Обрані - Надія Філіпська
– О, Кірстен, привіт! Ти досить швидко дібралася! – перервав мої спогади Ерік. – Ти вже зустрілася з Каріною?
– Привіт. Так, вона відправила мене до Магістра.
– Чудово, пішли разом, мені теж туди, – Ерік безцеремонно заштовхнув мене у відкриті двері і потягнув сходами нагору.
Кабінет Магістра знаходився у дальньому крилі четвертого поверху. Ми підійшли до дверей, з табличкою «Магістр». Ерік швидко без стуку відчинив двері і підштовхнув мене першою пройти всередину. Сам зайшов слідом і зачинив двері.
– Доброго ранку, я вас чекав, – повідомив Магістр лише на мить відірвавши погляд від паперів. – Сідайте.
Кабінет Магістра був невеликим. Весь простір біля стін займали стелажі з книгами, свитками та артефактами. По центру стояв великий стіл, за яким і розмістився Магістр. Він був досить кремезним чоловіком, тому виглядав досить гармонійно за великим столом. На вигляд йому було років сорок, але його сивина говорила про те, що Магістр набагато старший. Перед столом стояли два крісла, в яких ми з Еріком і розмістилися.
– Я приніс звіти, – промовив обраний, коли Магістр відклав свої справи.
– Що кажуть обрані? – поцікавився Магістр швидко переглянувши свитки зі звітами.
– Новини невтішні. Конфлікти трапляються дедалі частіше. Особливо під Леском.
– Хто контролює ту ділянку? Я не бачу звіту.
– Клеменс. Але з ним я не зустрівся.
– А як справи біля Ворлена? З того напрямку теж немає звітності.
– Стефан з Річардом нічого не знайшли. Маг ніби крізь землю провалився, ніяких слідів, жодної інформації. Звіт буде пізніше.
– Еріку, покличеш до мене Каріну. Вона повинна була відслідкувати сліди Аларіка і Куно.
– Від них нічого не прийшло?
– Ні. Все як і раніше. Можливо Клеменс щось розповість, це його територія. Ерік, закінчуй патрулювання і повертайся до навчання. Поки що обраних вистачає.
– Добре. Бувайте, – Грег підморгнув мені і вийшов з кімнати.
Продовження від 05.09.2023
– Кірстен, радий бачити тебе в Школі. Добре, що ти приїхала, – звернувся Магістр, не давши мені часу обдумати почуту інформацію.
– Я тут ненадовго, – одразу уточнила.
– Не поспішай. В силу обставин тобі краще залишитися у більш безпечному місці.
– То нових завдань не буде? – я не знала як реагувати на слова Магістра.
– Звичайно будуть. Твої навички нам ще знадобляться. У мене є цілий список магічних книг та артефактів, які нещодавнім часом з'являлися в Тарлесі. Але сьогодні ти маєш важливіше завдання. Я прошу тебе повернутися до навчання.
– Просите? – перепитала я, почувши таке незвичне слово від Магістра обраних.
– Так, адже заставити я тебе не можу. Зараз неспокійні часи, тому хочу бути впевненим, що всі обрані можуть себе захистити і мають достатньо знань.
– Але мені залишилося вчитися чотири роки! – я не могла повірити, що прийдеться залишитися в Школі, ще й так надовго. – Та і минулі суперечки...
Ох, відчувала я, що не просто так мене запрошують до столиці!
– За минуле не хвилюйся. Ми зробили все можливе, щоб більше такого не повторилося. І я кажу не тільки про той випадок на занятті, але і за роль знаті в серед обраних. Ми дуже багато уваги їм приділяли. Це була велика моя помилка, але я намагаюся її виправити.
– Але ж Стефан...
– О, за нього не хвилюйся. Той випадок став хорошим уроком не тільки для нього. Кірстен, що ще тебе хвилює?
Ми ніколи з Магістром не розмовляли так відверто. Точніше, я не хотіла таких розмов. А сьогодні...
– Я не впевнена, що моє місце тут.
– Кіро, – по-батьківськи промовив Магістр. Ніхто, крім Річарда мене тут так не називав. – Ти обрана, і ніколи в цьому не сумнівайся. Ти маєш хороші здібності до магії стихій, які треба трішки направити у потрібне русло. Ти ж і сама знаєш, що твоя чутливість магії вища ніж у інших. Те, що в тебе не вдаються бойові закляття це закономірно. Адже твоя магія побудована на емоціях.
Я лише слухала, тому що не знала, що сказати. Адже десь глибоко у собі я розуміла все це, але мабуть мені потрібно було почути це від когось іншого.
– На тому занятті, ти вірогідно була дуже емоційна. Щось вивело тебе з себе і тому спрацювало твоє закляття.
– Я не розглядала цю ситуацію з такого боку, – зізналася.
– Холодний розум це не для тебе. Тому я хочу запропонувати тобі нову програму навчання. Поки що вона розрахована на місяць, сподіваюся ти оціниш її. Ми дуже старалися.
– Ми?
– З Річардом, – пояснив Магістр.
Ну як же без нього. Річард не просто все знав, а ще і сам все придумав.
– То що скажеш? – Магістр чекав моєї відповіді.
– Можна спробувати, – обережно відповіла.
– Добре. Іншого я і не очікував. Є в мене до тебе ще одна справа.
Магістр встав з-за столу і підійшов до стелажів. Коли він повернувся до мене лицем, я побачила в його руках Фоліант.
