Між нами контракт - Кетрін Огневич
Влад
Я дивлюся їй в очі, намагаючись зрозуміти, про що вона думає. Я щойно оголив перед нею душу, показав, який я насправді слабкий, розповів про свої почуття. Я знаю, що вона може сумніватися в цьому, але я хочу всіма способами змусити її повірити мені. Я справді сказав правду — вона мені подобається.
— Ти... Ти кажеш правду?
— Так.
— Але...
— Запевняю тебе, я кажу правду. Спочатку ти мені не подобалася. Я був до біса злий, коли дізнався, що батько хоче мене одружити з якоюсь дівчиною. Коли я побачив тебе... Я був просто в шоці. Але я бачив лише те, що ти показувала іншим - маску, яку ти носиш з кожним днем ось уже як кілька років. Я не бачив тебе справжню... Не бачив доти, доки ми не вирушили на ту чортову вечірку. Ти була така прекрасна в тій сукні, а я... Я поводився, як ідіот. Я хотів ненавидіти тебе після тих витівок, які ми влаштовували один для одного. Але я не міг... Щоразу, як я робив щось жахливе, ти все одно знаходила спосіб якось викрутитися зі складної ситуації. Мене вражало, наскільки ти безстрашна і смілива, Лисенятко. Саме це й привабило мене в тобі... Мені подобається яка ти. Справжня ти! Не приховуй її від мене, прошу.
— Від тебе я все одно б не змогла це приховати... - тихо шепоче вона, дивлячись мені в очі, і я розумію, наскільки вразливою зараз вона почувається, кажучи мені це.
— А від інших?
— Інші захочуть зламати мене, якщо дізнаються, яка я насправді. Я не можу дозволити їм думати, що можу бути слабкою, Владе. Лише з тобою... Лише з тобою я можу відкритися по-справжньому, і іноді мені страшно. Я... Я боюся, що все це якась дурна гра і ти обведеш мене навколо пальця...
Я бачу сльози в її очах, і розумію її страхи. Одного разу вона вже довірилася не тій людині, і тепер їй важко зробити це знову.
— Це не гра, Лисенятко. Чесне слово, я не граю з тобою ні в які ігри... Я просто хочу бути з тобою. Хіба це погано?
— Ні, але ти дещо забув, Владе...
— Контракт! — процідив я крізь зуби, миттєво втрачаючи контроль над собою. Мої руки стискаються в кулаки, коли я згадую цей чортів контракт. Якийсь дурнуватий папірець диктує, що на можна робити, а що ні. І найбільше я ненавиджу те, що написано в контракті Крістіни. Якщо вона порушить свою частину контракту, то може втратити все...
Я впевнений, що в неї є якийсь план щодо цього. Зрештою, вона не дурна дівчина, і явно вже все продумала. Вона доторкається до моїх плечей, закликаючи мене трохи заспокоїтися.
— Чорт, як же я ненавиджу це...
— Знаю... Я теж. Але ми нічого не можемо зробити...
— Якщо тільки не знайдемо якусь шпаринку, щоб можна було якось розірвати його.
— Гадаєш, це можливо? — запитує Крістіна, і я бачу, як у її очах спалахує надія.
— Я думаю, що так. Ми повинні спробувати. Ми повинні позбутися контракту...
Крістіна
Вранці я прокидаюся від відчуття легких, немов крила метелика, поцілунків вздовж моєї спини. На губах з'являється посмішка, коли Влад проводить рукою по моєму животу, і цілує мене в плече.
— Цікавий спосіб мене розбудити... — промуркотіла я, повертаючись обличчям до хлопця.
— Вибач, не втримався... — бурмоче він у відповідь перед тим, як його губи накривають мої в солодкому поцілунку. Я обіймаю його за плечі, і притискаюся до нього всім тілом.
— Знаєш, не думала, що коли-небудь ми дійдемо до такого, — кажу я, коли він перериває наш поцілунок і проводить рукою по моєму волоссю.
— Я теж. Але ось вони ми, лежимо в одному ліжку, і зовсім не хочемо одне одного повбивати, — каже він з усмішкою, і я розумію, що він має рацію.
— І чого ж ми хочемо?
— Ну, є у мене кілька ідей з цього приводу... — каже він у відповідь, граючи бровами, а потім залазить під простирадло, і підтверджує свої слова, доводячи мене до оргазму своїм язиком і пальцями, які творять зі мною щось неймовірне.
Вибравшись із ліжка, Влад пішов приймати душ, ну а я вирішила приготувати нам сніданок. Чесно кажучи, стоячи на кухні, і нарізаючи овочі для салату, я все думала про наші стосунки. У його словах була доля правди - зараз ми дійсно стали іншими, стали інакше ставитися одне до одного. Здавалося б, зовсім нещодавно ми практично були на стежці війни, а зараз... Зараз ми поводилися, як звичайна парочка — жартували один з одним, фліртували, цілувалися...
Що цікаво, так те, що Влад не тиснув на мене. Він уже кілька разів доводив мене до оргазму, але не наполягав на більшому. Чесно кажучи, я не знала що й думати, шукаючи логіку в його діях.
Що його зупиняло? Чи стримувався він через те, що трапилося в нашу першу шлюбну ніч, і боявся мені нашкодити? Або ж його просто мучила совість через те, що ми порушимо контракт?
Адже я висунула свої умови, і однією з них було те, що я не буду з ним спати. Звичайно ж, тоді я міркувала зовсім по-іншому, і гадки не мала, яким насправді був Влад, але зараз... Зараз я просто не знала, що й думати. Звичайно ж, частина мене все ще шукала в цьому якийсь підступ, але інша хотіла вірити йому - хотіла вірити, що я і справді подобаюся йому...
— Про що задумалася, Лисенятко? — почувся поруч голос хлопця, від чого я здригнулася. Уміє ж він, чорт забирай, підкрадатися так тихо, немов кіт.
— Та так, ні про що... — пробурмотіла я, дорізаючи останні кружечки огірка, і починаю перемішувати овочі.
— Тобі допомогти?
— Ні, я вже майже закінчила. Хіба що...
— Що?
— Ти можеш зробити нам чай із льодом і бутерброди.
— Так, мем!
