Опікун - Єва Олесь
- Ось твої докази, Софійко.
Кедрін вмикає відео, на якому дівчина спершу знімає половину свого обличчя і стогне, а потім опускає камеру вниз. Вона сидить на Ромі, поки він насаджує її на себе. Я впізнала його за татуюванням на грудях зліва. Картинка трясеться, лунають хлопки в суміші з жіночим голосом, і відео закінчується.
- Він не дешевить, замовляє найдорожчих. Я ледве домовився з нею. Ну як, боляче на це дивитися? Чи ти все-таки знала і тому зараз не плачеш? Готовий заприсягтися, що ти все вже виплакала.
Піднімаю на нього свій спустошений погляд. Не тому, що боляче, а тому, що він мене вже притиснув. Приніс докази, як я й просила.
Кедрін торкається моїх прядок, що впали вперед, мацає їх.
- Яку ж красу він із тебе все-таки зробив. Знаєш, я вирішив тебе нікому не віддавати, Равська. Будемо записувати такі самі відео і скидати йому. А може навіть наші відео будуть довшими й гарячішими.
Відбиваю його руку від себе і кидаюся назад за ножем, уже не думаючи ні про що. Не бувати тому, про що він фантазує.
Владислав ловить мене за волосся, я зойкаю від болю. Він розвертає мене до себе. До підборіддя притуляється крижане залізо. Він вдавлює дуло в мою шкіру, тіло кам'яніє від страху.
- Що ж ти за дівча таке, що з тобою можна говорити тільки силою? Ти, напевно, про це не думала, але в мене завжди є третій варіант, Равська. І я, напевно, виберу його, бо з тобою ду-у-уже складно.
Кедрін не жартує. В повітрі відчувається його щирість і цілеспрямованість. Час ніби сповільнюється в передчутті смерті.
- Я при надії.
Чорні очі в секунду перестали витягати з мене життя, рука Кедріна послабила хватку на волоссі.
- Ти брешеш.
- Подивіться в мене в сумочці тест. Я зробила його зранку, - блефую.
Я знала, що такий, як Кедрін, не чіпатиме жіночих штучок. Подібні чоловіки занадто гидливі до цього.
Саме тому він не просить доказів.
- То він тебе зіпсував...
Владислав гидливо відпускає мене, практично відскакує на два кроки назад.
- Забруднив такі великі гроші, бляха.
- Це дитина, а не бруд, - відстоюю примарну вагітність.
- Ніхто не захоче купувати спотворену жінку. Навіть якщо ти зробиш аборт - в тобі вже була істота, яку в тебе скінчив чоловік, - кривиться Кедрін.
- Але ж це найкраще, що я можу для нього зробити. Ми довго намагалися.
Владиславу точно неприємна ця розмова. Він ледве не плюється.
- Це дуже нерозумно з твого боку, дівко, - ховає пістолет за пояс на спині.
- Що саме?
- Народжувати дитину тому, хто тебе ні в що не ставить. Ти голосно розмовляєш, а це притаманне тим людям, чию думку обходять стороною. Чи була дитина твоєю ідеєю, Равська?
Підкидаю брови на його психоаналітичні здібності.
- Ромі важлива моя думка, тож ми вдвох планували збільшити сім'ю.
- Він просто дозволяє тобі так вважати.
Кедрін хапає свій телефон зі стійки, йде в бік передпокою і перед тим, як піти геть, вирішує вбити мене морально, адже фізично цього зробити не зміг:
- Запитай у нього, чому ти не спілкуєшся зі своїми батьками. Ти ж давно про них не чула, дівко? Не знаю, чи казав тобі твій чоловік, але батько твій в інвалідному візку, а мати працює на базарі, доки донечці не соромно жирувати у великому місті. Будуєш нове життя, а їм не дістається навіть крихти з твого столу.
Мої батьки - це окрема історія, сповнена болем.
Ця потвора знала, куди бити, щоб не піти в повному програші.
Владислав ляскає вхідними дверима, залишаючи мене в спокої.
Невже я нарешті його позбулася?