Місце під зорями - Анні Кос

Мала рада Золотої імперії, доповнена старшими воєначальниками, збиралася вже чотири рази за неповний місяць і з кожним разом проходила дедалі важче. Члени ради були збиті з пантелику і вкрай роздратовані малими успіхами армії.

Гінці, яких відправили до Великого степу одразу після того, як Сабір дізнався про приїзд хольдінгів, так і не повернулися. Звісно, дехто сподівався, що шлях хоча б в один бік вони подолали успішно, але імператор не був дурнем або надмірно самовпевненим мрійником. Старовинний тракт у передгір'ях перестав бути надійним способом зв’язку з Талгатом. 

Сабір невдоволено скривився, згадуючи останній лист від хана, отриманий ще наприкінці зими. Нахаба-кочівник знову виправдовувався за нездатність розв'язати проблему із хольдингами самостійно й просив у імператора магічної підтримки.

«Наші сили майже зрівнялися, але обидві сторони знекровлені, виснажені й не можуть продовжувати наступ. Лише кілька магів могли б переломити перебіг подій. Я подарую імперії голови ватажків королівства Хольда, якщо тільки ясновельможний Сабір погодиться відправити до мене хоча б п’ять-шість жерців, обдарованих стихіями…»

— Лише п’ять-шість, — Сабір ледь не вилаявся. 

За останні два роки він втратив посланців й дорогоцінного вантажу магічних кристалів більше, ніж за попереднє десятиріччя. І якщо спершу невдачі можна було виправдати надто довгою дорогою чи штормовою погодою на морі, то цієї весни сполучення зі степом перервалося остаточно. Всюдисущі розвідники Чорного Вовка взяли під контроль сухопутні маршрути, а сигнальна система на узбережжі в поєднанні з зусиллями контрабандистів й сторожевих кораблів унеможливила пересування морськими шляхами. 

Талгат став надто дорогим союзником, та й час для того, щоб послати в степ війська імперії чи підготовлених для роботи з порталами магів, було безповоротно втрачено. Хан тепер годився лише на те, щоб розпорошити сили герцогства й не дати Хальварду зосередитися на обороні західних кордонів. 

Зараз основною турботою Золотих земель і малої ради стало герцогство Недоре. Сабір витратив кілька місяців на те, щоб знайти бодай якісь важелі керування демонами у разі відкриття переходів, але зазнав руйнівної невдачі. Отже, зволікати далі ставало надзвичайно небезпечно. Або Золоті землі встигнуть зламати опір Недоре, або Недоре об’єднається зі степом й остаточно зітре на порох рід Фарріт. Сабір мусив нарешті  розрахуватися з давнім боргом і разом із жерцями закрити кордони від демонської навали. Усі інші варіанти так чи інакше коштували б йому життя.

Ця нарада стала черговою розмовою на підвищених тонах. Один за одним до Дармсуда мчали гінці зі звістками від воєначальників. Зараз секретар зачитував короткі листи й розлогі звіти членам ради, тоді як імператор встиг ознайомитися з новинами ще вночі. П'ять поразок, одна перемога, утримати яку майже не було шансів. 

— Прорватися вдалося тільки в одному напрямку: у фортеці Хьортен, — донесення Дарі Ширказ Нему, хоронитель північно-східного кордону звучало по-військовому сухо й безжально. — Ми увірвалися до замку і завдяки магії жерця зруйнувати більшу частину укріплень. Війська імперії успішно просунулися вглиб долини, — тут Дарі Ширказ Нему завбачливо не уточнив, яким саме чином й з чиєю підтримкою, — але менш ніж за добу втратили перевагу. Друга атака моїх людей на фортецю Агеда була відбита воїнами Ульфа Ньорда. Сутичка там тривала понад чотири години в складних для нас умовах: уночі різко погіршилася погода, нам довелося битися не тільки з людьми, а й із шаленим натиском вітру та дощу. На світанку я віддав наказ відвести війська, аби запобігти їх повному знищенню.

— Які втрати? — уточнив хтось із ради.

Секретар квапливо ковзнув очима по тексту і відповів:

— Загалом близько чверті поранених і вбитих. Повністю втратили п'ять цинтарів і два контурси.

— П'ятсот двадцять осіб? — хтось здивовано ахнув. — І все заради того, щоб відступити через день?

— У якому стані кордон зараз?

— Повністю перекритий з обох боків. Ульф Ньорд уже перебуває в Нісса-Шин, найімовірніше, туди ж незабаром прибуде герцог Хальвард. 

— Що з південним напрямком, з Ельтре? — запитав Навір вар Агдай, повертаючись до Бадра Зойри. З усіх хоронителів кордонів, він єдиний був присутнім на раді особисто. 

— Південний атакувальний маніт не зміг прорватися навіть за стіни, — по спині Бадра скотилася крапля холодного поту. — Маг, який мав сприяти атаці та зв'язати основні сили захисників фортеці, був убитий у першу годину від початку битви.

— Як саме вбитий? — ясновельможний виринув з задумливості й обернувся до командуючого.

— Ми не змогли забрати тіло, але свідки кажуть, що його вбила власна магія. Пізніше вдалося встановити, що в Ельтре в цей момент перебувала леді Йорунн, вихованка герцога. Можливо, саме вона причетна до його загибелі.

— Як вона там опинилася? Мені про це не доповідали, — імператор повернувся до Сіфа Йонни.

— Вибачте, ясновельможний пане. У нас немає можливості підтримувати безперервний зв’язок зі шпигунами у гарнізонах. Постійний контроль Ульфа Ньорда, а також часті візити його довірених підлеглих, змусили наших й без того нечисленних союзників триматися непомітно.

— Мені не потрібні інформатори, які мовчать, — голос Сабіра недобро завібрував. — Інакше який мені зиск у них і у вас? Ваша помилка коштувала мені життя бойового мага й програної битви.