Втрачені ілюзії - Бальзак Оноре де

Тому, коли Метів’є узяв від Люсьєна три векселі, він мусив, для того щоб отримати по них гроші, переслати їх своїм довіреним особам у Ангулемі, братам Куенте. Звідси перша втрата для Люсьєна, так звана комісія ш переказ, що виражається у певній надбавці на дисконтний процент з кожного векселя. Таким чином Сешарові векселі перейшли в розряд банківських справ. Ви не можете уявити собі, наскільки змінюється становище боржника, коли позикодавець додає до свого й так священного титулу ще й звання банкіра. Згідно з банківськими правилами (відчуваєте всю значущість цього виразу?) банкіри зобов’язані — у випадку, якщо вексель, надісланий з Парижа в Ангулем, лишився несплаченим,— вдатися до того, що закон іменує зворотним рахунком. Тут уже не до жартів! Ніколи романістам не вигадати казки неймовірнішої, ніж цей рахунок. Просто-таки дивовижні витівки в дусі Мас— каріля допускає одна зі статей торгового кодексу, і, викривши її, ми доведемо, скільки жорстокості криється у жахливому слові: законність!

Зареєструвавши опротестований вексель, метр Дублон, не зволікаючи, особисто поніс його братам Куенте. Судовий пристав мав свої рахунки з тими ангулемськими хижаками і працював для них на віру, вимагаючи платню за свої послуги не раніш як через півроку, але Куенте— великий примудрявся розтягувати оті півроку на цілий рік, відкладаючи платіж із місяця на місяць і щоразу за— питуючп в цього трохи менш кровожерливого хижака: :] "Дублон, вам дуже потрібні гроші?" Та й це ще не все! * Дублон робив знижку для могутпьої фірми братів Куенте, : яка в такий спосіб вигравала дещо на кожній справі — суту дрібничку, ніщо, півтора франка па одному про-" тесті!..

Куенте-великий спокійно всівся за письмовий стіл і взяв аркушик гербового паперу за тридцять п’ять сантимів, водночас розмовляючи з Дублоном і випитуючи в нього* як там ведеться тому або іншому з ангулемських комерЯ сантів.

— Ну що ви скажете про молодого Ганнерака?..

— А знаєте, він іде втору! Ще б пак! Транспортна контора!..

— Ха-ха! Він возить, а жінка катається! Кажуть, вона його розоряє...

— Розоряє? Його?..— вигукнув Дублон, скорчивши насмішкувату гримасу.

А тим часом хижак закінчив розлініювати свій аркуш, поставив на ньому великими круглими літерами заголовок, а нижче виписав такий рахунок (Sic!).

ЗВОРОТНИЙ РАХУНОК І ВИДАТКИ

По векселю на суму одна тисяча франків, від десятого лютого тисяча вісімсот двадцять другого року, виданому й підписаному в Ангулемі Сеіиаром-сином, наказу Люсьена шар дона, званого де Рюбампре, переданому наказу Метів’в і нашому наказу, термін якому закінчився тридцятого квітня цього року і який опротестовано Дублоном, судовим приставом, першого травня тисяча вісімсот двадцять другого року.

Сума боргу 1000 фр. 00 сант.

Протест 12 35

Комісія 0,5 % 5 00

Посередництво 0,25 % 2 50

Гербовиіі збір по взаємному векселю і по даному рахунку 1 35

Відсотки па капітал і поштові витрати 3 00

1024 фр. 20 сант.

Комісія за переказ із розрахунку 1,25 % з 1024,20 13 фр. 25 сапт.

Усього 1037 фр. 45 сант.

Одна тисяча тридцять сім франків сорок п’ять саптимів, на яку суму ми виписуємо переказний вексель на ім’я пана Метів’в, котрий проживав по вулиці Серпант у Парижі, наказові пана Гаїшерака з Умо.

Лнгулсм, другого травня тисяча вісімсот двадцять другого року.

Брати Куентв

Під цим невеликим рахунком, складеним звичною рукою людипп, яка знав свою справу, бо, пишучи, Куен— те-великий це уривав балачки з Дублоном, він приписав таку заяву:

"Ми, нижчепідписані, Постель, аптекар в Умо, і Ган— нерак, власник транспортної контори, комерсанти цього міста, засвідчуємо, що комісія за переказ у Париж складає один відсоток із чвертю.

Ангулем, третього травня, тисяча вісімсот двадцять другого року".

— Послухайте, Дублон, зробіть ласку, сходіть до Постеля й до Ганнерака, попросіть їх підписати цю заяву, і поверніть мені рахунок завтра вранці.

І Дублон, звичний мати справу з цими знаряддями тортур, пішов собі, начебто йшлося про пайзвичайнісіньку річ. Ясно, що якби навіть протест було вручено в запечатаному конверті, як то роблять у Парижі, весь Ангулем незабаром знав би, в якій скруті опинився бідолашний Сешар. І більшість звинувачували самого ж таки Давіда, бо хіба годиться так занедбувати свої справи! Одні казали, що бідолаху згубила надмірна любов до дружини; інші картали його за сліпу прихильність до шуряка. Але всі доходили неминучого висновку: ніколи, мовляв, не слід аж надто перейматися інтересами своєї рідні! Люди виправдовували Сешара-батька за те, що той був. такий суворий до сипа, вони захоплювалися ним!

А зараз усі ви, хто з якихось причин забуває чесно виконувати свої зобов'язання, познайомтеся з тими, цілком законними прийомами, за допомогою яких банківські операції дають за десять хвилин двадцять вісім франків прибутку на капітал у тисячу франків.

Перша стаття цього зворотного рахунку — єдина, проти якої годі щось заперечувати.

