Обіцяю бути твоєю - Адалін Черно

Він хапає мене за руку, мабуть, щоб ще більше налякати. Тільки ось куди вже сильніше, адже я й так тремчу. За Богдана я давно не боюся. Він дорослий чоловік, який може за себе постояти. Він той, хто впевнено керує цілим холдингом, я не можу трястися над ним, та і впевнена, що Ігор йому нічого не зробить, а от його синові. Колишня дружина живе з Ромкою у звичайній квартирі, без купи охорони й відеоспостереження. Немає потреби. Мало хто знає, що в Богдана є дружина й дитина, а ті, хто обізнаний, не є йому ворогами.

Але ось зараз стає страшно. Пальці Ігоря, що стискають моє зап’ястя, занадто сильно тиснуть. Починає боліти голова. Знову. Цього разу сильніше. Я хвилююся за крихітного малюка, який ні в чому не винен. Хіба він винен у тому, що його батько вибрав не ту жінку?

— Подумай про це, Лєро. Я ж можу зробити так, що одного разу його маленьке тільце знайдуть бездиханним.

Клацає блокування. Ігор дозволяє мені вийти на вулицю, що я негайно роблю. Вибігаю з його автомобіля й у два кроки підходжу до свого. Телефон, здається, забрав Ігор, але це вже неважливо. Яка, до біса, різниця, коли він прямим текстом погрожував синові Богдана, до якого я так сильно встигла прикипіти попри те, що Анжеліка успішно вилікувалася від залежності й займається сином, як відповідальна матір. Ми бачимося кілька разів на тиждень, але цього мені вистачає, щоб полюбити малюка й подарувати йому свою увагу в ці дні.

Страшно від людської жорстокості. Від того, що Ігор ні перед чим не зупиниться, аби я зробила так, як йому потрібно. Поки сиджу за кермом, не в змозі завести авто, автомобіль колишнього зупиняється поруч, він опускає вікно, щось говорить мені, але я не збираюся його слухати. Він усе сказав. Страшніше просто нікуди.