Місце під зорями - Анні Кос

— Клянуся своєю честю та життям Йорунн, що все сказане — істина до останнього слова.

Делгер кивнув, покликав варту і звернувся до нойонів:

— Гадаю, ми повинні обговорити це без свідків.

Потяглася нескінченно довга й палка суперечка. Минуло щонайменше дві години, перш ніж загальне рішення було знайдене, й Делгер наказав привести полонених знову.

— Що ж, Хала з Гілона, — тайгута виглядав втомленим і незадоволеним, але більш-менш спокійним. — Ти залишишся заручником у Вітахольмі, але ми відпустимо твого друга, аби він міг передати відповідь конунгу. Ми не піднімемо зброю проти Ліда з власної волі, але й видати Талгата не можемо, поки Лід не підтвердить свої слова справою. Якщо конунг і великий хан зійдуться в поєдинку, ми не станемо їм заважати. В разі програшу хана, якщо конунг не почне нову битву, ворота Вітахольма буде відкрито й ми відступимо. Але якщо після смерті Талгата буде вбито хоча б одного нашого воїна або якщо бодай слово зі сказаного сьогодні дістанеться чужих вух, угоді кінець, — він повернувся до Кіта. — Передай Ліду, що голови втратить кожен другий полонений, що є у місті: хоч чоловік, хоч жінка, хоч дитина. А наостанок ми живцем знімемо шкіру з твого друга прямо на міській стіні у нього на очах. Ти все запам’ятав?

— Від слова до слова, — блідий, мов крейда, Кіт вклонився.

— Це розумна пропозиція, — по губах Хали ковзнула усмішка. — Дякую, нойони.

— Подякуєш, якщо живим залишишся, — похмуро озвався Удвар й кивком голови вказав на Кіта: — Октаю, жени того бовдура геть, і нехай береже нас усіх Великий степ.