Мій найкращий ворог - Ірен Карк

Інга

Поклавши речі в багажник, ми поїхали вечірніми вулицями у бік мого будинку.

- Їсти хочеш? - запитав Олівер.

-Трохи, - зізналася я.

-Заїдемо в кафе чи замовимо доставку?-повернув голову в мій бік.

-Доставку. Хочеться в душ і переодягнутися у зручний одяг.
Він мовчки кивнув і перевів погляд на дорогу. Я рада була, що він не про що мене зараз не питав. Хоч я й готувала промову, щоб йому все розповісти і не вихопити за свою ідею, але з думками треба було ще зібратися. Я сама до кінця не вірила у те, що хочу це зробити.
Поки я переодягалася, їжу нам доставили і Олі виклав її на тарілки. Відкрив пляшку з вином і чекав на мене за столом. Вмостившись на зручному стільці, я взяла в руки вилку. Але варто було мені перевести погляд на друга, як шматок застряг у горлі.

-Може вже розкажеш? - не витримав він. - Те, що ти мені надіслала - це просто жесть! Звідки в тебе це все? Куди ти встигла влізти?

-Навіть поїсти не даси ...- пробурчала я і неквапливо почала розповідати про події останніх днів. Умовчавши про мої плани. Поки що.

- Такі собі справи, - протягнув він і залпом осушив келих. - Ну дає татко! Жаль не встиг з ним познайомитися! Мега-мозок! Ти просто не уявляєш яка там схема. Я добу не спав, розбираючись. Це просто щось! Людина, яка все це придумала реально крута!

-Розібрався?-з сумнівом запитала я.

-Ображаєш,-розтягнув він у усмішці губи.

-Розкажеш? -  відклала вилку. І налила ще вина собі та йому.

-Ти вже доїла?-я у відповідь кивнула. Олівер зібрав зі столу посуд і завантажив у посудомийку. Дістав ноутбук, з яким ніколи не розлучався і влаштувався поряд зі мною.На екрані з'явилися вже знайомі мені таблиці, правда тут я бачила позначки яких не було раніше.

-Повторюся: схема-вогонь! Дивись сюди! Людина, яка не розуміється на цьому, ніколи не зрозуміє. - тицьнув він пальцем на екран,- Я довго не міг збагнути, що це за набір літер та цифр. Наче й щось знайоме, але не міг зрозуміти що саме. І тут я згадав! "Скарб нації"!
Він стукнув себе по лобі і засміявся. Я зробила великий ковток з келиха і дивилася на нього, з надією отримати пояснення. Він зрозумів, що не справив належного ефекту і запитав:

- Ти фільм «Скарб нації» дивилася?

-Так, - кивнула я. - Тато його дуже любив, ми часто влаштовували вечірні перегляди всіх частин.

-Вже добре. Так ось, в одній із частин Томас Джефферсон Біль передає на зберігання Роберту Морріссу замкнену металеву коробку. Коли він її розкрив, усередині виявив лист, що розповідає історію Біля та його друзів, а також три аркуші із шифротекстом. Згадуєш?

-Смутно. Ти продовжуй. - похитала я головою.

-Добре, слухай далі. Врешті-решт з'ясувалося, що текст не міг бути зашифрований за допомогою звичайного шифру заміни, тому що чисел, що використовуються в шифротексті більше, ніж букв алфавіту. І тоді припустили, що тут використано так званий книжковий шифр. Сенс книжкового шифру у тому, що ключем, яким зашифровується і дешифровується повідомлення є книга, чи її частина.Для цього ми беремо книгу і нумеруємо всі слова по порядку. Далі є два варіанти - число відповідаме всьому слову, або тільки початковій літері.(Є ще один варіант, коли слово шифрується трьома числами, що позначають сторінку, рядок, місце слова в рядку в книзі-ключі.) Плюсом такого шифрування є те, що не маючи ключа не можна прочитати повідомлення, а так само повідомлення не піддається частотному аналізу. А тепер, подруго, дивись сюди! Так само, як у фільмі! Беремо ці три таблиці: Перша – опис місця, де заховані «скарби». Друга – опис «скарбів». І третя – імена власників «скарбів» та тих, кому їх потрібно передати.

-Ну тато! - похитала я головою.

-Я ж кажу: Мега-мозок! - хлопець зробив ковток вина.

-Але почекай,-перебила я його,-ти сказав, що потрібна певна книга. І як дізнатися яка саме та де її взяти?

-А тут ми переходимо до букв. Я звичайно намагався міняти їх місцями і складати в слова, але виходить нісенітниця. - з сумом сказав він.
Я перевела погляд на екран і сказала:

-Подай ручку та блокнот.
Він простягнув мені потрібні речі і я виписала всі літери, які побачила в таблиці. Багато часу мені не потрібно було скласти назву, раз тато використовував шифр з улюбленого фільму, то я припустила, що книга теж буде улюбленою.

-І що це? - Запитав Олі, зазирнувши на сторінку.

-Ти не зміг скласти назву, тому що не знаєш українську мову. Тут назва української книги, щоправда, написано англійськими літерами. - я посунула ноут та відкрила потрібну книгу в інтернеті.

Скачала її та відправила на друк разом із таблицями. Ми розклали їх по черзі і взялися до розшифровки.
Це зайняло багато часу і коли ми закінчилися на вулиці була глибока ніч.

-Охреніти можна, - тільки й повторював друг, коли я перекладала йому слова.
Не могла з ним не погодитись. Батько займався контрабандою. Причому дуже серйозно. Тут говорилося про дорогоцінні камені, твори мистецтва, рідкісні книги і багато чого іншого. Все це завозилося не тільки територією нашої країни, але і з-за кордону.
Дістала з сумки сигарети та затягла їдкий дим.

-Пиздець,-тільки і змогла сказати я. Олівер не розумів цього слова, але суть моїх емоцій зрозумів і відповідно кивнув головою:

-Що ти збираєшся з усім цим робити? Ця інформація - золота! Багато хто може вбити, щоб отримати до неї доступ.

-І вбив .- тихо сказав я.

-У якому сенсі? - друг спантеличено дивився на мене. Справа в тому, що коли я розповідала йому, то промовчала про те, що тата вбили і хто це зробив. Сказала тільки, що він помер. Якщо я хочу отримати від нього допомогу в моєму плані, то доведеться розповідати все як є. Я зітхнула і почала:

-Справа в тому, що мій тато не сам помер. Його вбили ...- і повідала відсутні фрагменти в історії. А також розповіла свій план. До кінця розповіді Олівер сидів уже багряний і в нього мало пар з вух не йшов!