Червоний Дракон - Томас Харріс

Отож огляд на місці. У гаражі стояли непоганий катер на гідролижах, уже бувалий, проте доглянутий, та універсал. Там же були ключки для гольфу й трейловий велосипед. Електроінструменти, якими майже не користувалися. Іграшки для дорослих.

Ґрем дістав із сумки для гольфу ключку-ведж, і йому довелося опустити руки далеко вниз від рукоятки, аби здійснити незграбний розмах. Коли він знову притулив сумку до стіни, на нього війнуло запахом шкіри. Речі Чарльза Лідса.

Ґрем пройшовся будинком слідами Чарльза Лідса. У його робочому кабінеті висіли репродукції картин на мисливську тематику. Рядком вишикувався його набір «Великих книг»24. Щорічники Університету Сувані. На полицях Г. Аллен Сміт, Перельман і Макс Шульман. Воннеґут та Івлін Во. На столі – розгорнена книжка С. С. Форестера «Грайте на збори!»25.

Шафа робочого кабінету містила рушницю для стендової стрільби, фотоапарат «Нікон», відеокамеру «Болекс Супер 8» та проектор.

У власності Ґрема не було майже нічого, окрім базового рибальського спорядження, «Фольксваґена», що дістався йому з третіх рук, і двох ящиків «монраше», і він відчув легку неприязнь до цих іграшок для дорослих і замислився – чому?

Ким був містер Лідс? Успішним адвокатом з оподаткування, футболістом Університету Сувані, струнким чоловіком, що любив посміятися, чоловіком, який піднявся й став до бою з перерізаним горлом.

Ґрем обійшов будинок слідами Лідса через дивне відчуття обов’язку. Якщо спочатку він дізнається щось про нього, то нібито отримає дозвіл поглянути на його дружину.

Ґрем відчував, що саме вона привабила монстра, так само як співочий цвіркун вабить до себе смерть від червоноокої мухи.

Отже, місіс Лідс.

Нагорі в неї була маленька гардеробна. Ґрем спромігся туди потрапити, не роззираючись у спальні. Жовта кімнатка, здається, лишилася неторканою, за винятком розбитого дзеркала над туалетним столиком. Пара мокасинів «Л. Л. Бін» стояла на підлозі перед шафою, немов вона щойно їх зняла. На гачку – домашній халат, наче його тільки-но туди повісили, а у шафі – невеличкий безлад, як і годиться жінці, яка доглядає багато інших шаф.

Щоденник місіс Лідс лежав на туалетному столику в скриньці з м’якою оксамитовою оббивкою. На кришку, разом із контрольним ярликом поліцейського управління, липкою стрічкою було почеплено ключ.

Ґрем сів на білий тонконогий стілець і наздогад розгорнув щоденник.

23 грудня, вівторок, у мами вдома. Діти й досі сплять. Коли мама засклила веранду на сонячному боці, то мені страшенно не сподобався новий вигляд будинку, проте зараз тут дуже затишно, можна сидіти в теплі й дивитися, як надворі сніжить. Скільки ще років вона витримає таке Різдво з повною хатою онуків? Сподіваюся, багато.

Учора була важка поїздка з самої Атланти, після Ралі пішов сніг. Довелося повзти поволі. Я й так утомилася, поки всіх позбирала. За Чепел-гілл Чарлі зупинив машину й вийшов. Відколов із гілки кілька бурульок, аби пізніше зробити мені мартіні. Повернувся до машини, високо піднімаючи ноги в кучугурах, йому на волосся й брови нападав сніг, і я згадала, що люблю його. Відчула, наче всередині щось розбилося, кольнуло й розлилося теплом.

Сподіваюся, парка йому буде в міру. Якщо він купив мені те вульгарне кільце для званих вечер, то я просто помру на місці. Відлупцюю Меделін по її великій целюлітній дупі за те, що вона так своїм хизувалася. Чотири достобіса великі діаманти кольору брудної криги. Лід у бурульках такий прозорий. Крізь віконце автівки зазирнуло сонечко, і відламана бурулька, що ми поставили її в склянку, перетворилася на маленьку призму. І на руці, у якій я тримала склянку, зʼявилася плямка, червона із зеленим. Я шкірою відчувала ті кольори.

Він спитав, що я хочу на Різдво, і я склала долоні ківшиком навколо його вуха й прошепотіла: «Хочу твого великого прутня, дурнику, й чимглибше».

У нього аж голомозина на голові почервоніла. Він завжди переймається, що діти почують. Чоловіки не довіряють шепоту.

Сторінку заплямував попіл від сигари одного з детективів.

Ґрем читав, доки не посутеніло, читав про те, як їхній дочці вирізали мигдалини, про переляк у червні, коли місіс Лідс намацала у себе в грудях ущільнення. («Боже милостивий, діти ще такі маленькі».)

Три сторінки по тому ущільнення виявилось невеличкою доброякісною кістою, що легко видаляється.

Сьогодні по обіді лікар Янович відпустив мене на волю. Ми полишили лікарню й подалися на ставок. Давно вже там не були. Завжди якось часу бракувало. Чарлі припас дві пляшки шампанського на льоду, і ми пили й годували качок, аж доки сонце не сіло. Якийсь час він стояв біля води, повернувшись до мене спиною, і, здається, плакав.

Сюзан сказала, що боялася, аби ми не привезли їй з лікарні ще одного братика. Я вдома!

Ґрем почув, як у спальні дзвонить телефон. Клацання й стугін автовідповідача. «Привіт, це Валері Лідс. Вибачте, наразі я не можу підійти до телефону, але якщо ви лишите своє ім’я та номер після гудка, я вам перетелефоную. Дякую».

Ґрем устиг подумати, що після сигналу залунає голос Кроуфорда, але почув лише протяжне гудіння. На іншому кінці повісили слухавку.

Він уже почув її голос. Тепер йому захотілося її побачити. Ґрем спустився в робочий кабінет.

***

У кишені в нього лежала шпуля з відеоплівкою «Супер 8», що належала Чарльзу Лідсу. За три тижні до смерті Лідс лишив її в місцевій аптеці, звідки її послали на проявку. Він так її й не забрав. Поліцейські знайшли в гаманці Лідса талон і отримали від аптекаря плівку. Детективи переглянули домашнє відео разом із сімейними фотографіями, які були відзняті в той самий час, і не виявили нічого цікавого.

Ґрему хотілося побачити Лідсів живцем. Детективи в поліцейському відділку запропонували Ґрему скористатися їхнім проектором. Але йому треба було подивитися ту плівку в будинку Лідсів. Тож вони неохоче дозволили йому взяти її під розписку з кімнати речових доказів.

Ґрем дістав із шафи екран і проектор, встановив їх і сів до перегляду у велике шкіряне крісло Чарльза Лідса. Відчув під долонею на підлокітнику щось клейке – беручкі відбитки дитячих пальців, на які поналипали ворсинки. Тепер рука Ґрема пахла цукерками.

Коротке, приємне, беззвучне домашнє відео, з фантазією – на відміну від більшості випадків. Починалося воно з собаки, сірого скотчтерʼєра, що спав на килимі в кабінеті. Песик одразу прокинувся від шуму відеокамери, підвів голову й поглянув в об’єктив.

А тоді знов заснув. Швидкий перехід до наступної сцени – собака й досі спить. Раптом тер’єр нашорошив вуха. Скочив і загавкав, камера прослідкувала за