Уранія - Геродот

Геродот

Історії в дев'яти книгах

Книга VIII

Уранія

Переклад А. Білецького

1. Ось хто з еллінів увійшов до морського війська': афіняни, які приставили сто двадцять сім кораблів (2), платейці, з охотою і відвагою, незважаючи на всю їхню недосвідченість у морській справі. Вони разом із афінянами становили залоги кораблів. Корінфяни приставили сорок кораблів, мегарці — двадцять. І халкідяни також оснастили двадцять кораблів, які їм дали афіняни. Егінці приставили вісімнадцять, сікіон-ці — дванадцять, лакедемонці — десять , епідаврійці — вісім, еретрій-ці — сім, тройзенці — п'ять, стірейці — два, а кеосці два корабля і дві пентеконтери. До них приєдналися опунтійські локри із своїми сімома пентеконтерами.

2. Отже, ці взяли участь у поході до Артемісія, а я вже навів число кораблів, які дали всі ці елліни. Загальне число кораблів, які зібралися біля Артемісія, дійшло до двохсот семидесяти одного, крім пентекон-тер. Стратега, який мав верховне командування, Еврібіада, сина Ев-ріклейда, дали спартанці(2), бо союзники оголосили, що коли спартанець не буде воєначальником, вони не підуть під командою афінян і не візьмуть участі в поході, що має відбутися.

3. Ще з початку йшлося перед тим, як було послано до Сіцілії з пропозицією про союз, щоб командування морськими силами було доручено афінянам. Проте союзники запротестували і афіняни, вважаючи, що найважливішим було врятувати Елладу, вирішили, якби вони почали сперечатися, Еллада могла б загинути, відступили і правильним було їхнє рішення, бо внутрішня різноголосиця настільки гірша від війни, яка відбувається за взаємною згодою, наскільки війна гірша, ніж мир. Отже, саме це маючи на думці, вони не сперечалися, але відступили, хоч до тих пір, поки їм були дуже потрібні союзники, як це вони довели згодом, бо, скоро вони— прогнали Перса і війну було перенесено до його країни, вони, під приводом зарозумілості Павсанія, позбавили спартанців верховного командування. Але це сталося пізніше(1).

4. Тоді елліни, про яких я сказав, прибувши до Артемісія і побачивши, як в Афети припливає стільки кораблів, і там так багато війська, і всупереч їхнім сподіванням становище варварів виявилося не таким, як вони гадали, їх охопив страх(1), і вони вирішили, що для них було б краще віддалитися на суходільну Елладу. Проте, коли евбейці зрозуміли їхні наміри, вони попросили Еврібіада зачекати кілька днів, щоб вони встигли перевезти в надійне місце своїх дітей та рабів. Оскільки їм не пощастило його вмовити, вони звернулися до Фемістокла, щоб той за винагороду (2) в тридцять талантів затримав флот на місці і дав морський бій перед Евбеєю.

5. Ось що зробив тоді Фемістокл, щоб затримати еллінів. Одну частину цих грошей, п'ять талантів, він дав Еврібіадові, нібито з своїх власних грошей. Коли він умовив його (бо лише один із інших стратегів, корінфський стратег АдейхМант, син Окіта, запекло не погоджувався і казав, що піде з Артемісія і не має наміру залишатися там), отже, йому сказав Фемістокл і заприсягався: "Ні, ти, звичайно, не покинеш нас, бо я дам тобі більше дарів, ніж тобі послав би цар мідійців, коли б ти залишив своїх союзників". Так він йому сказав і водночас послав на корабль Адейманта три таланти срібла. Отже, так через підкуп вони змінили намір і евбейцям було приємно і сам Фемістокл мав пожиток. Вони не знали, що він затримав решту грошей для себе, а ті, хто одержав свою пайку грошей, гадали, що це їм було прислано з Афін із такою метою.

6. Так вони залишилися на Евбеї і вступили в бій. А справа стояла так. Щойно рано ввечері прибули в Афети варвари, які ще й перед тим одержали повідомлення(1), що біля Артемісія стоять на якорі кілька еллінських кораблів, а потім вони й самі переконалися в цьому, і їм не терпілося напасти на них, і може їм якось пощастить захопити їх. Але пливти проти них вони не вважали за доцільне. Чи не станеться так, що їх побачать елліни і кинуться навтіки, а потім їхню втечу прикриє ніч. І звичайно, вони повтікали б, але за словами персів не можна було припустити, що утік хоча б один вогненосець (2) і врятувався б.

7. Щоб такого не було, вони ось що вигадали: відокремили від своїх кораблів двісті і послали їх навколо Скіату, щоб вороги їх не побачили, коли ті обпливли Евбею з боку Каферею і навколо Герайсту через Евріп так, щоб коли ті прибудуть туди, їм було б відрізано шлях до відступу і вони б опинилися в оточенні, а перси почали б їх переслідувати, атакуючи спереду. Такі вони прийняли рішення і послали призначені для їхнього виконання кораблі, а самі не мали наміру того дня напасти на еллінів, очікуючи, щоб їм було дано умовлений сигнал від тих, хто плив в обхід Евбеї, що вони вже прибули. Отже, ці кораблі вони послали для обхідного маневру, а решті кораблів зробили огляд в Афетах.

