Обрані - Надія Філіпська
Я стояла перед аудиторією і не наважувалася зайти. Я навіть поняття не мала як я буду проводити заняття.
"Сьогодні просто знайомство, а далі розроблю план заняття", – вирішила я, і зайшла в аудиторію.
Гомін стих і на мене подивилося п'ятнадцять пар очей. Досить великий курс, це добре. Привітавши студентів я оглянула аудиторію.
Тут Магістр утворив дещо схоже на велетенський кристал для стримування стихій. У дальньому кутку в каміні палахкотів живий вогонь, охоплюючи своїм полум'ям свіжі полінця, по аудиторії носилися слабкі потоки повітря куйовдячи волосся, та підхоплюючи пергаменти, а за вікном бушувала стихія води, проливаючись дощем. Як і раніше тут була відсутня лише одна стихія – земля. Її в Тарлесі не зустрічали понад триста років.
Але сьогодні аудиторія давила на мене своїми стінами.
– Забираємо свої речі і слідуємо за мною, – повідомила я студентам і спустилася на перший поверх.
Я привела учнів до фонтану у внутрішньому дворику.
– Сьогоднішнє заняття ми проведемо тут. Ставайте навколо фонтану.
Поки учні займали місця, я залишила свої речі на траві і підійшла ближче до води. Я завжди любила цей фонтан. Він побудований над силовою лінією, і вода в ньому незвичайна, а з магією.
– Кожна стихія має свій рівень складності у її освоєнні. Найлегше освоїти стихію води, за нею слідує вогонь. На порядок складніше впоратися з повітрям, і найважча в освоєнні стихія земля. Ми почнемо із води. Я покажу вам, які можливості відкриються перед вами, якщо ви все-таки зумієте навчитися керувати водною стихією.
Клас застиг в очікуванні. Я глибоко вдихнула, набрала води в долоні. Стихія відгукнулася і я почала фантазувати. Струмені води почали змінювати свій звичний напрямок і стали повільно завертатися, утворюючи величезну водяну кулю. Надлишки води стікали з круглої поверхні, повертаючись назад у фонтан. Мить, і у кулі виростає риб'ячий хвіст, і вона перетворюється у величезного кита, він б'є своїм хвостом і випускає фонтан води. Ще мить і кит почав зменшуватися до розмірів невеликої рибки. Пару хвилин рибка переливається на сонці, а потім пірнає у фонтан, обливши дрібними бризками всіх присутніх.
Я закінчила і подивилася на учнів. Вони заворожено дивилися на фонтан, потім почали переглядатися один з одним, а після голосно зааплодували.
– Бачу, що всім сподобалося, тож почнемо вивчати стихію.
Решту часу я розповідала основи роботи зі стихією, вчила захоплювати стихію і управляти нею. Знову і знову показувала уривки виступу. Я так захопилася уроком, що забула про все, доки не відчула на собі чийсь погляд. Озирнувшись, я дуже здивувалася. У тіні притулившись до колони, стояв Річард і спостерігав за мною. Але не це вразило мене. В усіх арках, що виходили у внутрішній двір, стояли студенти і викладачі, які спостерігали за заняттям. Як виявилося, заняття давно закінчилося, але ніхто з моїх учнів і не думав бігти на перерву.
– На сьогодні все.
Я відпустила учнів, а сама підійшла до Річарда.
– Гарна робота. Схоже, ти стала їх улюбленицею.
– Річарде, чому немає вчителя стихій? Закінчується перший рік, а вони мають досить мало знань.
– Кароліна поїхала, і немає ким її замінити. Ти ж сама бачиш, що обраних не вистачає.
– Професоре!
Річард перервався і подивився мені за спину.
– Кіро, це до тебе, – промовив він, розвертаючи мене за плечі спиною до себе.
Мої учні нікуди не пішли, а терпляче чекали, поки я приділю їм увагу.
– Професоре, Кірстен. Ви залишитеся з нами? – з надією в голосі промовила невисока темноволоса дівчина. – У Вас такі цікаві заняття!
От я і попала! Як я можу відмовити новим обраним, які потребують навчання. Схоже, хтось занадто добре мене знає, і все відмінно спланував. І цей хтось зараз задоволений стоїть позаду мене.
– Айра, я... Я постараюся залишитися у Школі довше.
Учні і викладачі почали розходитися на наступний урок.
– Чекаю тебе в три на полігоні, – шепнув Річард і теж побіг на урок.
Продовження від 8.09
Я теж поспішила. Хоч у мене зараз не було заняття, я хотіла потрапити на древні руни, адже треба було розпочинати розшифровку Фоліанту.
Заняття вела молода дівчина, можливо, хтось із недавніх випусків. А от студентів було вкрай мало. П'ятеро обраних. Дуже шкода, адже древні руни це наша історія, яку треба знати.
На занятті я виділила двох студентів: руду дівчинку з веснянками та високого худого хлопця в стильному темно-синьому костюмі.
Їх я нагнала на перерві, попередньо взнавши імена у викладача.
Грета і Роберт були в захваті від моєї пропозиції і обіцяли підійти завтра після занять.
Схоже тепер я мала трохи вільного часу і направилася в Архіви Школи.
Приміщення Архіву стояло осторонь. Невеликий кам'яний будиночок розмістився в тіні паркових дерев. Невеличким він був тільки ззовні, адже всередині Магістр добре попрацював з просторовою магією. Насправді ж будинок мав п'ять поверхів, три з яких були підземними, для зберігання древніх книг.