Друга стаття — данина державній скарбниці та судовому приставу. Шість франків, які стягує скарбниця за реєстрацію безвиході боржника та за гербовий папір, ще довго даватимуть поживу для зловживань! А втім, ви уже зпаєте, що ця стаття дає півтора франка зиску й банкірові — завдяки знижці, яку робив для Куепте Дублон.

Комісія в півпроцента, предмет третьої статті, бе— 1 реться під тим майстерно вигаданим приводом, що не ■ отримати з боржника плату нібито рівнозначно в банків" ському ділі дисконту векселя. Хоча це дві цілком протилежні операції, але справді досить-таки очевидно: не отримати тисячу франків чи видати їх — для банку те { саме. Кожен, кому доводилося дисконтувати векселі, знає, що, крім законних шести відсотків, дисконтер стягує під скромним найменуванням комісійних процент прибутку па капітал, а розмір того прибутку цілком залежить від хисту, з яким банкір обертає свої фонди. Що більший він отримує зиск, то більше з вас лупить. Отож найвигід— ; ніше дисконтувати векселі у йолопів, це обходиться' найдешевше. Та чи багато серед банкірів йолопів?

Закон зобов’язує банкіра підтвердити через біржового маклера розмір відсотка за переказ векселя з одного міста в інше. В тих глухих закутнях, де біржі немає, в ролі маклера виступають двоє комерсантів. Комісійні на користь біржового маклера, так званий куртаж, установлено у чверть відсотка від суми опротестованого векселя. Вважають, що цей куртаж отримують комерсанти, які заступають маклера, одначе банкір просто кладе його до своєї каси. Ось вам і третя стаття цього дивовижного рахунку.

Четверта стаття включає вартість аркуша гербового паперу, на якому пишуть зворотний рахунок, і ще одного такого самого аркуша — на ньому банкір виписує так званий взаємний — ну, хіба не дотепна назва? — вексель на ім’я свого колеги для погашення боргу.

П’ята стаття — це поштові витрати і законні відсотки, що набігають за той час, поки гроші не надійшли в касу банкіра.

І, нарешті, процент за переказ, тобто за право сплатити борг не безпосередньо власникові векселя, а в якомусь іншому місці — в цьому, власне, й полягає суть діяльності банку.

От і розгляньте тепер по окремих статтях цей рахунок, у якому п’ятнадцять і п'ять складають двадцять два — згідно з підрахунком Полішинеля у відомій неаполітанській пісні, що її так чудово співає Лаблаш! Звичайно, пани Постель і Ганнерак ставили свої підписи лише задля дружньої послуги; брати Куенте, в разі потреби, засвідчили б для Ганнерака те саме, що Ганнерак засвідчував для Куенте. Так здійснювалася на практиці відома приказка "рука руку миє". Брати Куенте користувалися

у Метів’є поточним рахунком і не мали потреби виписувати вексель. Взаємний вексель у відносинах між ними означав тільки зайвий рядок у кредиті або в дебеті.

Цей фантастичний рахунок був створений, власне, тільки па двох пезаперечних статтях: на тисячі франків боргу та ще тринадцяти франках за протест і півпроцен— ті за місячне прострочення плати, що складає тисячу вісімнадцять франків, не більше.

Якщо велика банківська фірма виписує в середньому щодня хоча б один зворотний рахунок на суму в тисячу франків, то тільки з цієї операції вона має щонайменше двадцять вісім франків прибутку за день, з ласки божої і згідно з правилами банку — могутньої і грізної держави, яку створили іудеї в дванадцятому сторіччі і яка нині володарює над престолами та народами. Іншими словами, тисяча франків приносять такій банківській фірмі двадцять вісім франків у день, і виходить, що на рік вона матиме на ці уявні капітали десять тисяч двісті двадцять франків прибутку. Доведіть середню цифру зворотних рахунків до трьох на день, і ви вже маєте річний прибуток у тридцять тисяч. Отож ні про що не дбають з такою любов’ю, як про зворотний рахунок. Якби третього травня або навіть другого дня після протесту Давід Сешар прийшов заплатити по своєму векселю, Куенте сказали б йому: "Ми повернули ваш вексель панові Метів’є!"— хоч би вексель усе ще лежав на їхньому столі. Зворотний рахунок складають зразу ж увечері, в день протесту. На провінційному банківському жаргоні це називається: вичавлювати монету. Самі відрахування на поштові витрати дають близько двадцяти тисяч франків річного прибутку банкірській фірмі Келлер, яка провадить справи з усім світом. Зворотні рахунки оплачують ложу в Італійців, карету і вбрання баронеси де Нусінген. Поштові витрати — зловживання тим страшніше, що банкіри пишуть одного листа на десять рядків і в ньому з’ясовують десяток подібних справ. І ось що дивно! Казна теж отримує своє з цього податку, стягненого з Нещастя, і виходить, що державна скарбниця збагачується внаслідок комерційних крахів. Ну а банки з висоти своїх конторок кидають боржникові одне й те саме запитання, якому не відмовиш у тверезому глузді: "Навіщо ж ви довели себе до банкрутства?" — і яке, на жаль, лишається без відповіді. Отже, зворотний рахунок — це наче казка, складена із жахливих вигадок, яка віднині навіюватиме боржникам (якщо вони замисляться над цією повчальною сторінкою)" рятівний жах.

Четвертого травня Метів’є отримав від панів Куенте зворотний рахунок і наказ переслідувати всіма засобами закону пана Люсьєна Шардона, званого де Рюбампрег який проживає нині в Парижі.

Через кілька днів Єва отримала від пана Метів’в відповідь на свого листа — коротеньку записку, що цілком її заспокоїла:

"Панові Сешару-синові, друкареві в Ангулемі.

Я своєчасно отримав Вашого листа від п’ятого числа цього місяця.