Копійчаний роман - Брехт Бертольт

Було цілком ясно, що тільки критичне фінансове становище спричинилось до такої поведінки цієї зовсім не злої, хоч і трохи вульгарної молодички.
— Спробували б ви самі збувати отой непотріб! — гнівно вигукувала Мері.— Не самі ж годинники купують люди! Я хотіла спеціалізуватись на білизні. То не можу ж я, коли місіс Скраб спитає в мене нижню спідницю, сказати їй: "Спідниць у мене нема, так, може*, ви замість неї візьмете годинника?" Я розумію, що годинники вам, напевне легше красти! Та не перебивайте мене, я теж не в тім'я бита, хоч і не вчилася в пансіонах, як нова Макова жінка. А з білизною я сама не впораюсь, мені треба найняти одну-двох швачок, а на це потрібні гроші.
Переговорам не було кінця-краю. Мері боролась, як тигриця. Нарешті Фанні пообіцяла, що Мак (хоч він, звичайно, не визнав за собою ніяких обов'язків перед нею) допоможе їй спеціалізувати крамницю на трикотажних виробах, якщо тільки вона надалі мовчатиме про їхні колишні стосунки. Мері слухала її, нахилившись уперед, наморщивши лоба, аж тремтячи від недовіри.
Потім жадібно схопила виписаний чек, недбало вкинула його в свою шовкову сумочку і пішла, навіть не глянувши на Мака.
—— Дивна річ! — сказав Макхіт до Фанні увечері, вже в Лембеті,— Ці крамниці не можуть лишатися тим, чим вони є. Раніше людина відкривала крамницю, ну, скажімо, залізних виробів, і вона так і лишалася крамницею заліз-них виробів. А тепер усе прагне стати чимсь іншим. І таки неодмінно стає, бо лишатись на одному місці тепер ніяк не можна. Трикотажний магазин мусить стати кравецькою майстернею, інакше він погорить. А кравецька майстерня зразу пнеться відкривати філії. Як тільки їй бракує грошей на сплату оренди, вона хапається відкривати філії. І великі фірми живуть так само. Он у Крестона ціла мережа крамниць, великих, солідних закладів, а проте він змушений красти мої ідеї, запроваджувати щось нове". Але це не наступ, це втеча. Тут річ у тому, що сама власність уже не є власністю. Раніше ти мав крамницю чи будинок, і вони були для тебе джерелом прибутків. А нині вони в джерелом видатків, причиною руїни. Ну як у таких умовах може виробитись сильна натура? От, припустімо, людина наділена сміливістю й заповзятливістю. Раніше це забезпечувало лй кар'єру. А сьогодні вона засновує підприємство — й гине. Якщо вона наділена обережністю — вона теж гине. Раптом виявляється: відвага може придатись тільки на те, щоб платити борги, а обережність — щоб робити їх. Якщо в людини за три роки не змінились погляди, це свідчить тільки,яцо її три роки не допускали до гри.
Фанні приготувала чай і перевдяглася в піжаму. Шкіра у неї, навіть на ногах, була смаглява. "Зовсім не така, як у Поллі",— подумав Макхіт.
Про Д-крамниці вона мала свою власну думку. Вона вважала, що з ними більш не варто морочитись, коли вже не пощастило добули грошей на їхній розвиток шляхом одруження або через Національний депозитний банк, і радила Макхітові відмовитись від них зовсім.
— Моя крамниця багато краща,— сказала вона, відхилившись на спинку шотландського крісла, поклавши ногу на ногу й опустивши руку з чашкою на коліно.— На ній ти повинен зосередити всі свої зусилля. Груч знавець свого діла. Він каже, що міг би дуже багато зробити, якби тільки йому такі як слід інструменти. Може, тобі здається, що це занадто довга пісня, але ж так ти за одним-двома заходами загребеш купу грошей, а там видно буде. Але він зможе зробити це тільки найсучаснішими знаряддями.
— Отже, знов грабунки! — похмуро сказав Макхіт.
