Кролик розбагатів - Апдайк Джон

Нарешті Дженіс виникає поруч з ним. Коли вона раскраснеется, то стає жахливо схожою на матір.Гаррі тулиться втомленою спиною до її по-римському написано масивної товщині в очікуванні Дженіс. Якщо її зараз обкрадут, поки вона не дісталася до нього, це їм обійдеться в одну третину від 14 622 доларів, або майже в п'ять тисяч доларів, але небезпека пограбування не здається йому реальної. На віддалі він бачить на спинці однієї з бетонних лавок серед дерев написані спреєм слова: "Заповзятливий живий!" Підійди він ближче, Гаррі міг би переконатися, що не помилився. Але він не може зрушити з місця. Нарешті Дженіс виникає поруч з ним. Коли вона раскраснеется, то стає жахливо схожою на матір.На віддалі він бачить на спинці однієї з бетонних лавок серед дерев написані спреєм слова: "Заповзятливий живий!" Підійди він ближче, Гаррі міг би переконатися, що не помилився. Але він не може зрушити з місця. Нарешті Дженіс виникає поруч з ним. Коли вона раскраснеется, то стає жахливо схожою на матір.На віддалі він бачить на спинці однієї з бетонних лавок серед дерев написані спреєм слова: "Заповзятливий живий!" Підійди він ближче, Гаррі міг би переконатися, що не помилився. Але він не може зрушити з місця. Нарешті Дженіс виникає поруч з ним. Коли вона раскраснеется, то стає жахливо схожою на матір.

— Не треба тут стояти, — задихаючись, каже вона.

Навіть шлях навколо колони здається нескінченно довгим, коли Гаррі слідом за дружиною обходить її і, пропустивши Дженіс вперед, протискується у обертову двері банку.

Всередині під гучними склепіннями звучать різдвяні гімни. Високий візерунчастий стелю пофарбований синьою фарбою, і незалежно від пори року на ньому рівно сяють золоті зірки. Коли Гаррі ставить свої дві коробки на стійку, за якою клієнти заповнюють чеки, він відчуває у всьому тілі таке полегшення, що здається, зараз вознесеться в це фальшиве небо. Касир, жінка в світло-малиновому брючному костюмі, посміхається, бачачи, що вони так скоро повернулися за своїм сейфом. Ящик у них чотири дюйми на чотири — набагато вже, як вони виявляють, ніж потрібно: три коробки з срібними доларами, якщо їх поставити в ряд, не влазять туди. Коли двері з матового скла закрилася і Гаррі з Дженіс, ще не віддихавшись, ще відчуваючи біль в руках, залишилися удвох в святая святих, вони не відразу це помічають.Гаррі кілька разів приміряє ширину коробки і ширину бляшаного ящика і нарешті приходить до виходу:

— Нам потрібен ящик побільше.

І Дженіс відправляється в банк попросити інший сейф. Її батько — приятель керуючого. Повертається вона зі звісткою, що останнім часом великий попит на сейфи і банк може лише поставити Енгстроме на чергу. А керуючий, якого знав татко, пішов на пенсію. Нинішній, на погляд Дженіс, дуже молоденький, хоча і не грубіян.

Гаррі регоче:

— Ну не можемо ж ми повернути зараз срібло блондинці — ми втратимо на цьому стан. А чи не можна звалити все знову в мішок і постаратися засунути його в сейф?

У тісному приміщенні вони з Дженіс штовхаються, заважаючи один одному, і він вперше відчуває, що в ній наростає сумнів, чи правильно він розпорядився їх грошима в цьому роздирається інфляцією світі; а може бути, це сумнів виникає у нього самого. Але назад вже не повернеш. Вони звалюють срібні долари з коробок в мішок. Всякий раз, як срібло видає дзвін, Дженіс здригається:

— Ш-ш-ш .

— В чому справа? Хто нас чує?

— Так все, хто там, в банку. Касири.

— А чи не все їм байдуже?

— Мені не все одно, — каже Дженіс. — Тут така задуха, просто жах. — Вона знімає дублянку і, через брак вішалки, складає її і кидає на підлогу. Гаррі знімає своє чорне пальто і кидає його зверху. Від втоми Дженіс спітніла, і волосся у неї завілісь дрібним баранчиком — чубчик підвелася, оголюючи високий блискучий лоб, такий рідний зараз, як і двадцять років тому; Гаррі цілує його і відчуває на губах сіль. Цікаво, хто-небудь займався тут коли-небудь любов'ю, думає він, і йому здається, що залізна камера, де вони знаходяться, дуже навіть підходяще для цього місце — котрась із цих манірних молодих касирок і сластолюбний літній чиновник, який займається оформленням заставних , поставили б таймер на зорю і вже потрахалісь б досхочу. Дженіс обережно опускає стопочки монет в товстий сірий мішок, намагаючись, щоб вони не дзвеніли.

— Ніяково якось, — каже вона, — а що, якщо хто-небудь з цих дам увійде? — Таке враження, ніби срібло голе, і Гаррі, чи не вперше за двадцять з гаком років, відчуває, як в ньому піднімається любов до дружини, запечатаній разом з ним у вузькому просторі. Він бере один з срібних доларів і опускає за комір її лляної блузки. Як він і передбачав, вона верещить від холоду і негайно гасить вереск. Від цього він любить її ще більше, а вона розстібає ґудзик на блузці і, насупившись, вивуджує з ліфчика монету. Гаррі, незважаючи на вік, все збуджує вид жінки, яка порається зі своїм нижньою білизною.

Через деякий час вона оголошує:

— Цей мішок просто туди не влізе.

