Поворот долі - Hevi

   Відкриваю очі, а я лежу чомусь на підлозі. Стараюся пригадати, що сталося. В моїй пам'яті одразу вспливає наша з Олегом розмова і серце ніби пронизує тисячі голок. Як він міг просто піти навіть нічого не пояснивши? А як мені далі жити? Ходити на роботу, бачити його кожного дня? Як з ним розмовляти? А саме головне, вдавати, що все добре, що нічого не відбувається і що мене все влаштовує. Мені мабуть все ж таки прийдеться шукати собі нову роботу, і мабуть чим швидше тим краще, от саме цим я мабуть з самого ранку і займуся.

   А зараз давай зберися тряпко!!! Візьми себе в руки. Треба показати Олегові, що він втратив, хай кусає собі лікті. Щоб він побачив, що я можу жити і без нього, що я не зламалася і не здалася. Але для цього саме перше, що необхідно то одужати . Тому піднімаюся з підлоги, хватить уже валятися, йду на кухню, розігріваю собі їжу, вечеряю і п'ю ліки. Хоча я б зараз залюбки випила чогось більш міцнішого ніж ліки. Налаштовую себе тільки на позитив і лягаю спати. Ранок вечора мудріший.

    Зранку проснулася, почуваю себе взагалі бодрячком. Приймаю душ і приводжу себе в порядок. Сідаю за стіл, роблю собі канапки і чай та беру до рук телефон, відкриваю дошки оголошень з роботою. Починаю шукати собі підходящі вакансії.

   Так просиділа десь години чотири, аж в очах почало все мерехтіти. Скільки оголошень обдзвонила, але все не те. Тоді раптом в голову до мене прийшла геніальна ідея. Я буду мстити і моя мстя буде страшна;))).

   Відкидаю телефон від себе. Так, для того, щоб помститися потрібно не бігти від Олега, а навпаки бути поруч. Так, що завтра йдемо на роботу, але спочатку нам треба навести красу.

   Знову беру телефон і починаю обдзвонювати салони краси, якраз на після обіду звільнилося одне місце і я записалася на прийом. Ну тримайся мажоре, тобі буде не солодко...

   Пишу Ані повідомлення, щоб вона не хвилювалася.

   "Привіт. Ти як? Коли ти вже нарешті додому? У мене все добре, почуваю себе чудово, збираюся в салон краси, хочу трішки почистити пір'ячко. Якщо встигну то сьогодні заскочу до тебе, а якщо ні то вже завтра. Доречі завтра вже збираюся виходити на роботу."

   Повідомлення відправила, але відповіді не було. Зазвичай вона мені відповідала одразу і я трішки почала хвилюватися. Щоб трохи відволіктися пішла готувати собі салат.

   Через пів години нарешті прийшло повідомлення від Ані, я вже навіть думала йти дзвонити до Миколи.

   " Привіт. Я дуже рада, що з тобою все гаразд. Я теж в нормі, ростемо, завтра нарешті нас виписують, тому вечером у нас святкова вечеря так, що чекаємо на тебе після роботи."

   " Я вже почала хвилюватися, що ти так довго не відписуєш. Завтра обов'язково буду, що взяти?"

   " Я просто ходила здавати аналізи, а телефон забула в палаті, вибач. Можеш взяти шампанське."

   " Яке дитяче))))?"

   " Та думаю, що трішечки звичайного мені вже можна))))"

   " А Олег теж буде?"

   " Чесно кажучи ще не знаю. Він зараз трохи зайнятий. А у вас як? Ви поговорили?"

   " Ага, поговорили ... Як тільки я почала розмову і запитала за цю білобрису він одразу розвернувся і пішов."

   " Я зараз подзвоню до тебе, хай Микола тільки піде."

   " Не хвилюйся, все гаразд, я зараз збираюся в салон."

   " Як я можу не хвилюватися за тебе, ти моя сама рідненька людина на цьому світі. Олюнь, дай йому час, між ними нічого немає, я не можу тобі всього розповісти це не моя таємниця, він сам повинен тобі все розказати. Просто повір мені, він тебе кохає."

   " Добре, все гаразд. Ну все біжу наводити красу. Цьом цьом."

   " Чекаю фотозвіт. Люблю."

  Іду вдіваюся і виходжу на вулицю. На вулиці така гарна погода, сонечко світить, легенький морозець, сніг виблискує, люблю зиму.

   Сідаю в машину, вже заскучила за нею. Та прямую до салону. По дорозі обдумую, що будемо робити, якихось кардинальних змін я не готова робити, тому буду розбиратися на місці.

   Приїхала в салон якраз вчасно. Спочатку вирішую трохи обрізати кінчики волосся,  і зробити омолоджуючу маску на обличчя, укладку, а тоді на манікюр .

   Коли стригли кінчики волосся, дівчина порадила мені зробити не просто укладку, а підкрутити локони, а що хай буде, побачимо , що з цього вийде. Я ще давно мріяла про коротке волосся, але наважитися на такий кардинальний крок поки не готова.

   Дивлюся на себе в дзеркало, ніби нічого особливого і не зробили та на мене дивиться зовсім інша людина, більш впевнена у собі. Тільки от надто бліда, так, що треба, щоб мені нанесли ще легенький макіяж. Ну тепер зовсім інше, виглядаю на всі сто. Ну і на завершення манікюр.

   Мені все подобається, розраховуюся та виходжу з салону, пробула я тут години три. Їхати в такому вигляді просто додому у пусту квартиру якось не хочеться, тому прямую до Ані в лікарню.

   Виходжу з машини та піднімаюся на потрібний мені поверх, підходжу до дверей стукаю та штовхаю їх і заходжу в середину. Аня в палаті сама.

   - Привіт, я прийшла тебе провідати, ну як я тобі?

Я покрутилася перед подругою, щоб вона могла мене оцінити з кожного боку.

   - Ти неперевершена, просто красуня. Я дуже рада тебе бачити, скучила страшенно.

   Підходжу і обнімаю подругу. І тут чую , що хтось заходить у палату та почала просто палати моя спина. Я повертаюся і бачу Олега. Він стоїть і просто не зводить із мене свого погляду. Я одразу задираю підборіддя вгору:

   - Привіт.

   Вітаюся першою, поки той мене розглядає.

   - Привіт, як ти себе почуваєш? Як твоє здоров'я?

   - Ну як бачиш у мене все чудово.

   - Так бачу. Радий за тебе.

   А от Олег виглядає не дуже, якийсь він надто втомлений і нещасний. Так хочеться підійти до нього і обняти, але треба тримати себе в руках. Я справлюся.

   Повертаюся до Ані:

   - Я ненадовго до вас, так що давай розказуй коли завтра до вас приїжджати? А ще скажи чи можна я прийду не сама, а з другом?