрала з рук першого чоловіка, жбурнула його через перила на перший поверх. Ззаду в нього за поясом стирчав ще один пістолет — і той полетів слідом. Їй забракло часу, щоб шукати ретельніше. Вона пошкодувала, що не має нічого, щоб упорснути йому, аби не ворушився: на відміну від газу, який вивітриться за півгодини, довготривале заспокійливе потрапило б йому в кров і стало б беззаперечним її викриттям для будь-кого, хто міг запідозрити, що вона тут. Вона зав’язала йому руки за спиною, а потім зв’язала литки.

Ектор був меншим за Енжела, схожого на мерця у позашляховику, хіба тільки волосся мав іншого кольору; Ектор і Енжел були темноволосими, як їй і розповідав чоловік у костюмі. Ектор був не вище середнього зросту, худорлявий, спортивної статури, але не настільки, щоб його помічали на вулицях. Він був чисто поголений і мав чисту шкіру, принаймні в тих місцях, де сягало її око; на ньому була чорна спортивна сорочка з довгими рукавами. В Енжела на трьох пальцях були татуювання, а ще одне — на потилиці. Ектор був меткішим. Якщо маєш заробляти мокрухами, краще змішуватись із натовпом, не мати рис, які будь-який свідок міг би легко описати поліцейському художнику, що пише фотороботи.

Величезний замаскований «Магнум» лежав за кілька сантиметрів від правої руки Ектора. Снайперська гвинтівка висіла на спині. Вона витягла з гвинтівки магазин, забрала великий пістолет і винесла усе в коридор, а потім скинула вниз через перила. Вона почула, як вони вдарились об тверду дерев’яну підлогу на першому поверсі, один із них із металевим брязкотом ударився об зброю, яку вона вже викинула раніше.

Вона повернулась, щоб обеззброїти Ектора.

Тіло, що лежало в її комірчині, зникло.

Вона, рвучко вихопивши з кобури обріз, притиснулася спиною до стіни за дверима. Жодного звуку. Він мав пройти крізь двері. Коли пройде, вона застрелить його. Навіть найвправніший найманий убивця стане неповносправним, якщо відстрелити йому ноги.

А коли почався рух, то з’явився він не у дверях. Енжел, корчачись, почав стогнати щось іспанською. У частку секунди, на яку вона стала неуважною, від тіла Енжела відокремилась тінь і кинулася просто на неї, вибивши зброю з її руки й завалюючи її голічерева на підлогу. Вона готувалася до удару, навіть борючись із руками, що намагались вихопити пістолет у неї з-за пояса. У нього руки були коротші, ніж у неї, але потім вони впали додолу, а згодом почулось, як розбиваються вщент маленькі скляні кульки.

Вона відчувала, як газ обпікає їй потилицю, голу шкіру внизу протигазу, тож зрозуміла, що, мабуть, на кілька годин у неї там утвориться опік, але її очі та легені були захищені.

А от нападник захищеним не був. Він почав давитись, мимоволі здіймаючи руки до горла, до засліплених очей. Вона розвернулася, 38-й вже напоготові, націлений на його колінну чашечку. Але натомість вона поцілила йому в ліве стегно. Він звалився набік і накотився на Енжела, який сильно корчився, намагаючись зняти стяжки із зап’ястків. То були надміцні кайданки, адже він доволі дужий чоловік.

Вона не могла упоратися з ними обома. Але їй треба було обирати. І швидко.

Голова Енжела була ближче до неї. Вона двічі стрельнула над нею. Він став накульгувати.

Ектор хапав ротом повітря і протирав очі, водночас намагаючись відкотитись від неї до сходів. Вона помчала за ним, притискаючись до стіни, щоб він її не дістав. Він ще недостатньо опанував себе, щоб схопити її. Тоді, добувши з-за пояса болторіз, вона вдарила руків’ям його по голові. Його корчі вмить припинились.

Усе буде змарновано, якщо вона його вб’є, але вона мусила знешкодити його, перш ніж навіть намацувати пульс.

Задля безпеки вона на додаток пустила кулю йому в ліву колінну чашечку, потому викинувши 38-й через перила на перший поверх. Там усе

Відгуки про книгу Аптекар - Стефані Маєр (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: