Опікун - Єва Олесь

Його відповідь мені зовсім не сподобалася, бо я сподівалася на щось інше. На щось більш безпечне.

- А можна якось без участі Роми? 
- У сенсі без участі Роми? - Валерій обурено підкидає брови. - Ти хочеш, щоб в питанні, яке стосується лише тебе і твого чоловіка, допоміг я або якийсь перехожий, дівко?

Прикро підтискаю губи на сувору реакцію свекра. В його тоні чутно знайоме вичитування.

- Ви б могли натякнути Ромі, що поки що не треба зустрічатися з дівчатами, бо чули, що Кедрін за нами полює. Тоді у Владислава не буде доказів, і він від мене відчепиться.

Равський-старший вирячується на мене, як на ідіотку:

- Ти реально вважаєш, що людина, яка працює в чорному бізнесі, викликає тебе на розмови заради того, щоб у висновку відчепитися?

Багатозначно мовчу, бо тепер це виглядає дійсно нерозумно. 
Свекор помітно дратується, знов міркує з хвилину.

- Влізла ти, дівко, туди, де ніц не тямиш. Відкрию тобі таємницю: для Владислава жіноча думка рівносильна порожньому звуку. Він тебе майже не слухає, а всього-навсього ходить як навколо шматка м'яса, поки ти вважаєш, що щось там вирішуєш і домовляєшся з ним. Ти ж для Кедріна як омріяне брязкальце, яке є в когось, але не в нього. Ще й під забороною. І зачепився він тільки тому, що Рома довго не давав до тебе підібратися, а тут ти сама з радістю базікаєш, поки чоловік не бачить. 
- Тобто зради тут не при чому? 
- Уже при чому, бо ти зажадала доказів. Сама увійшла в його гру і загрузла в ній.
- Але Рома сам казав усе заперечувати. 
- Заперечувати - це сказати "ні, не вірю" і піти, а не просити докази, що потягне за собою подальші зустрічі, які йому на руку.

О, дідько. Я робила все по вказівках Равського, але, схоже, погано його слухала.

- А щодо зрад - Кедрін сам зрадник, яких пошукати, тож йому абсолютно байдуже, чи спить з кимось на стороні твій чоловік. 
Він лише забавляється твоїми жалюгідними спробами все владнати без Роми. І не хоче, щоб ти проговорилася своєму чоловікові тільки тому, що той швидко все вирішить. Було б це не так - він розмовляв би про все з самим Ромою. Ніхто не вирішує чоловічих питань із жінками. 
- То навіщо це Кедріну? 
- А мені звідки знати? Це ж бандитське кодло. В них може бути купа причин.

Я повна дурепа, бо думала, що вирішую свої проблеми. Насправді, я лише погіршую проблеми Равського.

- Допоможіть мені все владнати без Роми, - благаю свекра.

Валерій роздратовано хитає головою через мою впертість.

- Ти, схоже, не розумієш, за ким ти заміжня, якщо вважаєш, що від нього можна щось приховати. Мій син все одно дізнається, що ти накоїла за його спиною. І приб'є тебе.

Равський-старший підпалює сигару, трохи опускає вікно. Знервовано палить.

- Я не скажу синові, але він і без мене дізнається, дорогенька. 
- Він досі не здогадується. 
- Це значить лише те, що в тебе залишилося обмаль часу. Справи з Кедріним вилізуть назовні, бо Рома має свої вуха довкола. Якщо йому ще не донесли, то це станеться незабаром. І це буде страшніше за все інше. Як не встигнеш розповісти першою - молися, невісточко.

Шумно ковтаю клубок у горлі. 
Я ще сильніше боюся розповісти про все Ромі, бо навіть його батько каже, що я сильно проштрафилася.

- Я йому створила великі проблеми, - каюся, ніби це мене врятує.
- Дуже великі, - підтверджує свекор, потягуючи сигару. - Я б на його місці тебе прикінчив. Тож не зволікай, невістко, нехай краще він дізнається все від тебе, наб'є тобі одне непосидюче місце і якомога швидше все вирішить. Він злитиметься, але твоє зізнання на твою ж користь. В тебе просто немає іншого виходу, дорогенька.

Валерій заховав свою зміїну натуру десь за серйозністю. Сьогодні він спілкується зі мною не так, як у нашу першу зустріч. Можливо, це тому, що я входжу в його сім'ю і ношу його прізвище, але відчувається в ньому щось людське. Навіть батьківське.

Свекор висаджує мене на сусідній від мого будинку вулиці, коли розмову закінчено. Чорний джип Равського-старшого не рухається з місця, поки я його бачу. 
Стежить, щоб дійшла живою.

Після приходу додому ховаю новий телефон під ліжком і збираюся в університет. 
Викликаю таксі вже зі свого айфона, щоб Кедрін не запідозрив про те, що я здогадалася, чому його людина знаходить мене скрізь і завжди.

Перед тим, як поїхати, натикаюся на Равського в кухні. 
Я не можу зізнатися в усьому зараз. Дивлюся на нього й уявляю, як цей чолов'яга залишить від мене мокре місце. 
Мені потрібно все правильно сформулювати, якось обережно розповісти те, що обережно не розкажеш.

Ну навіщо ж я в це вплуталася?

Ігор супроводжує таксі дорогою до університету, так само увесь день сидить у машині неподалік навчального закладу, нагадуючи, що я маю поговорити з Равським, хоч би як страшно не було.

Уже в кав'ярні я зустрічаюся з розумінням, що мені це все набридло. Набрид чужий неприємний погляд крізь тоноване вікно, його постійна присутність десь неподалік. І вічне передчуття, що ось-ось - і Кедрін захоче мене бачити задля своєї розваги, коли йому стане нудно.

Все тисне на мене і страшенно бісить. 
Чому я повинна постійно боятися? Чому якийсь чоловік не хоче залишити мене в спокої і дати жити моє молоде життя? Це ж через нього всі мої проблеми!

Залишаю конспект за столиком, а сумочку на стільці, прямую на вихід.

З машини мене буравлять поглядом, поки я підходжу все ближче й ближче. 
Стукаю нігтиками по склу, просячи опустити його. 
Ігор очікувано ігнорує мою спробу піти з ним на контакт.

Це дідькова остання крапля.

Дратівливо хитаю головою і нахиляюся вниз. 
Камінь, що вчасно опинився в потрібному місці, за мить розбиває скло з боку водія.

Перехожі обертаються на шум, скло розсипається дрібними крупинками, які навряд чи можуть поранити.
Ігор шоковано дивиться на мене, струшує з куртки залишки вікна.

- Передай своєму господареві, що я не вівця, щоб мене пасти.