Байка про Арктантропа - Артур Єрмак

В мене є ствол, - відкинув він останній сумнів. В найгіршому випадку він може скористатись ним.

- Добре, але спочатку… я теж дещо спробую, - відповів він вже вголос, не опускаючись до шепоту.

Ця ідея прийшла раптово. Офіцер дістав телефон і знайшовши в інтернеті потрібні звуки ввімкнув спочатку вовче виття а потім медвежий рик.

Але і це не спрацювало. Він не перетворювався.

Фрідріху ця дія сподобалась, він не додумався використати такий метод провокації. Лікар кивнув санітарам і ті повільно відімкнули і відкрили камеру.

- Повільно хлопче, виходь звідти, ми хочемо щоб ти теж подивився на цю красу.

На ватних ногах він ледь-ледь вийшов з камери і дивлячись у підлогу підійшов до скла. Серце калатало як навіжене, зараз все станеться. Він повільно підвів голову до неба.

Взагалі, у повний місяць переважна більшість перевертнів чує поклик Луни, богині-втілення місяця. Їх перетворення сповнене неймовірного болю, тіло буквально ламається щоб зростись в новій формі. А вже перетворене тіло займає внутрішній звір – кровожерливе створіння, що керується лише власними інстинктами. Така потвора переймається лише вбивством, бурею з крові, кісток і розірваного м’яса власних жертв.

Але Ітан не почув поклику, і не тому що навіть не знав про поклик. З ним щось було не так.

Він не перетворювався.

Навіть зараз, дивлячись на сяючий холодним світлом диск на нічному небі. Він не став потворою. Може тому що потвор не існує, хоч перевертнів, хоч вампірів?

Ітан же звичайна людина.

О’Брайен з Гейстом теж у тому впевнились, хоч і не полишили хлопця до самого ранку, спостерігаючи як той, заспокоївшись, заснув у своїй камері. Химерне то було видовище. Ітан, десь через півгодини спостерігання за місяцем просто розвернувся і зайшов до камери, ліг на м’яку підлогу і тихенько заснув. Гамівну сорочку йому так ніхто і не зняв.