Чужа гра - Сергій Ухачевський

— Тайно.

— У вас на фірмі не залишилося коштів? — жахнулася Ірина.

— Мелочь… Если Лена пробьет договор с немцем, выкрутимся… Вот так уклонились от налогов!

— Да-а, дела… — зітхнула Ольга. — Мой папочка тоже завел любовницу моего возраста. Взял к себе на работу консультантом. К нему приходят серьезные люди с вопросами, а он: «Все вопросы к Наташе, это ее компетенция». Купил квартиру на Прорезной и ходит с ней на деловые встречи. А у нее мозги курицы!

— А что мама? — обурилася Ірина.

— Говорит, если Бог ума не дал, то уже и не даст.

— Я бы своего мужа убила! Как таракана.

— Ты со своим усатым тараканом справься, — посміхнулася Ольга. — Лично я бы порвала отношения с Османом, если он не может поставить своих родаков на место. Тоже мне — мужик!

— У них своя мораль, — зітхнула Інна, — даже в сексе есть запреты. И в то же время в Арабских Эмиратах видела, как двое арабов сидели на пляже в «джипе» и мастурбировали, смотря на наших девчат.

Ірина витріщила очі. Цей світ таки сказився.

— Як казав Ромасик, «таке всіляке».

— Не можешь отделаться от впечатлений после встречи с ним, — зареготала Ольга.

Несподівано на порозі з'явився Сліпий з охоронцем. Мружачись, окинув поглядом залу. Адміністратор запобігливо посадив гостя за вільний столик.

— Надо сматываться, — вирішила Ольга.

— Поїхали до мене, — запропонувала Ірина, — вип'ємо, а то на душі маркотно…

Дівчата, розрахувавшись, поспіхом вийшли з клубу, сіли в Іннине авто. Ольга раптом зиркнула у вікно і запитала Ірину:

— Глянь, это Валентин?

Та подивилася на силует чоловіка, що заходив у нічний клуб, і заперечила:

— Кіря в Москві. Якщо це він, завтра з газет дізнаємося про вбивство Сліпого…

У газетах ні про що таке не йшлося. Князь перегорнув столичну та місцеву пресу і відклав убік. Читав лише сторінку з рубрикою «Кримінал». Ангел перечитував усе. Сьогодні чомусь затримувався. Ігор зателефонував до нього на мобільний.

— Заарештували наш рахунок, — повідомив Юрко, — хочу з’ясувати, чия робота.

— Зараз прийде Ілля Андрійович, хоче до Різдва витягнути Андрюху.

— Тут теж не можна проґавити.

— Кіря ще не приїхав?

— Не знаю… Зараз мене цікавить рахунок. Слава Богу, охорони Андрієві не треба, тож з ним не горить.

Невдовзі завітав адвокат Ватченко. Мав утомлений вигляд.

— Що доброго скажете? — запитав Ігор.

— На слідство почали давити з Києва, вирішили реанімувати справи дев’яносто третього року. Ще одна погана новина: Швець просить прокурора, щоб не випускав Андрія…

— Швець? — не повірив Князь. — Та він Андрієві дупу має цілувати за те, що для нього зроблено!

Ватченко розвів руками.

— Поговорю з Гуцулом. Що ця морда собі дозволяє?! Що хоч Андрієві інкримінують?

— Джентльменський набір: сто сорок четверта, двісті шоста.

— Треба відшукати тих свідків і потерпілих. З’ясуйте, хто слідчий. Важелі впливу на Швеця знайдемо… Цікаво, як себе почуває людина, одного дня втративши мільйон доларів?

Зайшов брат Князя Анатолій, приніс роздрук телефонних переговорів Качана. Брати були на диво не схожі між собою, кровну спорідненість видавали лише тембри голосів.

— Я дав завдання спецам, щоб вивчили телефонні номери, — повідомив Анатолій, — найчастіше Качан дзвонив у Київ та Львів.

— А інші номери?

— Здається, належать людям Сліпого. Прямих дзвінків до Бондаря не зафіксовано.

— Гаразд, іди до себе, у нас важлива розмова. І не забувай бронежилет.

Ватченко розклав на столі папери, які підготував для слідства, і пояснював Ігорю:

— Довідка з тубдиспансеру, що Коваль страждає гострою формою туберкульозу, наступна — що у нього гостра форма гепатиту…

— Тьху-тьху-тьху, — відхрестився Князь.

— Можемо відправити його до Києва на обстеження, зорганізувати листи від організацій, депутатів з проханнями випустити хворого — мецената, видатного бізнесмена і жертву ментовських інтриг. Підключимо пресу.

Коли Ангел дізнався про цей задум, поморщився:

— Якщо зараз поставимо Швеця на місце, одразу відпадуть питання з прокуратурою і податковою. Його капітали вкладені в австрійський банк Мелона, — чотириста п’ятдесят тисяч, а не мільйон, як ти вважав, але і цими грішми можемо взяти його за горло. Тому я терміново виїжджаю до Австрії.

— Так, це нам принесе більше дивідендів. Тільки слід порадитися з Гуцулом.

З Василем Васильовичем зустрілися за обідом у ресторані. До всіх неприємностей додалася ще одна — захворів Василько. Але це мине, а ось Швець:

— Гаркавий дізнався про його зустріч з Деметрашем. На ній був начальник охорони банку «Всесвіт» і якийсь жидок, довірена особа Мойші. Про що говорили — невідомо. Швець грає на чужому полі.

— Що вони йому запропонували? — здивувався Князь. — Чим купили? Мойша жменю фекалій з-під себе задурно не дасть. Та й проблеми у нього від Москви до самих до околиць Будапешта.

— Обставини можуть змінюватися щогодини, — застеріг Ангел. — 3 його капіталами можна всіх купити і продати.

— Деметраш з Мойшею не запропонують Швецю бодай половину суми, яку можемо відібрати ми, — вирішив Гуцул.

— Коли повернуся, будемо диктувати умови, — усміхнувся Ангел.

— Я працюю зі свідками, — підсумував Князь. — Влаштую їм амнезію.

— Телефонувала Ірина, — повідомив Гуцул, — учора в нічному клубі мало не зустрілася зі Сліпим.

— Нехай менше вештається, — застеріг Князь, — сьогодні я їй зателефоную, скажу, щоб сиділа вдома і думала про навчання, а не розважалася, коли чоловік