8. На той час, коли вони приступили до огляду кораблів (якийсь Скіллій(1) із Скіони, котрий був там у таборі, найкращий водолаз свого часу і який під час аварії кораблів біля Пеліону врятував багато цінних Речей персам, проте, чимало привласнив і собі), цей Скіллій, здається вже і перед тим мав намір дезертувати до еллінів, але не знаходив належного випадку до того. В який спосіб йому пощастило нарешті прибути до еллінів, я не можу сказати з певністю, але запитую, чи це є правда, те, що розповідають. Отже, кажуть, що він пірнув у море в Афетах і не випливав на поверхню, поки не приплив до Артемісія, і так проплив у морі щось близько восьмидесята стадій. Про цю людину розповідають ще й інше, схоже на вигадки, але дещо там і правда. Що ж до цього його подвигу хай мені буде дозволено сказати, на мою думку він прибув до Артемісія на кораблі. І щойно він прибув, він одразу переказав стратегам відомості і про аварію кораблів, як вона сталася, і про кораблі, що їх було послано для обходу Євбеї.

9. Скоро елліни почули про це, вони зійшлися на нараду. Багато було сказано того дня, але запанувала думка залишитися там, де вони були(1), перечекати там, а потім після півночі попливти і зустріти кораблі, які виконували обхідний маневр. Але після того, оскільки ніхто не виступив проти них, вони зачекали до пізнього вечора, вийшли у відкрите море, щоб напасти на варварів, бажаючи випробувати їхні військові здібності та можливості маневрувати.

10. Воїни і стратеги Ксеркса, побачивши їх, як вони пливли на своїх небагатьох кораблях проти них, прийняли їх за зовсім божевільних і, з свого боку, попливли проти них, сподіваючись, що легко візьмуть їх у полон, і це їхнє сподівання було цілком виправдано, бо еллінських кораблів було мало, а їхніх кораблів було набагато більше і вони були кращими на ходу. Зневажаючи їх, вони почали їх оточувати з усіх боків. А ті з іонійців, які співчували еллінам і пішли в похід проти свого бажання, були дуже засмучені, бачачи як тих оточували —і певні, що ніхто з еллінів не повернеться з битви, такою безнадійною здавалася їм справа еллінів. Навпаки, ті, що раділи за цих обставин, почали змагатися, хто з них перший захопить афінський корабель, щоб одержати дари від царя, бо в їхніх таборах переважно йшлося про афінян.

11. Щойно було дано сигнал, елліни насамперед повернули носи кораблів до варварів, а кормами зсунули їх до середини свого розташування. А потім, одержавши другий сигнал, приступили до військових дій, хоч їхні дії було обмежено вузьким Простором, у якому вони перебували. Так вони захопили тридцять кораблів персів і на одному з них брата царя кіпрського Саламіна Горга і Філаона, сина Херсія, видатну особу на флоті. Першим елліном, який захопив ворожий корабель, був афінянин Лікомед, син Айсхрая, і він одержав нагороду. Проте їх застала ніч і розлучила супротивників, які вступили в морський бій, і він залишився невирішеним. Тоді елліни відпливли до Артемісія, а варвари повернулися до Афетів після битви, яка виявилася дуже відмінною від їхніх сподівань. Під час цього морського бою лемносець Антідор, єдиний із еллінів, що супроводили царя, перейшов на бік еллінів і за це афіняни подарували йому маєток на Саламіні.

12. Коли запала ніч, хоч і була середина літа, проте всю ніч лютувала страшенна злива, а з боку Пеліону чути було гуркоти громів. Море викидало мертві тіла та уламки кораблів до Афетів і вони нагромаджувалися біля носів кораблів і перешкоджали веслувати. Моряків, що були в тому місці і чули все це, охопив жах, вони вирішили, що вже не врятуються від нещасть, які їх спіткали, бо ледве вони звели дух після аварії кораблів і бурі, що застала їх коло Пеліону, а потім одразу сталася жорстока морська битва, а після битви страшенна злива і навальні потоки, які обрушувалися з гір у море, і жахливе гуркотіння.

13. Отже, для цих так пройшла ніч, а для тих, хто мав обійти Евбею, ця сама ніч була ще жорстокішою, тим більше, що застала їх у відкритому морі і їхній кінець був сумним, бо коли вони попливли і підійшли вже до Койлів(1) на Евбеї, на них обрушилася буря і злива, їх підхопив вітер і вони не знали, куди він їх несе, і нарешті він викинув їх із моря на скелі. І бог зробив усе можливе, щоб зрівняти сили персів і еллінів і щоб у персів не було надто великої кількісної переваги.

14. Отак вони загинули поблизу Койлів на Евбеї. А варвари, які були в Афетах, зраділи, коли розвиднилося, і вони могли тримати свої кораблі без руху, і вже пережили всі лиха, і тим часом могли бути спокійними. А до еллінів тоді прибуло поповнення п'ятдесят три афінсь-ких кораблі(1). І, звичайно, прибуття цих кораблів надало їм більшої сміливості, також і повідомлення про те, що варвари, які обходили Евбею, всі загинули від бурі, що там сталася. Отже, вони діждалися того самого часу, як і попереднього дня і, пливучи далі, напали на кораблі кілікшців, потопили ці кораблі і, коли настала ніч, відпливли назад до Артемісія.

15. Проте, на третій день стратеги варварів, обурені тим, що такі нечисленні кораблі завдали їм стільки шкоди, і, побоючися незадоволення Ксеркса, вже не чекали, щоб елліни розпочали битву, але, заохочуючи один одного, вийшли у відкрите море опівдні. І збіглося так, що того самого дня відбулися ці морські бої і бій на суходолі в Фермопілах. Для тих, хто бився на морі, головною метою була оборона Евріпу, а для тих, хто був із Леонідом,-захист проходу.