Уранія - Геродот

Отже, елліни, які були на Істмі, були зайняті цією справою, бо тепер, хоч як там було, вони не сподівалися досягти з своїм флотом якогось значного успіху. Хоча ті, що були на Саламіні, мали відомості про це, все одно вони побоювалися не стільки за себе, скільки за Пелопоннес. До певного часу вони підходили один до одного і потай розмовляли між собою, не розуміючи цю страшну необачність Еврібіада. Проте нарешті їхнє незадоволення вийшло назовні. Коли зібралася нова нарада, там ішлося саме про це питання. Одні наполягали на тому, що треба відпливти до Пелопоннесу і вступити в морський бій за Пелопоннес, а не залишатися тут і воювати за країну, якою володіє ворог, проте афіняни, егінці та мегарці, навпаки, наполягали на тому, щоб залишатися тут і воювати.

75. Коли Фемістокл побачив, що починає переважати думка пело-поннесців, він потай покинув нараду і послав до табору мідійців одну людину на човні, якій дав указання про те, що їй треба сказати. Ця людина звалася Сікінн і була рабом Фемістокла і вихованцем його дітей. Пізніше її, після тих подій, Фемістокл зробив громадянином Теспій, бо теспійці приймали до себе нових громадян, і зробив його також багатим(1). Тоді цей Сікінн поплив на човні і сказав стратегам варварів: "Мене послав стратег афінян таємно від інших еллінів (бо він прихильно ставиться до Царя і воліє краще, щоб перемогли ви, а не елліни), щоб я вас повідомив, що перелякані елліни мають намір уже тепер тікати і ось вам щасливий випадок учинити найкращий подвиг на світі, не давши їм змоги повтікати (2). Адже і між ними нема згоди і вони не спроможуться вчинити вам опір і ви побачите, як вони зіткнуться один із одним під час морського бою, ті, що на вашому боці і ті, що проти вас". Таке дав він їм повідомлення і відійшов.

76. Варвари повірили його повідомленню і насамперед висадили багатьох персів на Псітталію(1), острівець між Саламіном і суходолом. Коли настала північ, вони почали шикувати кораблі західного флангу півколом супроти саламінського берега, до якого приєдналися кораблі з Кеосу і з Кіносури так, що вони заповнили собою всю протоку аж до Муніхії(2). Головною метою цього пересування кораблів було не дати еллінам можливості тікати і щоб вони, замкнені біля Сала-міну, відшкодували поразку мідійського флоту при Артемісії. Перси висадилися на острівці, що називається Псітталея, для того, щоб коли відбудеться морська битва, море викине на берег людей і уламки кораблів (бо острів лежить саме в протоці, де мала відбутися битва) і в такий спосіб вони могли б урятувати своїх і повбивати ворогів. Вони виконали ці пересування без ніякого шуму, щоб їх не помітили супротивники. Отже, тієї ночі вони зовсім не спали, але займалися цими підготуваннями.

77. Що оракули бувають неправдивими, я цього не припускаю, бо вони промовляють так ясно і я не маю наміру їх спростовувати, коли зважаю на наступне:

"Скоро на берег священний богині із луком блискучим

Міст корабельний зведуть аж туди, де морська Кіносура.

Ті, що Афіни спалили, плекаючи марні надії.

Діка загубить міцного невтримної сина Гордині,

Кора жахного, того, що хотів би ввесь світ проковтнути,

Мідь настромиться на мідь і кров'ю Арей безпощадний

Понт пофарбує, коли подарують Елладі свободу

Ніка всевладна і той, що все бачить, Кронід блискавічний.

Коли Бакід каже так ясно про ці справи(1), я не наважуюсь нічого сказати більше про оракули і не хочу, щоб їх заперечували інші.

78. Тим часом жваві суперечки тривали серед стратегів на Саламіні. Вони ще не знали, що варвари оточують їх своїми кораблями, але гадали, що вони перебувають на тих самих позиціях, де вони розташувалися напередодні.

79. Проте, коли стратеги зібралися, з Егіни прибув Арістід(1), син Лісімаха, афінянин, той якого остракізмом вигнав народ, людина, котру я шаную через відомості, що я їх одержав про його характер, і гадаю, що він був найбільш видатною і найсправедливішою особою в Афінах. Ця людина встала на порозі будинку, де відбувалася нарада і покликала Фемістокла до себе, а той аж ніяк не був його приятелем, а, навпаки, був заклятим його ворогом, але критичне становище, в якому вони перебували, змусило його забути цю обставину, і через це він оголосив, що хоче розмовляти з Фемістоклом. Він перед тим почув, що союзники з Пелопоннесу поспішили перевести кораблі до Істму. Коли вийшов Фемістокл, Арістід так почав йому говорити: "Ми маємо обов'язок змагатися і за інших обставин і насамперед тепер, хто з нас обох принесе більше користі нашій батьківщині. І передо всім я кажу тобі облиш пелопоннес-ців, нехай вони чи докладно, чи коротко сперечаються про відплиття звідси флоту, це байдуже. Бо я запевняю тебе як наочний свідок, що тепер, як би цього хотіли корінфяни ба навіть і сам Еврібіад, тобто відпливти звідси, вони не зможуть цього зробити, бо ми з усіх боків оточені ворогами. Отже, іди і повідом їх про це".

