Дерсу Узала - Арсеньєв Володимир

Присвячується пам'яті Дерсу.

Автор

Розділ перший ВІД'ЇЗД

План експедиції.— Мули.— Кінське спорядження.— Інвентар.— Харчові бази.— Прибуття Дерсу.— Допомога моряків.— Затока Петра Великого.— Острів Аскольд.— Затока Преображення.—1 Плавання па міноносцях.— Прибуття в затоку Ольга.— Висадка на берег.— Горбуша.

Із січня по квітень 1907 року я був зайнятий складанням звітів за минулу експедицію і тільки в середині травня зміг почати готуватися до нової подорожі. У цих приготуваннях є завжди багато принадності. Загальний план експедиції було давно вже продумано, лишалося тільки розробити деталі.

Тепер треба було обстежити центральну частину Сіхоте-Аліню, між 45° і 47° північної широти, узбережжя моря від того місця, де було закінчено роботи минулого року, тобто від бухти Терией на північ, скільки дозволить час, і потім маршрут по Бікіну до річки Уссурі.

Організація експедиції 1907 року в цілому була така ж, як і в 1906 році. Зміни зробили тільки в деяких пунктах на підставі торішнього досвіду.

Новий загін складався з дев'яти стрільців 1, ботаніка М. А. Десулаві, студента Київського університету П. П. Бор-Дакова і мого помічника О. І. Мерзлякова. Вільнонайманим препаратором пішов брат останнього — Г. І. Мсрзля-Ков. Замість коней цього разу взяли мулів. Маючи міцніший Крок, вони добре ходять у горах і невимогливі до корму, зате грузнуть у болотах. В загоні лишилися ті самі собаки: Лісовик і Альпа.

У кінському спорядженні довелося зробити деякі зміни. Досвід показав, що пута — річ малопридатна. Вони чіпляються за пні, кущі, і це дуже стримує рух коней, інколи

зовсім прив'язуючи їх до місця*. Коні часто рвуть пута і гублять, особливо вогкої й дощової погоди. Замість пут ми купили канат для конов'язі, вдвоє більше недоуздків і дзвіночки.

ЛУ господарській частині теж довелося дещо змінити. Наприклад, ми зовсім відмовилися ' від мідних чайників. Вони важкі, їх треба часто лудити, у них часто відпаюються носики. Незрівнянно кращі звичайні алюмінієві казанки різного діаметра. Вони міцні, дешеві, легкі, і в дорозі їх можна вкласти один в одного. Для ловлі риби в річках ми взяли з собою невеличкий невід.

Найважливіше в поході — вміти зберегти сірники від вологи. Часто-густо доводиться вимокнути до рубця. У таких випадках ніяка обгортка із шкіри чи гуми не допомагає, В час сльоти сірники не загоряються навіть тоді, коли вони не були підмочені. Найкращий засіб — закупорити сірники в дерев'яну коробку з добре припасованою накривкою. Від сирості дерево набрякає, і кришка ще щільніше прилягає до країв коробки. Цей недоторканний запас сірників я зберігав у своїй сумці. Стрільцям для тютюну купили гумові кисети із зашморгом. Крім того, на всякий випадок ми взяли з собою целулоїд, кремінь, кресало, трут і палену ганчірку,

Інструменти і прилади були ті самі, що й минулого року. Додали тільки теслярський інструмент: бурав діаметром 8 міліметрів, рубанок, долото, терпуг і поперечну пилку з розводкою. Фотографічні пластинки для збереження від вологи запаяли в цинкові коробки — в кожній по дюжині. Не забули і про подарунки для тубільних жінок та дітей — намисто, гудзики, гарус, шовкові нитки, голки, дзеркала, складані ножики, сережки, персні, різні брелочки, ланцюжки, стеклярус і т. ін. Найціннішими подарунками для чоловіків були сокири, пилки, берданки кавалерійського зразка і вогнеприпаси.

За місяць наперед О. І. Мерзляков виїхав до міста Владивостока купувати мулів для експедиції. Важливо було придбати тварин непідкованих, з міцними копитами. О. І. Мерзлякову доручили відправити мулів на пароплаві в затоку Ринда, де й лишити їх під доглядом трьох стрільців, а самому їхати далі і влаштувати на узбережжі моря харчові бази. Таких баз намічено було п'ять: в затоці Джигіт, у бухті Терней, на річці Такемі, на річці Амагу і на річці Кумуху, біля мису Кузнецова..

У квітні все було закінчено, і О. І. Мерзляков повернувся до Владивостока. Треба було ще викопати деякі попередні

роботи, отож я лишився тижнів на два в Хабаровську.

Я скористався з цієї затримки і послав Захарова в Анучино шукати Дерсу2. Він мав повернутися до Уссурійської залізниці і чекати моїх розпоряджень.

Від села Осиновки Захаров поїхав поштовими кіньми, зазираючи у кожну фанзу 3 і розпитуючи зустрічних, чи не бачив хто старика-гольда із роду У зал а. Трохи не доїжджаючи урочища Анучина, у фанзочці край дороги він застав якогось гольда-мислив-ця, що ув'язував торбинку і розмовляв сам із собою. На запитання, чи не знає він гольда Дерсу У зал а, мисливець відповів:

— Це моя.

Тоді Захаров пояснив йому, чого він приїхав. Дерсу зразу ж почав збиратися. Переночували вони в Анучині і вранці вирушили назад. 13 червня я закінчив свої справи і попрощався з Хабаровськом. На станції Іполітовка Захаров і Дерсу пробули чотири доби, потім за моєю телеграмою вийшли до поїзда і сіли в наш вагон.

