На уламках щастя - Дана Лонг

– Як тобі Віра? – мені цікаво дізнатися її думку.

– Хороша дівчина, скромна. Андрію, а як же Ілона?

– Ілони в моєму житті більше немає.

– Отже, вам так і не вдалося помиритися? Ви були такою чудовою парою. Чому ж усе так сталося, синку?

– Скажімо так, я був для неї недостатньо хорошим чоловіком.

– Та як же це? – розгублено запитує мама.

– Вона віддала перевагу іншому. Так буває в житті, але ти не засмучуйся з цього приводу, адже тепер у моєму житті з'явилася жінка, яка кохає мене по-справжньому, і без якої я теж не уявляю свого життя. А ще, ти скоро станеш бабусею.

– Я вже здогадалася, синку.

– Яка ти в мене прониклива, – я обіймаю її і цілую в щоку. – Я хочу, щоб ви прийняли Віру в сім'ю. Вона чудова і я досі не розумію, за які заслуги мені пощастило зустріти її.

– Просто ти гарна людина, а добро завжди тягнеться до добра. Не турбуйся, синку, ми з батьком зовсім не проти Віри. Просто ми зовсім не очікували, що замість Ілони ти привезеш іншу дівчину, з якою плануєш створити сім'ю. Але якщо ти щасливий, то ми щиро раді за вас обох.

– Дякую, мамо.