— Так, але з сучасними інструментами. Тільки перед світом вони дійшли йгоди.
Вранці, перше ніж іти до крамниці, Фанні прибрала постіль на дивані у вітальні, і ввечері Груч уже сидів з ними й диктував свої умови.
Макхіт був не в гуморі. Його гнітило те, що й на думку Фанні він ще не доріс до великої гри з банками. Він не міг відігнати почуття, ніби це означав жахливе падіння, до того ж остаточне.
Через кілька днів Макхіт із Гручем поїхали до Ліверпуля, де саме відкрилась міжнародна криміналістична виставка. ВОНИ побачили там справжні дива. Виявилось, що існують знаряддя для зламування будь-яких сейфів, навіть найновішої конструкції. Ніякі сигнальні пристрої не,здатні були протистояти сучасній техніці. А замки, хоч би які складні та хитромудрі, по суті, становили перешкоду тільки для людей з чесними намірами, фахівець же відмикав їх за одну мить.
Увечері в готелі вибухла суперечка, бо Груч вибрав французьку модель, а Мак віддавав перевагу англійській.
— Адже ми, голубе, живемо в Англії,— сердито нагадав він.— Англійці, користуйтесь англійськими інструментами! Подумай тільки, що скаже публіка, коли тут буде вкрадено французькі вироби! Ото була б ганьба! У тебе нема національної гордості. Адже ці інструменти винайдені англійським розумом, зроблені працьовитими англійськими руками і тому найбільше підходять для англійця. Як собі хочеш, а я інших не візьму!
Вони почекали до другої години ночі, а потім одяглися й пішли.
У приміщення виставки вони пробралися досить легко, зі сторожем теж недовго морочились. Та коли трохи згодом надворі почулася чиясь хода, Макхітові нерви не витримали. Він стояв з виряченими від ляку очима і краплями поту на лобі й не міг вибрати потрібну відмикачку. Груч, похитавши головою, забрав в'язку в нього з рук. Ця робота, очевидно, була вже не до снаги оптовому комерсантові.
Гручеві довелось майже все зробити самому. І він блискуче упорався з завданням. Опівдні другого дня "вони поклали Фанні на стіл інструменти.
Груч у години дозвілля обмірковував уже багато планів майбутніх операцій. І тепер він запропонував на вибір кілька проектів.
— Це пахне купою грошей,— урочисто сказав він.— Це річ певніша, ніж одруження.
Та коли Макхіт поїхав на набережну Темзи до Брауна спитати у нього поради в одній справі, на нього там чекала прикра несподіванка.
— Значить, це був Груч? — накинувся на нього Браун,— Оце-то докотився! Ти хоч газети читав?
Гнів його мав серйозні підстави. Преса страшенно роздула історію з пограбуванням криміналістичної виставки. Газети найбільше глузували з того, що грабіжницькі інструменти здобуто в поліції шляхом грабунку. Браун був обурений до краю і говорив дуже різко.
— Я ж тебе не чіпаю,— казав він Макхітові,— то міг би й ти хоч трохи зважити на мою кар'єру, цього я маю право сподіватися від тебе. Досі ми вели чесну гру. Я не заперечую, що не досяг би своєї посади так легко без тих арештів, які ти дав мені змогу здійснити. Але для мене наші стосунки, що зав'язалися ще в часи спільної служби в Індії, важать більше, ніж звичайні ділові зв'язки! А ти порушуєш найелементарніші правила взаємин між давніми друзями. Я дорожу своєю службою. Якби я це любив своєї професії, я обрав би якусь іншу. Але ж я не якийсь там муляр. З моїми здібностями я можу надіятись на посаду начальника поліції. Тут річ не в нашивках, як ти, може, думаєш. Просто мені нестерпна навіть думка про те, що ця посада може дістатись тому йолопу Вільямсові. Хіба він годен її зайняти? Отже, щоб до вечора інструменти були в мене і той, хто їх украв, теж.