Я дуже зрадів приїздові Дерсу. Весь день ми з ним розмовляли. Гольд розповідав про те, що у верхів'ї річки Санда-Ваку взимку піймав двох соболів, за які виміняв у китайців ковдру, сокиру,

казанок і чайник, а за решту грошей купив китайської дрелі і з неї пошив собі новий намет. Патрони він купив у р.осіян-мисливців, удегейські жінки пошили йому взуття, штани і куртку. Коли сніг почав танути, він перейшов в уро-чищ'е Анучнно і тут жив у знайомого старого гольда. Бачачи, що я довго не з'являюся, він став полювати і вбив пан-тача-оленя, роги якого залишив у кредит китайцям.

Між іншим, в Анучині його обікрали. Там він познайомився з якимось промисловцем і, за своєю наївною щирістю, розповів йому про те, що соболював узимку па річці Баку й вигідно продав соболів. Промисловець запропонував старому зайти в шинок випити вина. Дерсу охоче погодився. Відчувши себе напідпитку, гольд віддав своєму новому приятелеві на схов усі гроші. На другий день, коли Дерсу прокинувся, промисловця вже не було* Дерсу ніяк не міг цього зрозуміти. Люди його племені завжди віддавали одне одному на схов хутра і гроші, і ніколи ніщо не пропадало й

В той час регулярного пароплавного сполучення по узбережжю Японського моря не було. Переселенське управління вперше для спроби зафрахтувало пароплав "Эльдорадо", який ходив тільки до затоки Джигіт. Певних рейсів ще не було, і адміністрація сама не знала, коли повернеться пароплав і коли він знову вийде в плавання.

Нам не пощастило. Ми приїхали у Владивосток через два дні після відплиття "Эльдорадо". Мене ‘виручили П. Г. Тігерстедт і А. Н. Пель, запропонувавши пливти з ними на міноносцях. Войи прямували до Шантарських островів і по дорозі обіцяли доставити мене й моїх супутників до затоки Джигіт 2.

Міноносці вирушали в плавання аж у другій половині червня. Довелося з цим миритися. По-перше, у нас не було іншої нагоди добратися до затоки Джигіт, а по-друге, проїзд морем на військових суднах давав мені змогу заощадити значну суму грошей. Крім того, втрата часу у Владивостоці наполовину окуплялася швидкістю пересування міноносців.

22 червня, після полудня, ми перейшли на судна. Увечері в каюті розмови наші з моряками затягнулися далеко за північ. Я сподівався добре заснути, але не пощастило. Задовго до світанку почався сильний шум — знімалися з якоря. Я одягнувся і вийшов на палубу. Світало; з води піднімався густий туман; було холодно і вогко. Щоб не заважати матросам, я пішов знов у каюту, вийняв з чемодана зошити і почав свій щоденник. Незабаром легке хитання сповістило про те, що ми вийшли у відкрите море. Шум на палубі почав стихати.

На морській карті Лаперуза. 1787 року затока Петра Великого зветься затокою Вікторії, Альбертів півострів (що тепер зветься півостровом Муравйова-Амурського) і Євгеніїв архіпелаг (острови Руський, Шкота, Попова, Рей-неке і Рікорд) поділяють її на дві частини: затоку Наполеона (Уссурійська затока) та бухту Герін (Амурська затока) 3.

Десь пів на одинадцяту міноносці були на траверсі острова Аскольда, який китайці називають Ціндао, тобто "Зелепий острів". Якимись силами відірваний від материка, цей кусок суходолу з високими скелястими берегами має форму підкови, поверненої відкритим боком на південь. Його продовженням у напрямі до материка буде острів Путятін і мис Майдль. Тепер Аскольд відомий як природний розплідник плямистих оленів.

Років п'ятнадцять тому тут було до чотирьох тисяч оленів. Внаслідок браконьєрства, великих снігів і прогресивного погіршення паші кількість тварин швидко зменшувалась, і тепер па всьому острові їх налічується не більше як півтораста голів. Вибираючи лише кормові трави, олені тим самим сприяли поширенню на острові рослин, непридатних для корму. Цілковита ізоляція і кровозмішення зменшили плодючість до мінімуму. Олені вимруть, якщо їм не дадуть нової крові з материка. Вла-' дивостоцьке товариство аматорів мисливства, якому належав тоді острів, мало думало про це, і тепер Аскольд-ський розплідник на краю загибелі.

Другою характерною рисою острова є золотий приїск. Розробку проводять роздрібненням рудної породи, а потім добувають з неї золото за допомогою амальгамування живим сріблом.

У відкритому морі ми зустріли китів-смугачів і касаток. Кити пливли повільно в певному напрямі, мало звертаючи уваги на міноносці, а касатки погнались за суднами і, коли порівнялися з нами, почали вистрибувати з води. Стрілець Загурський стріляв; двічі він промахнувся, а на третій раз поцілив. На воді з'явилася велика кривава пляма. Після цього всі касатки одразу зникли.

До смеркання ми дійшли до затоки Америка і тут заночували, а другого дня вирушили далі. Після полудня 27ччервпя ми обійшли мис Поворотний і взяли напрям на ЧМо (норд-ост). Годині о четвертій дня погода погір-шала, зі сходу насувався туман, і, хоч вітру ще не було, море дуже хвилювалося. Це пояснюється тим, що хвилі часто випереджають вітер.

Міноносці йшли обережно, навпомацки, розмірюючи свій хід з показниками лага. Дивно, як у темряві і в такому тумані моряки розшукали затоку Преображення і через вузький прохід увійшли в бухту (45° 54' півн. шир. і 151° 34' схід. довг.).

Вночі подув сильний вітер, і море розбурхалося. Вранці, незважаючи на негоду, міноносці знялися з якорів і рушили далі. Я не міг сидіти в каюті і вийшов на палубу.