Вибухова парочка - Аріна Вільде

- Я хочу тебе, - шепоче Кір і тягнеться до моїх губ.  Моє дихання збивається, а губи пощипує від поцілунку.  Його руки міцно притиснули мене до свого тіла, а язик безжально заволодів моїм ротом.  З грудей вирвався перший стогін, я вчепилася пальцями в його плечі, щоб не впасти і скрикнула, коли Царьов несподівано підняв мене на руки.

Він обережно поклав мене на м'яке ліжко і наші погляди зустрілися.  Від вогню, що бушував усередині його очей, по тілу пройшла дрож збудження і я нетерпляче спостерігаю як він повільно розстібає гудзики на сорочці.  Мені хочеться поквапити його, але я можу лише зачаровано спостерігати за кожним його рухом.

Біла тканина падає на підлогу і я не можу утримати гучний подих.  Щоразу цей чоловік  зводить мене з розуму, не дивлячись на всю мою ненависть.  Можливо, саме це і піддає гостроти відчуттів.

Я в легкому сарафані і Кирило просто задирає поділ, а потім стягує мої трусики вниз.  Проводить рукою між моїх ніг, розмазуючи зрадницьку вологу по внутрішній стороні стегон.  Він здається схвильований і не поспішає діяти.  Повільно тягне вниз лямки сарафана, оголюючи мої груди.  Його губи торкаються затверділих сосків і я чіпляюся пальцями в покривало.

- Зроби вже це, - хникаю я, не в силах більше терпіти.

- Не так швидко, - він накриває мене своїм тілом і терзає губи.  Його руки пестять моє тіло, іноді несамовито, до синців.  Я рухаюся назустріч йому, але кожен раз натикаюся на щільну тканину його джинс, що розділяє нас.

Нарешті він здається і штани разом з боксерами летять кудись в сторону, як і мій сарафан, ми зливаємося у поцілунку і наші тіла рухаються в унісон.  Так солодко, чуттєво і гаряче.  Я дряпаю його спину, кусаю шию, вигинаюся і викрикую його ім'я.  Ми так ідеально підходимо один одному в ліжку і так нестерпно поводимося за його межами.  Мені хочеться, щоб цей чоловік не був Кирилом, щоб нас нічого не пов'язувало в минулому і, напевно, щоб він на років десять був старше.  Тоді б у нас безумовно все вийшло.

Коли збудження проходить, а наше дихання вирівнялося, навколо знову запанувала незручність.  Я закрила очі і зробила вигляд що заснула.  Кирило ж якись час лежав на іншому кінці ліжка, а потім притягнув мене до себе і почав виводити кола на животі.  Важко зітхнув і завмер, засинаючи слідом за мною.

Вранці я намагалася вести себе якомога тихіше, зібрала з підлоги одяг і втекла як справжнісінька боягузка.  А в офісі нас чекав сюрприз.  Позапланова податкова перевірка з якимись даними про наші виводи грошей з компанії.  І я навіть здогадуюся, за чиєю наводкою вони прийшли.
 ***

- Кирило, потрібно влаштувати потоп в бухгалтерії. Терміново, - вриваються в кабінет Царьова і завмираю, помітивши вальяжно розвалену на дивані дівчину.  Я завмерла біля дверей, настрій зіпсувався ще більше, а хлопець же дивився на мене з задоволеною посмішкою на вустах.

- Це Ліза, ви зустрічалися на благодійному вечорі.  Ну, та сама, яка заміж за Макса повинна була вийти, -  посміхається Кір, представляючи нас один друг і наголошуючи на фразі «повинна була».

- А що сталося?  - питаю захриплим голосом і борюся з бажанням виставити дівчину та двері.  Надто вже коротке плаття на ній, і занадто відверто вона вирячилася на Царьова.  Та й взагалі їй не місце тут!

- Ох, не хочу про це згадувати, - сумно посміхається вона, поправляючи  локон волосся за вухо.  Бісить.  Як же вона мене бісить.

- Кір, у нас проблема, яка займе не одну годину, тому буде краще якщо ти попрощаєшся зі своєю старою знайомою і підеш зі мною.

- Ой, а ви ще не побралися?  - награно запитує Ліза, вишукуючи поглядом на моєму безіменному пальці обручку.  І звичайно ж не знаходить її.

- Побралися, але через вагітність у мене набрякли пальці і обручка стала малою, - перш ніж Кір встигає відкрити рот вимовляю я і майже не брешу.  - А тепер пробач нас, якщо щось потрібно зверніться до секретаря, у нас сталося "ЧП"  і потрібно втручання директора.

Я хапаю Царьова за руку і витягаю з кабінету.  В душі палає вогонь, мені раптом захотілося вбивати, а ще мандарин.  Особливо мандарин.  Все-таки, вагітність позначається на мої смакові переваги.  Раніше я не жалувала цитрусові.

- Якого біса, Люба?  - кричить цей індик і вириває свою руку з моєї долоні.  - Я майже запросив її на побачення, а ти все зіпсувала!

- Ми на роботі, Кирило Ігоровиче, і свої особисті справи вирішуйте у вільний час, - відрубала я, прискорюючи крок в напрямку бухгалтерії.

- Ти ревнуєш, признайся.  Давай, Любов Дмитрівна.  Я хочу почути це.

- Ох, прошу тебе, не варто робити хибних висновків.  У мене в кабінеті сидять люди з податкової інспекції.  І у них є розпорядження на перевірку нашої бухгалтерії за три останні роки.  Мамаєв підстроїв, але не врахував, що просто так я не здамся.  Ти йдеш до мене і робиш вигляд що перевіряєш їхні папери, я йду в бухгалтерію і влаштовую потом.  Сподіваюся, воду в батареях не відкачали.  А ще краще - хай включиться пожежна система.  Виведеш їх з будівлі і домовишся на інший день.  За цей час оформимо у пожежників що ліве крило згоріло і перевіряти у нас нічого.  На відновлення документів піде не мало часу.  Все по закону.