Макхіт приголомшено слухав його. Він зрозумів, що наступив Браунові на мозолю, і йому лишалося тільки виправдовуватись, пояснювати, що спонукало його до цієї крадіжки.
— Якщо тобі притьмом потрібні гроші,— вже трохи лагідніше сказав Браун,— то хіба нема інших способів? Чого ти не цідеш до якого-небудь банку? Хіба, крім Національного депозитного, вже й банків нема?
На це Макхіт відказав, що теперішній стан його крамниць, та й організації, яка закуповує товари, навряд чи може спокусити банки фінансувати їх. Без пристойної контори в Сіті він не зможе зробити нічогісінько.
Отоді Браун показав себе з найкращого боку. Він сам, не дожидаючи відвертіших натяків, запропонував позичити Макхітові трохи грошей.
— Навіщо йти незаконним шляхом? — почав він переконувати Макхіта.— Цього не слід робити. Комерсант не грабує. Комерсант купує й продає. І цим він досягає того самого. Пам'ятаєш, Макі, як ми під Пешаваром лежали на рисовому полі й на нас сипався свинцевий град? Ти ж тоді не схопився з землі й не кинувся на сікхів з ломакою.
Так робити було б непрофесіонально, а отже — й недоцільно. Ти кажеш, що твоїм крамницям треба спершу надати такого вигляду, щоб вони стали принадними для банків? Ну, гаразд, надай їм такого вигляду. Чом ти не звернешся до мене? Якщо тобі незручно брати в приятеля гроші, плати йому проценти! Плати мені більший процент, ніж будь-кому іншому,— двадцять або, про мене, й двадцять п'ять процентів! Тоді вийде, що не я тобі, а ти мені робиш послугу. Я знаю, що ти працюєш не покладаючи рук. І я не хочу, щоб ти збився на криву стежку, мов якийсь дурний обиватель, що, не тямлячи нічого в комерції, починав красти. Ти повинен раз і назавжди порвати з такими людьми, як отой твій Груч. Зав'язуй контакти з банками, як усі комерсанти! Це ж зовсім інша річ!
Макхіт був глибоко зворушений. Обом їм, людям, загартованим життєвими бурями, не легко було виповісти свої почуття. В таких ситуаціях збентежений погляд може бути красномовніший за палкі обійми.
— Пізнаю тебе, Фредді,— здушеним голосом сказав Макхіт,— Неважко знайти людей, що допоможуть тобі доброю порадою. Що ж, і за те спасибі. Але ти допомагаєш і матеріально. Оце й є справжня дружба. Дружня рука...
— Я вимагаю тільки одного,— додав Браун, уп'явшися в Макхіта пильним поглядом,— я вимагаю, щоб ти відмежувався від таких людей, як Груч і ОТара. Якщо не зараз, то принаймні тоді, коли виплутаєшся з найтяжчої скрути. Та операція, що ти її плануєш, дасть тобі таку змогу. І якщо я зараз простягаю тобі дружню руку, то тільки тому, що хочу колись бачити тебе в іншому оточенні. Я не кажу, що це неодмінно має статися сьогодні чи завтра.
Я знаю, що такі елементи— тобі ще потрібні, щоб вийти * в люди. Але колись ти повинен їх позбутися, я вимагаю цього.
Макхіт, зі сльозами на очах, мовчки кивнув головою.
Щасливий, пішов він від Брауна. Вони ще домовились--поки що пощадити Груча й арештувати за крадіжку інструментів іншу людину. Інструменти Макхіт приніс зразу після обіду.
Браун також дотримав слова. Добути грошей йому було не дуже легко. Довелося спершу зробити облаву в деяких розважальних закладах, і Макхіт сам помітив сліди його зусиль у домі місіс Лексер у Танбріджі, де він звичайно відпочивав увечері кожного четверга: дівчата гірко скаржились на відрахування з їхнього заробітку, які зробила місіс Лексер.
Зате через тиждень Макхіт дістав кошти на розширення своїх "закупівель".
Удвох з ОТарою він розробив точний план кампанії.