Червоний Дракон - Томас Харріс

Прінсі спочатку показав на зліпку, що тримав у руці, а потім – на знімку на стенді.

– Зуби утворюють нерівну лінію, а від цього різця відколотий шматочок. На другому – борозна, ось тут. Скидається на «швацьку щербину», яка утворюється від перегризання нитки.

– Кривозубий сучий син, – пробурмотів хтось.

– А як ви знаєте напевно, що саме злочинець укусив той сир, док? – спитав високий детектив із першого ряду.

Прінсі не любив, коли його називали «доком», проте стерпів.

– Сліди слини на сирі й укусах збігаються за групою крові, – відповів він. – Кров і зуби жертв не підходять.

– Добре, докторе, – сказав Спрінґфілд. – Зараз видамо детективам знімки зубів, аби вони не з порожніми руками ходили.

– А чи не хочете подати знімок у газети? – заговорив співробітник відділу інформації, Сімпкінз. – Типу оголошення: «Чи не бачили ви таких зубів?»

– Перешкод цьому не бачу, – відповів Спрінґфілд. – Що скажете, комісаре?

Льюїс кивнув. Але Сімпкінз іще не закінчив:

– Докторе Прінсі, преса питатиме, чому на отримання цього зубного знімка пішло цілих чотири дні. І чому цей аналіз довелося робити у Вашингтоні.

Спеціальний агент Кроуфорд уважно вивчав кнопку на своїй кульковій ручці.

Прінсі зашарівся, проте відповів спокійним голосом:

– Сліди від укусів викривляються, якщо тіло доводиться транспортувати, містере Сімпсон…

– Сімпкінз.

– Сімпкінз, нехай. Ми не могли зробити цей зліпок із самих укусів на тілі жертви. У цьому й полягає важливість сиру. Сир відносно твердий, але з нього важко знімати відбитки. Треба спершу його змастити, аби в гіпс не потрапила зайва волога. Зазвичай спроба тільки одна. Смітсонівський інститут уже виконував такі завдання для криміналістичної лабораторії ФБР. Вони мають краще обладнання для відтворення лицьової дуги, а ще в них є анатомічний артикулятор. Їх консультує судово-експертний одонтолог. У нас цього всього немає. Щось іще?

– Чи справедливо тоді буде стверджувати, що затримка виникла саме через лабораторію ФБР, а не через місцеві органи?

Прінсі накинувся на нього:

– Справедливо буде стверджувати те, містере Сімпкінз, що федеральний слідчий, спеціальний агент Кроуфорд, знайшов цей сир у холодильнику два дні тому – після того як ваші люди вже обшукали місце злочину. Він прискорив роботу лабораторії на моє прохання. Справедливо буде стверджувати, що я радію з факту, що шматок від того клятого сиру відкусив не один із ваших працівників.

Утрутився комісар Льюїс, кімнатою для інструктажу прокотився його гучний голос:

– Ніхто не ставить під сумнів ваші судження, докторе Прінсі. Сімпкінзе, останнє, що нам зараз потрібно, – це мірятися з ФБР цюцюрками. Повернімося до справи.

– У нас усіх спільна мета, – сказав Спрінґфілд. – Джеку, ви, хлопці, нічого не бажаєте додати?

Кроуфорд узяв слово. Обличчя, що звернулися до нього, важко було назвати дружніми. З цим щось треба було робити.

– Хочу трохи розрядити атмосферу, пане голово. Багато років тому тривало затяте суперництво за медалі й визнання. Обидві сторони, федеральна та місцева, мали одна на одну зуб. Через це утворилася шпарина, крізь яку вислизали злодюжки. Наразі це не є політикою Бюро, це не мій підхід. Чхати я хотів на те, хто отримає медаль. І слідчий Ґрем також. Якщо хтось іще не зрозумів – це він сидить отам, позаду. Якщо того химерника завтра переїде сміттєвоз, то мене й такий варіант задовольнить, аби тільки злочинець не гуляв на волі. Гадаю, ви такої ж думки.

Кроуфорд оглянув детективів, сподіваючись, що задобрив їх. Сподіваючись, що вони не стануть приховувати корисні свідчення. Тепер до нього заговорив комісар Льюїс:

– Слідчий Ґрем уже має досвід у подібних справах.

– Так, сер.

– Не хочете нічого додати, містере Ґрем, запропонувати щось?

Кроуфорд підвів брови на Ґрема.

– Можете стати тут, перед нами? – спитав Спрінґфілд.

Ґрем пошкодував, що не отримав нагоди поговорити зі Спрінґфілдом наодинці. Уперед йому виходити не хотілося. Та він усе одно вийшов.

Скуйовджений та обпечений сонцем, Ґрем аж ніяк не був схожим на федерального слідчого. Спрінґфілд подумав, що він більше скидається на маляра, якому довелося одягнути костюм на судове засідання.

Детективи засовалися, переносячи вагу з однієї сідниці на іншу.

Ґрем повернувся обличчям до аудиторії, світло-блакитні очі разюче виділялися на тлі засмаглої шкіри.

– Лиш кілька зауважень, – сказав він. – Нема підстав припускати, що він колись був пацієнтом психіатричної клініки або ж його звинувачували в сексуальних домаганнях. Існує велика вірогідність, що нічого подібного на його рахунку не буде. Якщо він і має якісь порушення, то радше проникнення зі зламом до чужої оселі, а не сексуальні злочини. Можливо, він уже когось кусав під час незначних сутичок, як-от бійки в барі чи жорстоке поводження з дітьми. У цьому плані найбільшу допомогу нам нададуть працівники невідкладної допомоги та закладів опіки над дітьми. Варто перевірити кожен значущий укус, який вони зможуть пригадати, байдуже, кого саме вкусили та яким чином це сталося. У мене все.

Високий детектив із першого ряду підвів руку й одночасно з цим заговорив:

– Але поки що він кусав лише жінок, правильно?

– Нам відомо лише про жінок. Проте кусає він багато. Шість глибоких укусів на місіс Лідс, вісім – на місіс Джекобі. Істотно більше за середні показники.

– А які то – середні?

– У вбивствах на сексуальному підґрунті – три. Він полюбляє кусати.

– Жінок.

– Зазвичай укуси, що лишаються після сексуального насильства, мають у середині синець, засмок. Але не в цьому випадку. Доктор Прінсі зазначив це у своєму звіті про розтин, я сам бачив у моргу. Жодних засмоків. Для нього це може бути як способом боротьби, так і сексуальною поведінкою.

– Слабка зачіпка, – відказав детектив.

– Та перевірити варто, – сказав Ґрем. – Кожен укус вартий перевірки. Люди часто брешуть про те, як усе сталося. Батьки покусаної дитини кажуть, що то якась тварина винувата, і дозволяють зробити малому щеплення від сказу, покриваючи тим кусаку в родині, – ви всі таке бачили. Варто попитати по лікарнях – кого доправляли на щеплення від сказу. У мене все.

Стегнові м’язи Ґрема затріпотіли від утоми, коли він опустився на стілець.

– Попитати варто, і ми попитаємо, – сказав голова детективів Спрінґфілд. – Отже. Загін сейфів і складів18 опрацьовує район разом із відділом крадіжок. Розпитуємо про собаку. Оновлену інформацію та фотографію шукайте в теці. З’ясуйте,