Поворот долі - Hevi

   - Ні, не можна.- Просто викрикнув Олег.

   Я повернулася і побачила стільки люті у його очах та болю, що мені навіть стало шкода, що я ляпнула таку дурницю, але одразу згадала , що він робив теж саме .

   - А я вроді не до тебе збираюся, а до Ані, і запитую в неї.

   Тоді Ані вирішує втрутитися, бачить , що обстановка накаляється:

   - Олюнь, давай ми зідзвонимося завтра і все обговоримо, ти не проти?

   - Ні звичайно. Ну добре, тоді я піду, втомилася і зранку вже на роботу. Тоді до завтра.

   Підходжу і цілую подругу на прощання, повертаюся та йду. Тільки виходжу на вулицю як хтось хапає мене за руку і одним ривком повертає на сто вісімдесят градусів, і я вдаряюся у чоловічі груди. Одразу мене сильно стискають в обіймах і чую як він вдихає запах мого волосся.

   - Що ти собі дозволяєш? Відпусти мене.

   - Яка ти прекрасна.

   - Відпусти мене, ти чуєш?

   - Я не можу тебе відпустити, розумієш це для мене рівномірно смерті.

   - Олег, що ти хочеш? Я тебе не розумію.

   -  Я хочу тільки тебе, як ти не розумієш. Давай поїдемо до тебе і спокійно поговоримо. Не будемо ж ми тут на вулиці виясняти стосунки.

   - Мені немає про, що з тобою говорити, мені здається ми вчора вже все обговорили, тому вибач, але мені треба їхати додому і відпочити, завтра на роботу. Гарного вечора.

   Я вириваюся з його обіймів, розвертаюся і йду.

   - Оля...

   Чую в спину та не повертаюся, а навпаки пришвидшую крок і тікаю подалі від нього. Серце стискається від болю, сльози рвуться на волю. Тільки не тут, не зараз, він не повинен бачити мене слабкою, я мушу триматися. Сідаю в машину і їду додому.

   Вдома як тільки переступила поріг , одразу дала волю всім своїм емоціям. Сіла на підлогу прямо в коридорі і почала ревіти як маленька дівчинка. Хто скаже мені, чому все так?..