80. Фемістокл так відповів йому: "Дуже правильна твоя порада і ти приніс добрі вісті. Бо те, що ти бачив на власні очі і про що ти повідомляєш, це те, чого я хотів, щоб так сталося, адже те, що зробили мідійці, я сам їм підказав. Отже, було потрібне, оскільки елліни не хотіли добровільно вступити в битву, я змушу їх зробити це проти їхньої волі. Але ти, принісши, звичайно, добрі вісті, повідом їх про це сам. Якщо я скажу їм це, вони вважатимуть, що я все це вигадав і так кажу їм і вони мені не повірять. Вони гадатимуть, що варвари цього не зробили. Зайди туди і скажи їм, як стоїть справа. І коли ти їх повідомиш, якщо вони повірять (а це було б найкраще) і навіть якщо не повірять, це нам байдуже, бо вони вже не зможуть тепер уникнути битви, коли, як ти кажеш, нас оточено з усіх боків".

81. Арістід зайшов туди і переказав їм повідомлення, і сказав їм, що він прибув із Егіни і що йому пощастило з великими труднощями пройти з своїм кораблем і не бути поміченим тими, хто здійснював оточення, бо еллінський флот оточено кораблями Ксеркса, і порадив, щоб вони були готові оборонятися. Сказавши так, він віддалився, а вони знову почали сперечатися, бо більшість стратегів не повірили відомості, яку він приніс.

82. Поки вони продовжували сумніватися, прибула трієра, на якій були перебіжчики з Теносу з навархом теносцем Панайтієм, сином Сосімена. Вони, нарешті, переказали всю правду. За таку їхню послугу імена теносців було записано в Дельфах на триніжнику серед імен інших еллінів, які перемогли Варвара. Таким чином із кораблем перебіжчиків, що приплив на Саламін, і з іншим кораблем лемносців, який приніс перед тим подібну звістку до Артемісія, доповнилося в еллінів число триста їхніх кораблів, бо саме треба було двоє кораблів, щоб округлити це число.

83. Отже, тепер елліни, які нарешті повірили повідомленню теносців, почали готуватися до морського бою. Вже розвиднилося і зібралися залоги кораблів і Фемістокл виголосив їм найпрекраснішу промову. Вся його промова була порівнянням найкращого з найгіршим в усьому, що стосується до природи людини та умов її життя. І порадивши їм іти за найкращим, і гарно завершивши свою промову, він наказав їм зайняти місця на кораблях. І поки вони займали свої місця, з Егіни прибула трієра, яку послано було, щоб вона привезла Еакідів. Тоді елліни розпочали загальний наступ із усім своїм флотом.

84. І щойно вони вирушили, як на них напали варвари. Коли інші елліни почали вже повертати кораблі, щоб причалити до берега, один афінянин, Амейній із Паллени , виступив із своїм кораблем проти одного з ворожих кораблів. І через те що його корабель зчепився з тим кораблем і не можна було їх розчепити, тоді еллінські кораблі поспішили на допомогу Амейнієві і так почався бій. Отак розповідають афіняни про початок битви, але егінці кажуть, що морський бій почався тоді, коли їхній корабель відплив до Егіни за Еакідами. Розповідають ще й таке, нібито з'явився привид в образі жінки і заохочував еллінів до битви гучним голосом, що його почуло все еллінське військо, кинувши їм такий докір: "Бідолахи! До яких пір ви відступатимете?"

85. Проти афінян виступили фінікійці (бо вони були вистроєні на західному флангу(1) біля Елевсіна), проти лакедемонців виступили іонійці. Вони вистроїлися на східному фланзі біля Пірея. Із іонійців, які послухалися Фемістокла й удавали з себе боягузів, таких було мало, а більшість цього не робила. Тепер мені треба було б перелічити імена багатьох тріерархів, які захопили еллінські кораблі, але я цього не зроблю, за винятком імен Теоместора, сина Андродаманта, і Філака, сина Гістіая, котрі обидва були самосцями. А я згадую про них лише тому, що Теоместор за свій подвиг був поставлений персами тираном Самосу (2), а Філак був занесений на дошку благодійників Царя і йому був дарований великий маєток. Ці благодійники Царя називаються перською мовою оросанги.

86. Так було з ними. А більшість ворожих кораблів у морській битві при Саламіні було знищено, одні з них знищили афіняни, а інші — егінці(1). Отже, елліни билися майстерно і додержуючи порядку, а варвари вели бій безладно і необмірковано і через те й сталося, саме те, що сталося. Проте в той день вони показали себе достойнішими порівняно з тим, якими вони були в берегів Евбеї. Всі вони билися з завзяттям, бо побоювалися Ксеркса. Кожен із них гадав, що саме на нього дивився Цар.

87. Що ж до всіх інших, я з певністю не можу сказати, як власне кожен із них поводився під час морської битви і серед варварів, і серед еллінів. Проте з Артемісією сталося так, що Цар почав шанувати її ще більше, ніж перед тим. Тієї хвилини, коли флот Царя прийшов у цілковите замішання, корабель Артемісії був переслідуваний афінським кораблем. І вона не могла уникнути переслідування, бо попереду від неї були інші перські кораблі, а її корабель був дуже близько від ворожих. Вона вирішила зробити щось і це пощастило їй виконати, а саме переслідувана афінським кораблем, вона завзято атакувала один із перських кораблів, на якому була залога з Калінда(1) і серед неї і сам цар каліндійців, Дамасітім. Навіть якщо ще перед тим на Геллеспонті вона могла посваритися з ним, то все ж таки я не знаю, чи вона навмисне зробила це, чи випадково на її шляху опинився каліндійський корабель.