Байка про Арктантропа - Артур Єрмак

- А якщо я не збрешу що сам її відлив?

О’Брайен важко зітхнув.

- То ми тобі не повіримо. Добре, досить на сьогодні, підведемо підсумки. Так, ми тебе ще поки потребуємо, тому за цей револьвер ти поки що не будеш відповідати, може навіть взагалі не відповідатимеш за нього. Це залежить від двох факторів. По-перше до кінця цього розслідування маєш зізнатися де купив його і цю срібну кулю. По-друге за жодних обставин не станеш купувати зброю знову (я б тобі навіть ножа не рекомендував з собою носити), ще раз знайдемо у тебе вогнепал - будеш сидіти за гратами на постійній основі і чхати на справу.

- Що стосується інциденту з психушкою і сріблом. Прямо зараз ти пишеш заяву на Фрідріха Гейста з приводу того що той труїв тебе наркотиками і після здаєш кров на аналіз. Якщо те гівно ще не повністю вимилось з твоєї крові то ми зможемо взяти кров з інших пацієнтів, порівняти результати і накрити цю падлу по-повній. Через пару днів здаси ще раз кров на аналіз на алергени, може в тебе вилізла якась рідкісна реакція на срібло…

Він послухався, і хоч був вдячний, але не міг второпати чому вони його випускають на свободу. Невже вони не хочуть псувати з ним стосунки? Все одно мають владу виводити його з-за ґрат коли їм потрібні будуть показання або опізнати когось.

З приводу Гейста він не знав що думати, він наче і був радий що може допомогти засадити його а наче і йому було якось все рівно. Звісно він став причиною тих мук у лікарні, але він би вважав за краще просто ніколи більше не бачити це обличчя і не знати що така людина взагалі ще існує. Так воно мабуть і буде коли лікаря посадять.

Наступного дня він ще мав би сидіти вдома, так як мав вихідний з приводу здачі крові, але прийшов на роботу все одно. Причина була одна-єдина, треба було віднести до бухгалтерії довідку про лікарняний. Це був вже другий лікарняний у такий короткий строк, багато роботодавців не любили коли працівники відсутні, з будь-яких причин.

Ітан хвилювався, але тільки трохи, він знав що його чекає якась кара, можливо штраф у пів зарплатні?

- Вас вже тиждень як звільнено, - повідомили йому у бухгалтерії.

Хлопцю здалось що він трохи не розчув.

- Вибачте, що?

- Ви тут більше не працюєте. Ось вам обхідний лист, отримаєте всі підписи і видамо вам вашу трудову книжку.

- Але за що мене звільнено?

- Це вам краще дізнатись у вашого начальника.

За п’ять хвилин він вже стояв перед дверима прозорого кабінету Арахми Росли Бучми, саме так звали невеличкого молодого чоловіка зі смуглою шкірою, що був Ітану начальником.

Арахма бачив його, відірвавшись від слухавки стаціонарного телефону він склав руки на животі і чекав поки хлопець відкриє скляні двері.

Зараз наш не здійснившийся арктантроп навіть не боявся, не сумнівався, тільки стримував лють аби не розбити крихке скло або рожу цього піжона. В приміщені, де маленькі робочі кабінки з відкритим верхом, за однією з яких раніше працював і наш Ітан, зараз панувала тиша. Всі очі були спрямовані на хлопця. Вони замовкли в той момент як він ввійшов. Ніхто навіть не поздоровкався до нього, але всі чекали чогось. Безкоштовне шоу з конфліктом колишнього працівника і начальства.

Їм навіть не було цікаво куди він зникав.

Ітан оглянувся через плече і весь персонал в один момент повернувся до роботи, зашаруділо клацання клавіатур, і тоді він ввійшов до кабінету Бучми.

- Чого ти прийшов? В тобі більше нема потреби, - одразу напав Росла.

- Бо потрібен твій підпис, - зухвало сказав він і кинув на стіл перед Арахмою обхідний.

- Ти проходиш до мене за підписом, але робиш те без поваги. Де субординація?

- Яка у чорта субординація, ти мені одноліток, коли я ще працював на тебе то так, те мало значення, але ж постій, ти мене звільнив, так що в дупу собі запхай свою повагу.

Запала тиша. Бучма напружився, вже не тримав руки складеними на животі, натомість вчепився у підлокітники, він боявся Ітана, котрий стояв поперед ним. Здоровий, сильний, зухвалий і злий. Крім того Росла знав де саме перебував Ітан на лікарняному і боявся навіть більше, бо хто зна що божевільному може впасти у голову і що він може зробити з помітно меншим і слабким супротивником.

Розв’язка ситуації тут очевидна – підпиши лист і хай собі йде той Ітан куди хоче, але ні, в маленького чоловіка було надмірне еґо. Цей велетенський порівняно з тілом комплекс не дозволяв йому поступитись і вирішити проблему мирно.

- За що ти мене звільнив? – повільно, виціджуючи кожне слово запитав Ітан.

Арахма мало не пирснув, навіть піднявся зі свого крісла.

- Бо ти вже вдруге ходив на лікарняний, і вдруге не попередив. Ти маєш погану репутацію – спочатку якась перестрілка і ти в лікарні весь поранений, тепер психушка, та ти виявляється небезпечний для суспільства. Не таке я очікував коли три роки тому приймав людину з червоним дипломом і ідеальними рекомендаціями з попередньої роботи. Більш того ти навіть працював ці три роки не віддаючись на всі сто. Лінивий бездар, відморозок і хворий на голову бандит. Мені тут такі люди не потрібні!