Поворот долі - Hevi
Наревівшись досхочу я навіть не зрозуміла коли заснула. Розбудив мене телефонний дзвінок, побачивши на екрані номер Олег я вирішила не піднімати, немає бажання з ним розмовляти. Тільки дзвінок закінчився як почався інший, я вже хотіла сказати йому все, що про нього думаю як побачила, що це вже телефонує не Олег, а Аня. Нехотячи відповіла, не хочу, щоб вона через мене хвилювалася:
- Так.
- Привіт, ну ти як? Пропала, не дзвониш, я ж хвилююся.
- Ага, так хвилюєшся, що відправила до мене Олега.
- Вибач, просто я думаю вам треба поговорити. Знаю із власного досвіду.
- Я тебе вчила які мають бути стосунки, а сама тепер на твоєму місці, загрузла у залежних і нездорових відносинах. Все дуже складно. Чому я не можу його прогнати?
- Оль, дай йому шанс, вам потрібно просто поговорити, він кохає тебе.
- Та бачила я як кохає, тільки подзвонила ця гадюка і він одразу помчав до неї. Аня, я не хочу говорити про нього, мені боляче.
- Рідненька, я дуже за тебе хвилюються і ти знаєш, що я хочу тобі тільки щастя, тому послухай мене, дай йому шанс, усе не так як здається, але він сам повинен усе тобі пояснити. Вам просто потрібно зібратися і спокійно все обговорити.
- Вибач, не хочу більше про нього навіть згадувати. Давай ми більше не будемо про це говорити.
- Ну як скажеш, тільки прошу дай вам шанс. Якщо ти ще пам'ятаєш я вагітна, а вагітним відмовляти не можна.
- Ну ти й шантажистка.
Ми почали двоє сміятися, Аня справжня подруга, поговоривши з нею у мене піднімається настрій і стає трохи легше.
- Добре Олюнь, ти відпочивай, якщо щось дзвони, а головне не забуй про що я тебе просила.
- Я спробую, все тільки заради тебе. Па па.
Хоча насправді я навіть не уявляю як виконати її прохання. Якраз пролунав дзвінок у двері, навіть не важко було здогадатися, що за гість до мене завітав, тільки от чи бажаний? Ось це питання.
Переховуватися за дверима не було сенсу, адже він прекрасно знає, що я вдома і що не могла нікуди піти. Тому як би мені цього не хотілося, але я прямую до дверей.
Відчинила двері і відійшла в сторону пропускаючи Олега в квартиру. Хоча як мені цього не хотілося робити, та діватися було нікуди. Все ж таки поговорити про нас нам всеодно потрібно.
- Я дзвонив, ти мабуть спала.
- Чого ти прийшов?
- О, бачу, що хтось досі обіжається. Тобі не йдуть надуті губки.
- Олег, нам треба поговорити.
- Про що будемо говорити?
- А ти не знаєш?
- Ну я просто хочу знати з чого розпочати.
- Я бачила тебе разом з твоєю колишньою у нас в офісі. А ще я бачила сьогодні зранку, що це саме вона подзвонила і ти одразу після цього помчав до неї. Як ти можеш говорити мені, що кохаєш і тут через хвилину кидаєш мене і мчиш до неї?
- Оль, я кохаю тебе, я хочу, щоб ти знала, мені крім тебе ніхто не потрібен.
- Не потрібен, але ти мчиш до колишньої по першому ж її зову, це тоді, що? Може я дурна не розумію чогось, так поясни мені. Я втомилася від брехні, такі відносини просто вбивають мене, розумієш? Це не нормально, так не має бути, я так не хочу. Наші стосунки просто якийсь садизм по відношенні до себе. Оприділися спочатку хто тобі потрібен, а мене залиш в спокої і не приходь більше, прошу не муч мене, ти просто випалив мене зсередини, якщо я справді для тебе хоча би щось означаю просто йди, йди і поки не розберешся в собі та своїх колишніх до мене не наближайся .
Олег стоїть навпроти мене, дивиться своїми очима мені прямо в душу. Я бачу, що йому не приємно чути мої слова, він і злиться, і розгублений, і схвильований, а більше за все мабуть ображений. Хоча на що йому ображатися? Це ж не я бігаю до колишніх, не я брешу йому.
- Може ти скажеш мені хоча би щось? Чи ти так і будеш мовчати?
- Я не знаю, що відповісти тобі. Тому і мовчу. Я не очікував цієї розмови, не знав, що ти нас бачила, чому ти одразу все не розповіла?
- Це все, що тебе зараз хвилює? А ти мені не хочеш нічого пояснити? Ти взагалі розумієш, що робиш мені боляче? Як тобі було б на моєму місці? Щоб ти робив?
- Я не знаю. Вибач мені, я не можу інакше.
- В смислі ти не можеш інакше? Що це означає? Ти не можеш покінчити з колишньою, чи що? Я не розумію.
- Я не можу з нею не спілкуватися, тому мабуть мені і справді краще піти. Вибач мені будь ласка.
Олег просто повертається і йде. А я стою і не розумію, що відбувається, він щойно говорив, що кохає і йому ніхто крім мене не потрібен, але йде до неї? Це як? Як я можу це зрозуміти? Хто мені скаже як жити далі, коли ти навіть дихати без нього не можеш?
Мені темніє в очах і я просто сповзаю по стіні і падаю на підлогу , а далі суцільна темрява...
Кому цікаво, історія Ані та Миколи під назвою "Прилипало "
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
