Виходь за мене, милий - Міа Натан

Ми переобідали у японському ресторанчику, таким чином у нас вийшла справжня тематична прогулянка. Люблю таке! А ще, піймала себе на думці наскільки мені спокійно з Томасом. Дуже комфортно. Мене не турбують ревнощі, якісь сильні емоції, тяжкі думки. Мені не потрібно ні за що виправдовуватись. Він нічого від мене не хоче. Хоча Максим абсолютно впевнений у протилежному, але я нічого такого не помічаю. Навіть, коли Томас говорить про свої почуття до мене, він робить це так невимушено й ні до чого не зобов'язуюче, що мені просто приємно це чути, але не більше. Як почути комплімент. Одним словом — релакс.

Пізно ввечері, коли Макс нарешті повернувся додому, я відразу помітила, що, на відміну від мого, його день був зовсім не таким чудовим. Він виглядав стомленим, чимось стривоженим, відверто нервував. Від вечері відмовився, хоча я спеціально попросила Томаса, щоб ми заїхали в магазин за продуктами, щоб приготувати йому ту вечерю.

Спочатку я хотіла у ресторані, де ми з Томасом обідали, замовити з собою їх фірмову страву для Максима. Але потім вирішила, що йому буде приємніше, якщо приготую щось сама. Та він тільки поцілував мене швидким та, як мені здалося, досить байдужим поцілунком.

Довго стояв під душем, наче хотів змити з себе напругу дня. Й частково йому це вдалося. Коли він одягнувся та вийшов до мене у вітальню, дивитися на нього мені вже було не так боляче. Все ще втомлений, але вже набагато спокійніший.

Максим сів біля мене на дивані, обійняв, лагідно притискаючи до своїх сильних грудей, в яких впевнено та надійно билось його серце. Я слухала його серце і впевненість, що у нас усе буде добре переповнювала мене.

- Як пройшов твій день? - запитав він.

- Ти знаєш, чудово! Томас… - я осіклась, побоюючись, що Макс знову рознервується. Підняла голову, щоб побачити вираз його обличчя. Але він лише ніжно поцілував мене й підбадьорливо посміхнувся.

- Так що Томас?

- Ми їздили у сад Нан-Льян. Мені там дуже сподобалось. Я обожнюю парки у японському стилі.

- Я радий, що хоча б твій день не пропав намарно.

- А що у тебе? Що сталося? Можеш розповісти?

- Якщо коротко, стався великий витік інформації. Це вперше за всю мою кар'єру такий масштабний провал. І це з найбільшим й найціннішим клієнтом, який до того ж коханець Ніти.

Я відірвалась від нього й стривожено подивилась в обличчя Макса.

- То й що тепер буде? - запитала я.

- Особисто я впевнений, що це не наша помилка. Ми перевірили все, що тільки можливо. Всі наші системи абсолютно надійні. Хакерського втручання не було. Але факт лишається фактом. Дані багатьох клієнтів, й не аби чого, а ще й, чорт забирай, банку Пітера потрапили в Інтернет, в загальний доступ. Ми все почистили, наскільки змогли. Все вказує на те, що хтось цілеспрямовано злив цю інформацію. З якою метою, поки що невідомо. Роботи попереду ще дуже багато.

- Це значить, що Пітер не розриває контракт з вами?

- Ні, але з однією умовою. Він поставив нам куратора, який буде пильнувати нас й разом з нами розбиратися, як взагалі таке могло статися.

- Так, це неприємно! Такий собі наглядач!

- Це Аніта. Наглядач — Аніта.

Ця новина була для мене, як грім серед ясного неба.