Як вони ні запихають і ні перекладають монети, в сейф влазить ледь половина. Вони витягують свої страхові поліси і облігації, свідоцтво про народження Нельсона і так і не викинуті заставні на будинок в Пенн-Пілласе, який згорів, — всі ці папірці, збережені як свідчення того, що в їх житті був період, коли їм доводилося зажиматься і звертатися до крючкотвора-законникам, — знову їх кладуть, але нічого не змінюється. Товста матерія мішка, схильність монет то випирати горою, то розсипатися, вузький прямокутник сірої бляшаної коробки — все це позитивно приводить їх у відчай, поки вони стоять поруч, точно два хірурга під час безнадійної операції, і намагаються заштовхати і запхати монети. А вісімсот вісімдесят вісім монет ніяк не влазять і раз у раз вискакують з мішка, падають на підлогу і розкочуються по кутах.Коли Гаррі і Дженіс вдалося нарешті набити до межі жерстяної ящик, так що у нього навіть стінки випнулися, на руках у них ще залишилося триста срібних доларів, які Гаррі розпихає по кишенях пальто.

Вони виходять із приміщення, де здійснювали свою операцію, і люб'язна касирка в світло-малиновому костюмі хоче забрати у них сейф.

— Він досить важкий, — попереджає її Гаррі. — Краще давайте я віднесу.

Вона здивовано піднімає брови, відступає і веде його в броньоване сховище. Вони входять через високі двері, поступливі краю якої відливають металом, в приміщення, де всі стіни суцільно в блискучих прямокутних отворах, обмазаних по краю воскової білою фарбою. Невідповідний це місце для траханья. Він помилився. Касирка вказує Гаррі на порожнє отвір, щоб він вставив туди свій сейф. Гаррі нагинається, весь в поту від зусиль. Випроставшись, він перепрошуючи каже:

— Ви вже нас пробачте, ми його так перевантажили.

— Ну що ви, — каже пані в світло-малиновому костюмі. — Дуже багато так роблять нині — адже таке злодійство.

— А що буде, якщо злодії проникнуть сюди? — жартує він. Виявляється, так жартувати не можна.

— Ну що ви ... це неможливо.

А на вулиці день хилиться до вечора, і блиск фольги вже не так сліпить очі, приглушений тінню від будинків. Дженіс грайливо поплескує Гаррі по кишені, щоб послухати, як дзвенять гроші.

— А з цими що ти будеш робити?

— Раздам ​​бідним. Чортова баба, ця продавщиця, більше ніколи у неї нічого не купуватиму.

Від холоду піт на його обличчі висихає і шкіру стягує. Кілька знайомих по клубу "Ротарі" виходять з "млинцями дому", явно як слід набивши собі живіт, і Гаррі, не зупиняючись, вітально махає їм рукою. Адже одному Богу відомо, що там без нього твориться в магазині, хлопець, може, вже бере на продаж роликові ковзани.

— Ти міг би скористатися магазинним сейфом, — підказує Дженіс, — можна скласти монети в одну з цих коробок. — І вона простягає йому одну з порожніх картонок.

— Нельсон стягне, — говорить він. — Він тепер теж знає комбінацію, що відкриває сейф.

— Гаррі! Ну як ти можеш говорити таке!

— А ти знаєш, у скільки обійдеться ця подряпина на "Крайслері" твоєї матусі? Вісім сотень чортових монет як мінімум. Нельсон, видно, зовсім з глузду з'їхав. А ось Пру, відразу видно, відчуває себе ніяково; цікаво, скільки вона ще витримає, поки не порозумнішає і не зажадає розлучення. Це ще теж буде коштувати нам цілий статок. — Пальто у нього таке важке, що відтягує плечі. У нього таке відчуття, ніби тротуар йде під гору, взагалі весь цей рік земля тікає у нього з-під ніг — одна втрата за одною. І срібло-то його в різних місцях — точно бляшанки. Ось сейф розвалиться — і служитель вимете монети мітлою. Так чи інакше, все це — мішура! Велика сумна казочка для дітей, іменована Різдвом, прикрасила Уайзер-стріт з кінця в кінець, і в темряві Гаррі раптом прозріває істину: людина багатіє, щоб його грабували, людина багатіє,щоб стати бідним.

Голос Дженіс повертає його до реальності:

— Прошу тебе, Гаррі! Не роби з усього трагедії. Пру любить Нельсона, і він любить її. Ніякого розлучення не буде.

— Я думав про це. Я думав про те, що срібло почне падати в ціні.

— Ну і що, якщо навіть почне? У будь-якому випадку все це гра.

Слава Богу, є така дурна, яка все ще намагається. Дочка старого Фреда Спрінгера, місцевого шефа любителів покататися. Ось він і приїхав себе в оббитий атласом труну. За старих часів ховали разом з сріблом і трупи клали в виїмки в стінах.

— Я пройду з тобою до машини, — каже Дженіс, турботлива дружина. — Мені потрібно забрати пакети від цієї сучки, як ти її називаєш. До речі, тобі дуже хотілося лягти з нею в ліжко? — Вона явно намагалася знайти тему, яка була б йому цікава.

— Зовсім ні, — зізнається він. — Просто навіть страшно, наскільки мені цього не хотілося. Ти звернула увагу на її нігті? Цап-царап!

Тиждень між святами — Різдвом і Новим роком — завжди тиха для торговців машинами: люди тиснуться після Різдва, а тут ще зима на носі — дороги покриються льодом і сіллю, і по краях встановлять бар'єри, про які можна зім'яти крило, так що все схильні залишатися при своєму металобрухт. Їдь до зносу, поки не настане весна, — такий закон. Добре, що хоч сани засунули подалі, де ніхто їх не бачить, а то вони стояли поруч з новенькими маленькими "Терсел", точно їх далекий родич. Звідки вони беруть свої назви? Взяти хоча б "тойоту" — занадто багато в короткому слові "о".