Копійчаний роман - Брехт Бертольт

Він оглянувся на свого писаря, що колись був його роботодавцем.
— Смізі,— спитав він його,— а якби мене тоді не відняли в тебе, ти справді мав би певний шматок хліба?
— А чом же ні? — відказав той.
— Так тоді ж діло ясне! — вигукнув суддя, і голос його тремтів від збудження.— Тоді зрозуміло, що таке ваш фунт! Устань, Мері, підійди сюди, хлопче, і ти стань до них, Смізі!
І переможно обернувся до родичів обвинуваченого:
— От де ваш фунт! Це ми — ваш фунт! Людина людині фунт! Хто не має кого визискувати, той визискує сам себе! Докопались нарешті! А ви ще приховували! Он стіна — де той муляр, що склав її? Йому заплачено за роботу сповна? А оцей папір? Хтось же його зробив? Чи він одержав усе, що йому належалось? Або стіл. Хіба тому, хто стругав оці дошки, ніхто нічого не лишився винний? А ота білизна на шворці! А сама шворка! Та й дерево — воно ж не само тут виросло, його хтось мусив посадити! І оцей ніж! Чи за все заплачено? Сповна? Вже ж, що ні! Треба розіслати циркуляр — просять об'явитися всіх, хто не одержав сповна за свою роботу! Самих підручників історії та біографій нам не досить! Давайте-но сюди списки на платню!
І, повернувшись до обвинуваченого, загримів:
— Твою провину доведено! Ти все перекрутив! Сіяв неправду! І я тебе засуджуїр! За пособництво! Бо ти дав
у руки своїй братії цю притчу! А вона — теж фунт, і нею визискують людей! І всіх, хто її поширює, хто сміє розповідати такі речі, я теж засуджую! До страти! Але й це ще не все! Хто слухає такі байки і не виступає відразу
проти цієї брехні, того я теж засуджую! А що я й сам слухав цю притчу і мовчав, то я й себе засуджую до страти! І сів, облитий потом.
Через кілька днів Ф'юкумбі заарештували. На превеликий подив солдата, його судили за вбивство Мері Свеєр. Присудили його до страти і повісили під захоплені вигуки великого натовпу дрібних крамарів, шбачок, інвалідів війни та жебраків.