Уранія - Геродот

Отже, вони підбадьорювали один одного, щоб не допустити варварів увійти в Елладу, а метою їхніх супротивників було знищити еллінський флот і заволодіти проходом.

16. Поки флот Ксеркса виступав у бойовому строю, елліни залишалися нерухомими в Артемісії. А варвари, розташувавши свої кораблі півколом, почали їх оточувати, щоб охопити їх із усіх боків. Тоді і елліни попливли їм назустріч і почався бій. Під час цієї морської битви флоти билися з однаковою відвагою. Флот Ксеркса зазнавав шкоди через велику кількість кораблів, які заважали один одному і зштовхувалися між собою. Проте він тримався і не відступав, бо перські моряки вважали ганебним для себе, щоб їх змусили тікати такі нечисленні кораблі. Звичайно, сталося так, що багато еллінських кораблів і багато людей загинуло, але далеко більше кораблів і людей у варварів. Так точилася битва, коли вони розійшлися.

17. Під час морського бою серед Ксерксових воїнів відзначилися, зокрема, єгиптяни , які серед інших подвигів, захопили в полон п'ять еллінських кораблів разом із їхніми залогами. Серед еллінів відзначилися афіняни і серед афінян Клейній (2), син Алкібіада, який взяв участь У поході своїм коштом і привів двісті чоловік і свій власний корабель .

18. Коли обидва супротивники відступили, вони з радістю поквапилися повернутися на свої бази. Елліни, коли відступили і повернулися після морського бою, забрали з собою вбитих(1) та уламки кораблів, бо вони зазнали багато втрат і найбільш із них афіняни, в яких постраждала половина всіх кораблів, і вони вирішили тікати (2) до материкової Еллади.

19. Тоді Фемістокл подумав, що якби елліни могли відокремити від варварів союзницькі кораблі іонійців(1) та карійців, то вони спромоглися б розправитися з рештою ворожого флоту. На той час,— коли евбейці навантажували на судна свою худобу, він зібрав в одному місці стратегів і сказав їм, що має певний засіб, із допомогою якого він сподівається відокремити від царя найкращих своїх союзників. Він не переказав їм ніяких подробиць щодо цього, лише додав, що тепер, коли так стоять справи, ось що слід їм зробити: хай вони заріжуть із худоби евбейців, скільки кожен захоче (бо, він сказав, що буде краще, коли військо візьме собі, ніж це візьмуть вороги), і, крім того, він порадив їм наказати своїм людям запалити вогнища (2), а щодо часу їхнього повернення в Елладу, то він бере на себе відповідальність, щоб вони прибули туди без жодної шкоди для себе. Вони погодилися зробити це, одразу запалили вогнища і кинулися різати худобу.

20. Треба зазначити, що евбейці не звернули уваги на оракул Бакі-да(1), вважаючи його за незначний, і через це не перенесли нічого до безпечного місця, і не зробили собі заздалегідь запасів на випадок можливої війни, і через це опинилися в тяжкому становищі. А ось який був той оракул Бакіда:

"Скоро ярмом із канатів цей Варвар приборкає море,

Тих, які мекають, кіз, мерщій віддали із Евбеї".

Цим словам вони не надали значення і за це вони постраждали через муки, яких вони зазнали, і які ще на них чекали.

21. Так було з еллінами, коли прибув із Трахіни спостерігач. Був там на Артемісії спостерігач, Поліас із Антікіри, якому було доручено спостерігати і який мав у своєму розпорядженні судно, готове до відплиття, коли б морське військо опинилося в скрутному становищі, йому треба було повідомити про це військо у Фермопілах. Такий спостерігач був і в Леоніда: афінянин Аброніх(1), син Лісікла був готовий переказати повідомлення, маючи одну тріаконтеру, щоб повідомити тих, що були біля Артемісія, коли б сталося щось прикре з сухопутним військом. Отже, цей Аброніх прибув до них і повідомив про те, що сталося з Леонідом і його військом. А вони вже не відкладали свого відступу, але вирушили в установленому порядку, перші корінфяни і останні афіняни.

22. Тим часом Фемістокл узяв найбільш прудкі судна афінян і поплив на них туди, де була питна вода(1), і наказав вирізьбити на скелях написи, які наступного дня, коли прибули туди іонійці, вони прочитали їх. Ось який був зміст цих написів: "Шановні іонійці! Те, що ви робите, негаразд, бо ви виступаєте в похід проти Ваших предків і хочете поневолити Елладу. Але краще було б, як би ви виступили на нашому боці. Проте, якщо ви не можете цього зробити, то, принаймні під час битви стійте осторонь і вмовте карійців зробити так, як ви. Проте, якщо буде неможливе ні те, ні це, якщо вища сила скувала вас ланцюгами так, що ви не можете дезертувати, тоді в битвах навмисне поведьтеся немов боягузи, пам'ятаючи, що ви з нами однієї крові і що першою причиною нашої ворожнечі з варварами були ви сами". Це написав Фемістокл, я гадаю, з подвійною метою: або для того, щоб ці написи залишилися Цареві і щоб іонійці зрадили персів, і перейшли до нього, або, якщо про них перекажуть Ксерксові, щоб іонійці стали підозрілими для нього, щоб він не мав довіри до іонійців і через це не допустив їх узяти участі в морській битві.

