💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Читаємо онлайн Опікун - Єва Олесь

- Ось твої докази, Софійко.

Кедрін вмикає відео, на якому дівчина спершу знімає половину свого обличчя і стогне, а потім опускає камеру вниз. Вона сидить на Ромі, поки він насаджує її на себе. Я впізнала його за татуюванням на грудях зліва. Картинка трясеться, лунають хлопки в суміші з жіночим голосом, і відео закінчується.

- Він не дешевить, замовляє найдорожчих. Я ледве домовився з нею. Ну як, боляче на це дивитися? Чи ти все-таки знала і тому зараз не плачеш? Готовий заприсягтися, що ти все вже виплакала.

Піднімаю на нього свій спустошений погляд. Не тому, що боляче, а тому, що він мене вже притиснув. Приніс докази, як я й просила.

Кедрін торкається моїх прядок, що впали вперед, мацає їх.

- Яку ж красу він із тебе все-таки зробив. Знаєш, я вирішив тебе нікому не віддавати, Равська. Будемо записувати такі самі відео і скидати йому. А може навіть наші відео будуть довшими й гарячішими.

Відбиваю його руку від себе і кидаюся назад за ножем, уже не думаючи ні про що. Не бувати тому, про що він фантазує.

Владислав ловить мене за волосся, я зойкаю від болю. Він розвертає мене до себе. До підборіддя притуляється крижане залізо. Він вдавлює дуло в мою шкіру, тіло кам'яніє від страху.

- Що ж ти за дівча таке, що з тобою можна говорити тільки силою? Ти, напевно, про це не думала, але в мене завжди є третій варіант, Равська. І я, напевно, виберу його, бо з тобою ду-у-уже складно.

Кедрін не жартує. В повітрі відчувається його щирість і цілеспрямованість. Час ніби сповільнюється в передчутті смерті.

- Я при надії.

Чорні очі в секунду перестали витягати з мене життя, рука Кедріна послабила хватку на волоссі.

- Ти брешеш. 
- Подивіться в мене в сумочці тест. Я зробила його зранку, - блефую.

Я знала, що такий, як Кедрін, не чіпатиме жіночих штучок. Подібні чоловіки занадто гидливі до цього. 
Саме тому він не просить доказів.

- То він тебе зіпсував...

Владислав гидливо відпускає мене, практично відскакує на два кроки назад.

- Забруднив такі великі гроші, бляха.
- Це дитина, а не бруд, - відстоюю примарну вагітність. 
- Ніхто не захоче купувати спотворену жінку. Навіть якщо ти зробиш аборт - в тобі вже була істота, яку в тебе скінчив чоловік, - кривиться Кедрін. 
- Але ж це найкраще, що я можу для нього зробити. Ми довго намагалися.

Владиславу точно неприємна ця розмова. Він ледве не плюється.

- Це дуже нерозумно з твого боку, дівко, - ховає пістолет за пояс на спині. 
- Що саме? 
- Народжувати дитину тому, хто тебе ні в що не ставить. Ти голосно розмовляєш, а це притаманне тим людям, чию думку обходять стороною. Чи була дитина твоєю ідеєю, Равська?

Підкидаю брови на його психоаналітичні здібності.

- Ромі важлива моя думка, тож ми вдвох планували збільшити сім'ю. 
- Він просто дозволяє тобі так вважати.

Кедрін хапає свій телефон зі стійки, йде в бік передпокою і перед тим, як піти геть, вирішує вбити мене морально, адже фізично цього зробити не зміг:

- Запитай у нього, чому ти не спілкуєшся зі своїми батьками. Ти ж давно про них не чула, дівко? Не знаю, чи казав тобі твій чоловік, але батько твій в інвалідному візку, а мати працює на базарі, доки донечці не соромно жирувати у великому місті. Будуєш нове життя, а їм не дістається навіть крихти з твого столу.

Мої батьки - це окрема історія, сповнена болем. 
Ця потвора знала, куди бити, щоб не піти в повному програші.

Владислав ляскає вхідними дверима, залишаючи мене в спокої.

Невже я нарешті його позбулася?

Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
Відгуки про книгу Опікун - Єва Олесь (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: