О, мій Бос - Ірен Васильєва

Елізабет

Потік бажаючих привітати новоспечених батьків просто зашкалював. Постійно приносили квіти та подарунки. Телефон не збирався замовкати. А двері її палати скоро впадуть, від частого відкриття та закриття.

Елізабет з жахом дивилася на купу плюшевих створінь, що стрімко збільшується. Яка вже займала пристойну частину її палати.

Та що там казати. Деякі ыграшки її навіть лякали, бо були точно вище за неї. І ночами їй здавалося, що вони на неї дивляться.

Вона боялася одного разу, вони заповнять всю палату, і вона разом з малюком просто серед них загубиться.

З одного боку гори іграшок, з іншого – тонни квітів. Так. На мою думку, у неї починається розвиватися клаустрофобія. І, або вона потихеньку зійде з глузду від занепокоєння, або підхопивши свого малюка звалить з відси якомога далі. Далеко, далеко від цього плюшево-квіткового апокаліпсу.

- Майкл мені вже нема де ставити всі ці кошики з квітами. - Елізабет важко зітхнула. - А всі ці іграшки. - Вона махнула рукою у бік купи плюшевих створінь, що горою лежать біля вікна. – Навіщо нам їх стільки? Та якщо наше маля захоче з ними пограти, боюся його чого доброго ще й привалити може.

Майкл розреготався. Він, розташувавшись у кріслі біля вікна, гойдав мирно сплячого сина.

- Мила не хвилюйся ти так, я все влагоджу - він притягнув її однією рукою до себе - Частину іграшок відправимо до дитячого будинку, нехай діти там порадіють. Ну а квіти - він задумався - Навіть не знаю, що нам з ними робити.

- Може персоналу роздамо?

- Як скажеш мила.

- А може, вони підуть у якості тонни привітань Хлої з Томом на їх заручини?

Майкл, зсунувши брови, дивився на дружину.

- Які ще заручини? Я чогось не знаю?

Елізабет була задоволена.

- Мені дзвонила Хлоя. Том зробив їй пропозицію.

Майкл почав обурюватися на друга, що той не повідомив йому такі хороші новини. Зібрався вже діставати свій телефон. Щоб саме особисто висловити йому свою думку з цього приводу.

- Значить, як пити зі мною і скаржитися на поганий настрій так потрібен друг. А як повідомити хороші новини так можна і не поспішати

Майкл лукаво примружився.

- Любий, мені щось зовсім не подобається твій погляд. Що ти вже задумав?

- Ні ні нічого. Просто планую наш холостяцкий вечір.

-Що? Який ще холостяцкий вечір?

Майкл уже мав намір виправдовуватися. Щоб заспокоїти дружину. Як у кімнату ввалилися Шон та Дарсі Фор. З величезним білим слоном та кошиком квітів. Побачивши поповнення у вигляді квітів та плюшевих звірят, Елізабет застогнала.

Майкл глянув на неї з розумінням.

- Потерпи мила. Прошепотів він дружині, цілуючи її біля скроні, та вітаючи гостей.

І тут розпочалося. Мама з татом мовили на перебій один одному. Мама закидала порадами, як правильно мені потрібно дбати про її улюбленого онука.

- Не забудь, що перед купанням обов'язково перевір ліктем, на скільки гаряча вода.

- Мама - простогнала та у відповідь - У мене є спеціальний градусник, призначений саме для таких ситуацій. Тож нема чого хвилюватися.

- Знаєш, ми тебе і без усяких нововведень виростили. І нічого, ось дивись яка вимахала. Градусник може зламатися. І мій онучок може обпектися або замерзнути. А він у мене один. Лікоть ніколи не підводив. Тож слухай матір і не перебивай.

Елізабет дивилася на Майкла шукаючи в ньому підтримку. Але той зараза тільки піддакував тещі. І згідно ківав. Та, звісно, ​​була щаслива такому розумінню з боку зятя, і надихалася на побажання ще більше.

- Купуючи памперси, читай будь ласка склад. Що б у малюка не було алергії. Ми, звичайно, ними не користувалися, коли ти була ще маленька. Але я читала в інтернеті, що, якщо їх правильно підібрати, шкоди не буде.

- Добре мама.

Дівчина важко зітхнувши здалася натиску матері. З нею легше погоджуватися, ніж сперечатися.

- А ось коли підросте наш Алекс, навчу його рибалити. На полювання ходитимемо. Там із наметами в походи... - говорив батько, перебиваючи матір.

- А ось прогулянкову коляску треба тепленьку вибирати. Не дай бог простигне наша крихітка ...

Мама не відставала від батька, і також безцеремонно вставляла свої поради в його міркування.

Елізабет вже було зібралася закричати від емоцій, що наринули. Квіти, іграшки, тато, що не припиняє потік порад матері, будує плани на невинного малюка, не питаючи на те дозволу батьків. Від нападу паніки її врятував містер Реймс старший.

Він тихо обійняв її позаду, притискаючи до себе. Елізабет було злякалася несподіваного гостя, що обіймає її. Але помітивши щасливий погляд чоловіка, трохи заспокоїлася. Від дуже ревнивий. І не кожному було дозволено мене обіймати. А якщо він такий спокійний означає, значить усе добре. Хвилюватися нема чого.

- Привіт Елізабет.

Вона, почувши голос свого свекра, посміхнулася.