23. Оце написав Фемістокл і одразу приплив до варварів один вісник з Гістіаї, і повідомив, що елліни покинули Артемісій. Вони не повірили йому і взяли під підозру того, хто приніс це повідомлення, і водночас послали деякі швидкохідні кораблі, щоб вони там побачили, і коли вони принесли звістку про те, що сталося, тоді ввесь флот вирушив до Артемісія із сходом сонця. Вони залишалися на тому місці до півдня, а потім попливли до Гістіаї. Прибули вони туди, захопили місто гістіайців і почали робити наскоки на всі приморські селища Еллопії(1) в області Гістіайотіди.

24. Поки вони перебували в тих краях, Ксеркс, зробивши всі належні підготування щодо похорону вбитих воїнів, послав вісника до морського війська. Ось які були його підготування. З усіх його воїнів, загиблих при Фермопілах (а їх було двадцять тисяч), він залишив там на місці близько тисячі, а для решти наказав вирити могили і поховати, насипавши землю і прикривши їх листям(1), щоб їх не побачило морське військо. Коли вісник прийшов до Гістіаї, він зібрав усе військо і сказав їм: "Друзі союзники! Цар Ксеркс дає кожному з вас дозвіл, хто захоче залишити своє місце і подивитися, як він веде бій із цими безглуздими, які сподівалися, ніби вони розтрощать силу царя".

25. Піля цього оголошення, майже нікого не залишилося на кораблях, бо стільки було охочих подивитися на бій. Вони вийшли на суходіл і пройшли через гори трупів і роздивлялися(1). Всі вони гадали, що люди, які там лежали, були лакедемонці та феспійці, бо бачили там іло-тів. Проте ті, які прийшли до Фермопіл, зрозуміли, що зробив Ксеркс із своїми мертвими воїнами. Справді, це було просто смішно: з одного боку вони побачили тисячу вбитих, що лежали на землі, а з другого вони побачили тих, кого принесли на це місце і понакидали одного на одного (чотири тисячі). Цього дня вони оглянули трупи, а наступного дня відпливли до Гістіаї на своїх кораблях, а люди Ксеркса готувалися до виступу.

26. Тоді прийшли до них перебіжчики з Аркадії(1), їх було небагато і вони просили дати їм засоби для життя і погоджувалися бути найманцями, їх привели до царя і перси запитали їх про еллінів, що ті роблять. Вони відповіли, що елліни святкують олімпійські свята і дивляться на гімнічні та гіппічні змагання (2). Тоді він запитав їх, яку нагороду одержують ті, що змагаються. І вони сказали, що переможець одержує вінок із листя маслини. Тоді Трітантайхм, син Артабана, висловив шляхетну думку, за яку цар назвав його боягузом. Отже, коли той почув про те, що нагорода на змаганнях вінок, а не гроші(3), він не міг стриматися, але вигукнув у присутності всіх: "Ой-ой, Мардоніє! З якими людьми ти привів нас воювати, котрі змагаються не для грошей, а лише для слави!" Так він тоді сказав. _ .

27. Тим часом одразу після поразки при Фермопілах фессалшщ послали вісника до фокейців, яких вони завжди ненавиділи, але після останньої поразки зненавиділи їх як ніколи перед тим. Бо за кілька років до цього походу царя фессалійці разом із своїми союзниками вдерлися до Фокіди(1), але фокейці перемогли їх і розбили вщент. Отже, коли фокейців було оточено на Парнассі і разом із ними там був ворожбит Теллій із Еліди, цей Теллій ось що тоді вигадав, щоб урятувати їх: найхоробріших шістсот фокейців він вимазав крейдою і все тіло і всю зброю і послав їх напасти вночі на фессалійців із наказом: кого вони побачать не білого, того й убивати. Спершу їх побачили вартові фессалійців і злякалися, вваживши їх не за людей, а за привиди, а після вартових злякалося і все військо і коли справа дійшла до битви, то перед фокейцями залишилося чотири тисячі вбитих із їхніми щитами. Половину тих щитів вони принесли як присвяту в Аби, а іншу половину — в Дельфи. Із десятої частини здобичі, яку вони зібрали на бойовищі, вони зробили великі статуї воїнів (2) і поставили їх навколо триніжника перед дельфійським храмом, а інші, подібні до них принесли, як присвяту в Аби.

28. Так зробили фокейці з фессалійською піхотою, яка їх обложила. Що ж до фессалійської кінноти, яка вдерлася до їхньої країни, то вона зазнала непоправної поразки. В ущелині, що поблизу Гіамполя(1), фокейці викопали великий рів і понакидали в нього порожніх амфор, потім понасипали зверху на них землі, зрівняли землю і на тому місці вистро-їлися проти фессалійських загарбників. А ті, гадаючи, що вони зметуть фокейців, із розгону повпадали на амфори і коні поламали собі ноги.

29. Отже, будучи злопам'ятними через оті дві поразки, що вони їх зазнали, фессалійці послали до фокейців вісника з таким оголошенням: "Фокейці! Тепер уже настав час змінити вам свою думку і визнати, що ви з нами не рівні. І в минулому на протязі всього часу, що ми були заодно з еллінами, ми завжди були вищими від вас(1) і тепер ми маємо такий вплив на варварів, що від нас залежить, чи ви загубите вашу країну і станете рабами. Проте ми, хоч і маємо можливість це зробити, ми не злопам'ятні, заплатіть лише нам п'ятдесят талантів срібла і ми вам обіцяємо відвернути від вас небезпеку, що загрожує вашій країні".

30. Отаке їм запропонували фессалійці. Справді, лише фокейці серед народів того краю, які не перейшли на бік мідян, і я гадаю, що це було лише через їхню зненависть до фессалійців.