Мій найкращий ворог - Ірен Карк

Інга

Оголошення про продаж мотоцикла я побачила, коли шукала квартиру. Довго не думала та написала власнику. Ціна мене влаштувала і якщо він не збрехав про стан, то думаю ми домовимося.
В Англії у мене є мотоцикл, стоїть у хлопців у гаражі. Я часто на ньому беру участь у перегонах.
Ще у студентстві одногрупники мене покликали на афтераті. Спершу я не до кінця зрозуміла, що це за захід. Але коли ми приїхали і я побачила, як неподалік газує мотоцикл, і врубаються на повну котушку колонки, з яких починає хреначити в барабанні перетинки рок, викидаючи в кров адреналін, я вже не могла не кайфувати від цього видовища. Я стала там найчастішим гостем. Згодом потоваришувала з хлопцями-гонщиками та випросила навчити їздити. Це заняття захопило мене повністю, вже за півроку купила свій мотоцикл і брала участь у своїх перших перегонах.
Цей вид транспорту я любила найбільше.
Зараз розглядаючи красеня «Kawasaki Ninja 300» чорного матового кольору, я в душі тріумфувала і вже мріяла про те, як пролечусь на ньому трасою. Покупка багато часу не зайняла і от я вже пригальмовую біля невеликого кафе, навпроти нічного клубу, який ще закритий. Я вирішила спершу трохи озирнутися, а потім уже виробити план, як підібратися до Полозова.
Але мені пощастило буквально одразу. Влаштувавшись за столом біля вікна, я зробила замовлення і дивилася на приміщення, яке прикрашала вивіска «LUX». Не дуже сподівалася що-небудь побачити, але очей відвести не могла. За сусіднім столом сиділи чотири дівчини. Я б не звернула на них уваги, якби не почула знайоме прізвище.

-А ти впевнена, що сам Полозов буде проводити набір? Я не чула, щоб він раніше таким займався. Та й навіщо власнику клубу самому обирати персонал? - почула недовірливий голос однієї з дівчат. Я миттєво вся обернулася в слух.

-Та я тобі говорю, точно! В мене там подруга працює. Каже керівник здорово облажався і набрав на роботу баб, які крім смоктати, ніхрена робити не вміють. Клієнти незадоволені, був скандал. Ось він і погнав всіх нахрен, включаючи керуючого. Нині сам особисто стежить за набором. - відповіла їй подруга. - Я піду на завтрашній перегляд. Сподіваюся мені пощастить. Там дівчата за вечір знімають чайових стільки, скільки я за місяць не бачила у «Спейсі».

-А місця ще є?-почула я третій голос.

-Начебто ще так, але завтра вже останній перегляд,-відповіла друга,- на вихідних планують велике паті і до цього дня персонал вже має працювати.

-Тоді я з тобою. Це місце реально шикарне, потусити там не вдалося, але може хоч на роботу влаштуюся.

Далі я вже їх не слухала. План у голові дозрів сам собою.
Наступного дня я паркувала мотоцикл біля входу до клубу. Зняла шолом і одягнувши його на кермо, злізла з мого нового друга. Дівчат на вулиці було дуже багато, але потрапляли в середину не всі. Не дуже вірячи в успіх я попрямувала у бік входу. Охоронець з підозрою глянув на мене, але потім кинув швидкий погляд кудись мені за спину і відчинив двері, пропускаючи мене всередину. Не вірячи в таку удачу, я зробила крок в прохолодне приміщення.
Мене зустрів великий хол. Я захоплено подивилася на всі боки.Зліва від дверей стіна з фотозоною, справа велика вбиральня для верхнього одягу, в даний момент абсолютно порожня. Глянцеву стелю прикрашали безліч неонових лампочок, імітуючи нічне небо. Прямо була довга стіна вкрита дзеркалами, які продовжувалися і далі коридором. Я зробила кілька кроків і на зустріч мені вийшла висока дівчина, в вузькому брючний костюм. На вигляд років тридцяти. У розрізі піджака було видно пишні груди, які вона і не намагалася приховати. Темне волосся зібране в пучок, на губах червона помада. Вона окинула мене поглядом з ніг до голови і гидливо скривилася. До неї мені, звичайно, було далеко. Важкі черевики на шнуровці, шкіряні лосини та чорна майка. Куртку я тримала у руках. Волосся розсипане по плечах і ні грама косметики. Ну так, не модель звичайно. Але я не вважаю, що заслуговую на такого гидливого погляду. Мені ця стерва не сподобалася відразу, впевнена, ми точно не потоваришуємо.

-Ти на перегляд? - вирвала вона мене з моїх думок, в яких я вже закопувала її далеко в лісі.

-Угу, - кивнула я.

-Резюме взяла?-продовжила вона.

-Ні. А треба було? - на мої слова вона закотила очі.

-Ти куди прийшла, дівчинко? -ядовито посміхнулася вона.

-На роботу влаштовуватись, офіціанткою. Не чула я раніше, що для такої роботи резюме потрібно. - парирувала я їй.

-Зараз без резюме хіба що в їдальні працювати можеш! Де тобі саме місце!-посміхнулася вона.

Злість накотила на мене хвилею, я вже зібралася їй гідно відповісти, як двері за мною відчинилися і на порозі з'явився охоронець, який впустив мене.

-Анжела, ви чого тут?-звернувся він до дівчини, нахабно оглядаючи мене. Шкіра немовби липкою стала від його поглядів. У приміщенні стало душно. Він нагадує скоріше бандита, ніж доблесного захисника порядку.

-Та ось, Максе, прощаюся з дівчиськом. Вона переплутала наш клуб зі столовкою, в яку йшла влаштовуватись. - відповіла йому Анжела.

-Чьо, правда?-звернувся він до мене.

-Ні звичайно. Ця жіночка щось переплутала. Але в її віці це можна пробачити.

-Ах ти ж ...-почала було вона,але охоронець її перебив, стримуючи посмішку:

-Ти на роботу в клуб влаштовуватись прийшла?

-Так,-я повернулася до нього. - Але я не знала, що для цього мені потрібне резюме.

-Досвід роботи є? - він продовжував витріщатися на мої груди, які щільно обтягнула майка.

- Невеликий, але є. -  безбожно брехала. Максимум що я вмію робити- це розставити тарілки на святковий стіл. Але вибору у мене не було, якщо візьмуть,доведеться швидко всьому навчатись.

-Ну добре хоч так,-хмикнув він і кивнув у бік коридору,- проходь у зал, там усі чекають. Хазяїн незабаром підійде. Анжела, а ти почекай.
Я повернулася до неї з найпереможнішою усмішкою з мого арсеналу. Підняла голову і протупала повз неї вглиб коридору.
У просторому приміщенні, яке виявилося караоке-баром, а не танцполом, як я думала раніше, було багато дівчат. Всі стрункі і красиві, наче я потрапила не на набір офіціантів, а на проби в моделі.Майже всі повернули голову в мій бік. Я взагалі не люблю зайвої уваги, а тут, коли на тебе дивляться кілька десятків очей, зовсім не приємно стало. Пройшла та сіла на вільне крісло за столом. Поруч сиділа мила блондинка та посміхалася мені.